Рівно місяць до дня голосування, й немов під цю дату в президентській кампанії намітилися зміни, які можуть позначитися на результаті.
Петро Порошенко пропустив важкий подвійний удар: скандал в оборонному секторі й рішення Конституційного суду, що пустило під укіс антикорупційні розслідування, ставлять під сумнів основні підсумки його п'ятирічного правління. Збагачення обраних на сумнівних військових контрактах, провалена судова реформа та демонстративний відкат у боротьбі з корупцією – будь-якого з цих пунктів достатньо, щоб перетворити президенту час, що залишився до закінчення кампанії, на пекло.
Неприємності в головного конкурента мали б порадувати Юлію Тимошенко, адже в неї свої серйозні проблеми. Як вони не намагалася видати себе за лідера опозиції й за рахунок цього сконцентрувати додаткові електоральні ресурси, нічого з цього не вийшло. Ну не виходить у виборців побачити в ній символ прийдешніх системних змін. І коли з'явився остаточний список кандидатів, частина громадян переорієнтувалася на інші персони, а хтось клюнув і на технологічну наживку у вигляді «тезки» – Юрія Тимошенка. Просідання рівня підтримки напередодні найспекотнішого етапу кампанії штовхає ще недавнього безперечного фаворита перегонів на відчайдушні кроки, вона підвищує градус риторики й втрачає переконливість, яка й без того вислизає. Юлія Володимирівна поки не знає, як конвертувати біди Порошенка в свій успіх.
На цьому тлі начебто отримує довгоочікуваний імпульс Анатолій Гриценко, чий рейтинг скотився останнім часом на рівень Олега Ляшка, що не претендує на вихід до другого туру. Андрій Садовий знявся з виборів на користь Анатолія Степановича, й навіть звучали думки, що Гриценко за сприятливих умов тепер може 21 квітня скласти фінальну пару Володимиру Зеленському, залишивши за бортом і Порошенка, і Тимошенко. Від нинішніх виборів, звичайно, можна очікувати різних несподіванок, але поки, за лічені тижні до дня виборів, сума рейтингів Садового й Гриценка не дозволяє останньому наздогнати навіть Юрія Бойка, який іде з великим відставанням від трійки лідерів.
Але автоматичного складання підтримки кандидата, що вибув, та кандидата, який залишився, не відбувається. За січневим даними Соціологічного центру «Рейтинг», у разі виходу Андрія Садового з кампанії, по 9% голосів його прихильників підуть Гриценку та Тимошенко, 7% – Зеленському, 4% – Порошенку, якась дрібниця перепаде іншим, а 40% опитаних не змогли відповісти. Можливо, хтось тепер подивиться на полковника іншими очима, побачивши в ньому перспективу, й це забезпечить йому підтримку. Все це не лише не скасовує, а, навпаки, наголошує на необхідності розгортання, нарешті, активної кампанії, яку поки не вели ані Гриценко, ані Садовий, а Андрію Івановичу тепер і не треба.
На диво невдалим виявилося довгоочікуване підключення до загальної дискусії претендентів Володимира Зеленського, який до цього обмежувався монологами-відеозверненнями. Резонансні скандали давали йому можливість виступити на своєму, відданому в повне кандидатське користування телеканалі 1+1. Тим більше, що для нього обрали козирний формат включення з власного штабу, в той час як інші кандидати, як зайчики, сиділи в павільйоні програми «Право на владу».
Весь ефір Зеленського зайняв сім хвилин, причому сигнал ішов, як попередила ведуча, з шестисекундною затримкою, ніби керівник «Кварталу 95» перебував на борту орбітальної станції, а не в Києві. Сім хвилин прохідних домашніх заготовок, озвучених чомусь із протяжними інтонаціями Ігоря Коломойського чомусь на тлі працівників, які старанно опівночі працюють за комп'ютерами – це виглядало й звучало дуже недоречно. А оскільки в програмі йшлося про болісно хворобливі для країни речі, ступінь стилістичної невідповідності зашкалювала, й остання безглузда фраза-обіцянка «зуб даю!» підкреслила, що це відчуття не випадкове.
Великий кандидатський дебют Зеленського можна вважати провальним. Якби Вова просто говорив, що думає й відчуває, вийшло б, напевно, не так безсило, як нашпигований технологами спіч. А репетицій і дублів формат не передбачає. Як відомо, неможливо вдруге справити перше враження, й цей шанс претендент-сюрприз запоров.
Це зовсім не означає, що його підтримка обов'язково почне падати. Електоральний феномен Зеленського – це феномен місця, а не змісту. Трьох предикатів: «новий», «інший» і «відомий» виявляється в нашій убогій кон'юнктурі цілком достатньо, щоб суб'єкт опинився в центрі надій більшої кількості громадян, ніж здатні вразити інші. Він зайняв ту нішу, в яку не вписалися й навіть не спробували вписатися інші, й пожинає плоди. Але громадяни ці плоди-голоси приносять під нішу, а не для власне Володимира Зеленського яким він є, і це особливо яскраво проявляється, коли видно, що він у політичному сенсі ніякий.
Що вийде з непростого замісу, сформованого на початок березня, можна буде побачити вже в новій хвилі опитувань. І ті дані, за кілька тижнів до виборів, скоригувати буде неймовірно складно. Навіть за допомогою горезвісних мереж.
Леонід Швець, спеціально для «Слова і Діла»
Хочете обговорити цю новину? Долучайтеся до телеграм-чату CHORNA RADA