Стаття 368-2 Кримінального кодексу не суперечить Конституції. Навіть попри деякі недоліки конструкції цієї статті, підстави визнавати її неконституційною були відсутні.
Таку думку в коментарі «Слову і Ділу» висловила керівник проектів із питань конституційного права Центру політико-правових реформ Юлія Кириченко, оцінюючи рішення КСУ, який визнав неконституційною статтю 368-2 Кримінального кодексу, що передбачає покарання за незаконне збагачення.
«Конституційний суд узяв основним аргументом для мотивування неконституційності статті те, що вона суперечить принципу презумпції невинуватості особи, порушує право особи не свідчити проти себе, а сама стаття, на думку суддів Конституційного суду, не відповідає принципу юридичної визначеності», – зазначила вона.
Експерт додала, що стаття максимально наближена за своїм змістом до статті 20 Конвенції ООН проти корупції, в якій ідеться про визнання злочином умисного незаконного збагачення, тобто значного збільшення активів державної посадової особи, яке перевищує її законні доходи й ті, які вона не може раціонально обґрунтувати.
«Але при цьому українську редакцію статті КК Верховна рада свідомо виклала в такій редакції, щоб ця стаття відрізнялася від статті Конвенції, щоб уникнути покладення тягаря доведення на підозрюваного чи обвинуваченого», – пояснила вона.
За її словами, стаття застосовується з урахуванням чинного КПК, відповідним чином всі запобіжники в межах процесу встановлені в процесуальному кодексі, які також мають бути реалізовані, якщо триває розслідування чи кваліфікація в межах розслідування за статтею «Незаконне збагачення».
Кириченко уточнила, що рішення КСУ є остаточним, оскарженню не підлягає, а стаття втратила чинність із моменту оголошення рішення.
Вона нагадала, що на сьогодні вже є 5 законопроектів, які повертають кримінальну відповідальність за незаконне збагачення. Зокрема, президент подав свої пропозиції.
У редакції, запропонованій президентом, є недоліки. По-перше, пропонується встановити кримінальну відповідальність за «набуття у власність активів у значному розмірі без законних на те підстав», але притягнути особу до відповідальності за цією статтею буде фактично неможливо, оскільки в більшості випадків набуття активів у власність відбувається на законних підставах. Наприклад, на підставі договору купівлі-продажу майна, підкреслила фахівець.
Досліджуватися має не лише те, чи законно набуте право власності, але й чи достатніми були легальні доходи посадовця для набуття права власності на певне майно.
«По-друге, в запропонованій редакції злочин чітко відмежовується від двох інших злочинів: «...за відсутності ознак зловживання владою або службовим становищем чи ознак прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою». Незрозуміло, чому відмежування проведено лише з цими двома складами злочинів, а всі інші корупційні злочини, які вчиняються з використанням службового становища та пов’язаних із ним можливостей з метою отримання неправомірної вигоди, залишилися без уваги», – наголосила вона.
Інші законопроекти також мають недоліки. Втім, якщо працювати на результат, то все одно потрібно працювати з редакцією, яка має найбільшу ймовірність ухвалення, а це редакція чинного президента, акцентувала експерт.
На її переконання, президентський законопроект просто варто між першим та другим читанням покращити шляхом внесення правок.
«На сьогодні, згідно з чинним законодавством, притягнути до відповідальності за незаконне збагачення не можна. Єдине, що варто переглядати кожну конкретну справу в аспекті, чи можна її перекваліфікувати на інші злочини у сфері корупції. Якщо така змога є, то перекваліфіковувати, якщо ні – справу закриють», – резюмувала Юлія Кириченко.
Додамо, першим свій законопроект 28 лютого подав Петро Порошенко (реєстраційний номер 10110).
Раніше «Слово і Діло» відстежило хронологію основних протиріч між НАБУ, НАЗК та прокуратурою, а також найгучніших корупційних справ.
Хочете обговорити цю новину? Долучайтеся до телеграм-чату CHORNA RADA