Стали відомі настрої громадян України щодо варіантів припинення війни на Донбасі. Більшість людей висловлюються на користь мирного вирішення шляхом досягнення компромісів. Військовий варіант вирішення конфлікту підтримується відносно невеликою кількістю українців. Миролюбна риторика панує й серед основних кандидатів у президенти України, одному з яких неминуче доведеться вирішувати проблему припинення війни.
«Русским миром» уже наїлися
Фонд «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва спільно з Центром Разумкова провів опитування, присвячене проблемі досягнення миру на Донбасі. Дослідження відображає настрої жителів українського Донбасу станом на листопад 2018 року й основної частини України станом на травень і грудень. Ці результати для України порівнюються з даними грудня 2017 року й травня 2016 року, а для Донбасу – з показниками липня 2017 року.
Отже, кількість прихильників «миру за всяку ціну» в Україні в грудні 2018 року становила 16,2%. У травні 2018 року вона була дещо більшою – 19,7%. Цей же показник у грудні 2017 року та в травні 2016 року становив 18,1% і 22,5% відповідно. Кількість громадян, згодних на поступки, але далеко не на всі, поступово зростає. В травні 2016-го, грудні 2017-го, а також у травні й грудні 2018-го таких людей в Україні було 47,3%, 49,0%, 50,2% та 51,2%.
Як пояснили організатори опитування, громадяни вважають неприйнятними більшість можливих компромісів, які передбачені Мінськими угодами: «Це проведення виборів на умовах бойовиків, амністія всіх учасників бойових дій проти українських військ, а також формування силових органів ОРДЛО лише з місцевих представників».
Прихильників компромісу за всяку ціну багато на Донбасі. Їх було майже 41% у липні 2017 року та 46,2% в листопаді 2018 року. Але чимало й тих людей, які не бажають повністю «прогинатися» під Москву – 36,8% і 34,3% відповідно. Важливі постулати Мінських угод – амністія для всіх учасників бойових дій проти ЗСУ та проведення місцевих виборів на умовах бойовиків – відкидаються здебільшого жителями Донбасу. Так, за повну амністію «проголосували» майже 27% респондентів, а ось проти – вже 45,4%. Щодо виборів на умовах бойовиків співвідношення виглядає як 30,1% проти 43,5%, де більшість людей не підтримують такий крок.
При цьому переважна більшість жителів Донбасу – 62% – вважають за можливе відновлення відносин з Україною шляхом зняття блокади з так званих «ДНР» і «ЛНР» (і лише трохи більш ніж 12% опитаних виступають проти цього кроку). На решті території України з цього приводу налаштовані менш миролюбно – станом на грудень минулого року зняття блокади підтримували 27% опитаних, а ось збереження обмежень – майже 44%.
А ось ідеями «Новоросії» та «русского мира» жителі Донбасу, схоже, вже наїлись. У всякому разі, за даними соціологів, лише 1,7% хотіли бачити «ДНР» і «ЛНР» незалежними державами й ще 1,6% – в складі Росії. Руйнівна роль РФ у подіях на сході України всіма учасниками опитування оцінюється більш-менш однозначно. Так, 49% жителів Донбасу вважають, що Росія є стороною конфлікту й третина переконані, що РФ постачає зброю бойовикам «Л/ДНР». І, нарешті, 72% громадян основної частини України вважають, що війна відбувається саме з РФ. «Такий погляд є більш поширеним у західному (91%) та центральному (79%) регіонах. На півдні таку думку поділяють 62%, а у східному регіоні – 47% опитаних», – пояснюють соціологи.
На цьому тлі кількість прихильників військового вирішення конфлікту на Донбасі є невеликою, хоча й стабільною. В Україні в травні 2016 року та грудні 2018-го вона становила 17,8%, а на Донбасі коливалася в межах 9,1%-9,7%.
