У четвер, 9 травн, виповнилося 5 років з дня трагічних подій у Маріуполі. Тоді в результаті протистояння підрозділів ЗСУ та МВС із проросійськими бойовиками загинули й були поранені десятки людей. У травні 2014 року Маріуполь був зайнятий бойовиками «ДНР», а за місяць, 13 червня, звільнений після спецоперації за участю батальйону МВС «Азов». Відтоді Маріуполь надійно перейшов під контроль України, але є прифронтовим містом, ситуація в якому сильно залежить від твердості української влади.
Заколот 9 травня 2014 року
Маріуполь є другим за економічним потенціалом містом у Донецькій області. Вже в лютому 2014 року він став одним із центрів сепаратистських виступів. У місті відбулася серія мітингів, організованих як прихильниками, так і противниками Майдану. Противників було помітно більше. У березні вони зробили спробу захопити міськраду Маріуполя, а також висловили недовіру чинному меру міста Юрію Хотлубею. Замість нього був висунутий так званий «народний мер» Дмитро Кузьменко, який пізніше був затриманий працівниками СБУ. Біля будівлі міськради розбили наметове містечко, мешканці якого підтримали проголошення 7 квітня сепаратистської «ДНР» у Донецьку.
13 квітня 2014 року, тобто наступного дня після захоплення бойовиками Ігоря Гіркіна Слов'янська, проросійські «активісти» взяли під контроль будівлю міської ради Маріуполя, піднявши над нею прапори незаконної «ДНР», а також прапори РФ. А 16 квітня була здійснена спроба захоплення розташування військової частини Нацгвардії (Внутрішніх військ), яка дислокувалася в Маріуполі. Військовослужбовці відкрили вогонь і розігнали загарбників. У результаті сутички 3 людини були вбиті, 13 поранені й 77 затримані.
Загалом, сепаратисти в Маріуполі вимагали того ж, що й у всіх інших охоплених заколотом районах Донецької та Луганської області. Це незгода з результатами Революції Гідності, проведення «референдуму» за «кримським сценарієм» і, як наслідок, перехід регіону під контроль Росії. Нагадаємо, в РФ на той момент намагалися реалізувати проект «Новоросія», пов'язаний із відокремленням від України її південних і східних областей. Однак тривалий час у Маріуполі вдавалося уникнути серйозного протистояння, якщо не брати до уваги спроби захоплення військової частини. 7 травня 2014 року міськрада Маріуполя була зачищена силовиками, а проросійські елементи, які перебували в ній, затримані.
Ситуація вийшла з-під контролю 9 травня 2014 року, коли члени банди під командуванням Олега Недавнього («Мангуст») почали штурмувати міський відділ міліції Маріуполя. Зброю вони отримали в Донецьку. Потрапити до будівлі бойовикам вдалося обманним шляхом – вони зімітували доправлення туди конвойованого.
Дата 9 травня була обрана тому, що саме цього дня в місті планувався великий проросійський мітинг. З цієї причини на третьому поверсі будівлі міськвідділу МВС відбувалася нарада за участю керівництва місцевої міліції, командування добровольчого батальйону «Дніпро-1», 72-ї механізованої бригади ЗСУ, а також роти ППС із Черкас, які прибули на підсилення до Маріуполя. Присутності силовиків, бандити, які встигли захопити два поверхи з трьох, не чекали. Так почалося протистояння, епізодом якого став знаменитий прорив барикад бойовими машинами піхоти 72-ї бригади.
Підсумком сутичок стали десятки загиблих і поранених. Для того, щоб не множити жертви, українські силовики вийшли з міста, зайнявши позиції навколо нього. «Влада ДНР» протрималася в Маріуполі до 13 червня, коли місто було звільнене в результаті спецоперації за участю бійців батальйону «Азов». Наразі Маріуполь перебуває під надійним контролем України. Але в серпні-вересні 2014 року в результаті контрнаступу, організованого за підтримки регулярних частин армії РФ, лінія фронту підійшла впритул до Маріуполя й зараз пролягає за 25-30 км від його східних околиць, які постраждали від обстрілу ворожими РСЗВ у січні 2015 року.
Дихання війни
Наразі Маріуполь у зоні проведення ООС і в'їзд до нього контролюється. Якщо в'їжджати до міста з боку Бердянська (Запорізька область), перший поліцейський блокпост зустріне вас у районі Мангуша (24 км від Маріуполя). Вранці та вдень перед бетонними огорожами може зібратися черга з декількох легковиків і вантажівок. Увечері проїзд відносно вільний. Поліцейські проінспектують документи у водія, можуть запитати куди й звідки їдете та попередити, що попереду так звана «жовта зона» безпеки. Місцеві жителі знають, що на блокпосту у вас обов'язково попросять паспорт і перевірять наявність української прописки.
Наближення цієї «жовтої зони» можна бачити ще до Мангуша – біля одного із селищ обладнані позиції, збудовані з бетонних блоків. Над ними майорить український прапор.
Другий укріплений блокпост на вас чекає вже практично на самій міській межі – там порядок контролюється бійцями Нацгвардії. Всі ці об'єкти стояли там і в 2015 році, щоправда, чотири роки тому на блокпостах при в'їзді до міста перебували ще й військовослужбовці ЗСУ.
Через п'ять років після кривавих подій 9 травня 2014 року в Маріуполі дуже спокійно й небагатолюдно. У місті непогані дороги й досить чисті вулиці. Однак подих близької війни відчувається. Торгові центри в місті аж ніяк не переповнені, а великі мережеві бренди одягу та взуття з'їхали з Маріуполя ще кілька років тому. В магазинах одягу ви знайдете змішаний вінегрет із китайського й польського імпорту за цілком собі київською ціною. У місті працює Multiplex, із мережевих ресторанів – Mafia, «Крила». McDonald's пішов із Маріуполя ще в 2015 році. Тоді в компанії заявили про складнощі в логістиці доставки продуктів. Попри те, що ціни на продукти в місті можна порівняти з рівнем Запоріжжя, Дніпра та Києва, то послуги помітно дешевше. Наприклад, мінімальне замовлення в таксі – 25 грн (в Києві, для порівняння, щонайменше 45), а залишити дитину на годину в ігровій кімнаті ТЦ коштуватиме 60 грн (у Києві – від 150 до 200).
На східних околицях міста (сюди «прилетіло» в 2015 році) зовсім тихо й безлюдно. Враховуючи близькість фронту та події 2015 року, ці квартали Маріуполя теоретично розташовані в зоні досяжності вогню ворожої артилерії.
Однак не слід думати, що сепаратистський рух у місті повністю зник. Наприклад, у 2015 році, рівно через рік після трагічних подій 2014 року, перші люди, з якими зустрівся автор цих рядків, були прихильниками «ДНР». Вони пили вино на вулиці з нагоди свята 9 травня. «Ось ми хто», – довірливо повідомила одна з жінок, відвертаючи плащ і показуючи приколоту на кофтині георгіївську стрічку. Існує серйозна ймовірність, що якщо українська влада дасть слабину, події 9 травня 2014 року в Маріуполі можуть повторитися.
Денис Попович, спеціально для «Слова і Діла»