Отже, більшість громадян хочуть мирного вирішення конфлікту шляхом досягнення якихось компромісів, що враховують інтереси України. Метою мирного процесу, на думку людей, може бути відновлення нормальних відносин між окупованою частиною Донбасу з Україною, але ніяк не входження до складу РФ або ж надання «ДНР» і «ЛНР» статусу незалежних держав. Важливі пункти Мінських угод загалом відкидаються, хоча 42,8% жителів Донбасу вважають цілком прийнятним надання ОРДЛО статусу «особливих територій», а 55,5% підтримують ідею конституційних змін у частині надання російській мові статусу державної.
Мирна риторика
Цілком очевидно, що будь-якому політику, який виграє майбутні президентські вибори, доведеться вирішувати проблему війни на Донбасі, а значить, і враховувати думку народу. Всі основні кандидати на посаду глави держави сповідують мирну риторику. Так, чинний президент Петро Порошенко обіцяє продовжити відновлення територіальної цілісності України політико-дипломатичним шляхом. Ці інструменти зрозумілі – максимальна інтеграція до ЄС і НАТО, спроба домагатися розширення санкцій щодо РФ, а також введення миротворчої місії на Донбас. Але, на жаль для Петра Порошенка, лише 12% жителів Донбасу вірять у те, що він зможе зупинити війну.
Ідею введення миротворців, до слова, пропонує й кандидат Олександр Вілкул. Під гаслом «Мирний Донбас в єдиній Україні» пан Вілкул обіцяє зупинити війну за 100 днів. «Вводимо на Донбас миротворчий контингент дружніх країн і нейтральних держав (Білорусь, Казахстан, Азербайджан, Фінляндія, Швеція, Австрія)», – наголошується в програмі цього політика.
Зауважимо, що учасники опитування, загалом, схвалюють ідею введення миротворців, хоча в її здійсненність вірять далеко не всі. «Імовірність введення миротворчих сил ООН на окуповані території найбільше підтримується в західному (73%) та центральному (66%) регіонах України, значно менше в південному (50%) та східному (23%) регіонах, а також на Донбасі (30%). Однак у разі введення миротворчих сил більшість громадян згодні з тим, що миротворці мають розташовуватися на всіх окупованих територіях до кордону з Росією, а не лише на лінії зіткнення», – пояснюють соціологи. Напрошується висновок, що учасникам опитування більше імпонує якраз український сценарій розміщення «блакитних касок».
Варто зазначити, що рецепти завершення війни на Донбасі, пропоновані іншими рейтинговими учасниками президентських перегонів – Юлією Тимошенко, Володимиром Зеленським, Анатолієм Гриценком, Олегом Ляшком і Юрієм Бойком, – хоч і орієнтовані на мир, але не дуже узгоджуються з думкою громадян. Так, Юлія Тимошенко заявляє, що її команда розробила «програму реінтеграції Криму та Донбасу, яка є альтернативою сьогоднішній «мінській формулі». Але при цьому Тимошенко практично не роз'яснює механізмів цієї програми.
Володимир Зеленський пообіцяв поставити перед гарантами Будапештського меморандуму й партнерами з ЄС питання щодо підтримки України в прагненні завершити війну з вимогою повернути тимчасово окуповані території та змусити агресора відшкодувати завдані збитки. Механізм цих дій також не зовсім зрозумілий, якщо врахувати, що одним з учасників Будапештського меморандуму як раз і є Росія – країна-агресор. Виконання умов Будапештського меморандуму має намір вимагати й лідер Радикальної партії Олег Ляшко.
А кандидат у президенти Анатолій Гриценко просто обіцяє повернути окуповані території протягом 5 років, без «особливих статусів» дипломатичними, військовими, економічними та списку санкцій засобами спільно із зарубіжними партнерами.
І, нарешті, Юрій Бойко обіцяє «виконати всі міжнародні зобов'язання щодо встановлення миру на Донбасі», а також піти на прямі переговори з усіма учасниками конфлікту заради повернення тимчасово окупованих територій під юрисдикцію України. Виконання першої частини обіцянки означає слідування пунктам непопулярних Мінських угод, а друга частина передбачає переговори з бойовиками, що також категорично не підтримується учасниками опитування.
Ігор Вєтров, спеціально для «Слова і Діла»