Відстежуючи обіцянки політиків, ми часто стикаємося з тим, що багато хто з них вказують конкретні терміни виконання, але вчасно не встигають реалізувати задумане. Добре, якщо просто переноситься дата, а сама обіцянка в результаті виконується. Але часто буває, що вже й перенесені терміни проходять, а обіцянка так і залишається в процесі виконання або зовсім не зрушується з мертвої точки. «Слово і Діло» пропонує подивитися, хто з українських політиків і чиновників найчастіше дає прострочені обіцянки і які саме.
Для початку наведемо майже анекдотичний приклад класичної простроченої обіцянки, але на щастя, не українського чиновника, а російського. Мер Липецька Михайло Гулевський кілька разів впевнено і оптимістично запевняв, що побудує дорогу до певної дати, але все якось не виходило. В результаті чиновник образився на журналістів, які «пристали» до нього з «цією дорогою» і відмахнувся: «Як зробимо, ми вас запросимо!».
Відрадно, що в Україні «слуги народу» поки що не ведуть себе настільки зухвало, хоча прикладів прострочених обіцянок у нас накопичилося не на одну статтю. «Слово і Діло» створило своєрідний топ-політиків, які твердо обіцяють щось зробити в строк, але з тріском провалюють задумане.
Безумовними лідерами не виконаних в зазначені терміни обіцянок стали мер Києва Віталій Кличко і генеральний прокурор України Юрій Луценко.
Мер Києва Віталій Кличко дав більше всіх прострочених обіцянок
Відзначимо, що Кличко за п'ять років роботи в столичній мерії встиг поставити кілька особистих рекордів, але не спортивних, а пов'язаних з обіцянками. Мало того, що він дав найбільшу кількість обіцянок (353) серед всіх українських політиків, прострочені запевнення стали, свого роду, фірмовим почерком київського мера. Причому, нам навіть трохи прикро констатувати цей факт, адже багато провалених обіцянок Кличка згодом все-таки були виконані.
Але з чим меру Києва так і не вдалося впоратися досі, так це покінчити із літнім відключенням гарячої води в місті. Перший раз таку обіцянку Кличко дав в серпні 2014 року, коли «Київенерго» відключило від теплопостачання всіх споживачів в столиці. Гаряча вода з'явилася в будинках киян тільки в жовтні.
Конфлікт між мерією та «Київенерго» тривав ще чотири роки і щоліта кияни, які не встигли встановити бойлери, гріли воду в каструльках, включаючи іноземців, які приїхали на фінал Ліги чемпіонів в столицю України. Ближче до осені мер Києва кілька разів обіцяв дати гарячу воду до певної дати і коли городяни вже зовсім зневірилися, він запевнив: «Всім повернуть гарячу воду до 21 жовтня 2018 року». Як раз із цим запевненням мер впорався.
І все б добре, але якась невідома сила змусила Кличко пообіцяти, що влітку 2019 року масового і тривалого відключення гарячої води, як в минулому році, не буде. Можливо і так, але на Відрадному тепленька пропала ще 6 травня під приводом «профілактики мереж».
Вже тричі Кличко примудрився провалити обіцянку реконструювати столичний стадіон «Старт» і все через вказівки термінів проведення робіт. Вперше мер дав таку обіцянку в березні 2016 року, запевнивши, що стадіон протягом року буде відновлено. У вересні 2017 року Київрада створила комунальне підприємство «Спортивний комплекс «Старт» для того, щоб здійснити реконструкцію спортивного комплексу і зберегти профіль його діяльності.
Тоді ж мер пообіцяв: «Громада відстояла легендарний стадіон «Старт», який попередня влада віддала під забудову. І вже в наступному році ми проведемо його реконструкцію. Упевнений, що він стане одним з провідних центрів столиці для занять спортом». Але цього не сталося.
У 2018 році мер ще раз пообіцяв: «Ми разом з громадськістю в судах відстояли «Старт», який хотіли забудувати. Тепер знаковий стадіон, де під час Другої світової війни проходив «матч смерті», потрібно повернути у власність громади Києва. У наступному році наше завдання – відкрити вже оновлений стадіон «Старт». Це моя місія як мера-спортсмена», – зазначив Кличко.
Але в 2019 році навіть не передбачено виділення грошей на реконструкцію стадіону. Згідно з рішенням про «Бюджет міста Києва на 2019 рік», роботи почнуться в березні 2020 року, а завершити їх планують наприкінці 2021 року. Судячи з усього, поки що «місія» нездійсненна.
Досі в процесі виконання знаходиться ще одна «довгограюча» обіцянка Кличка про найбільший в країні флагшток Прапора України. Спочатку мер обіцяв, що його спорудять до Дня Прапора – 23 серпня 2018 року. Але в квітні з'ясувалося, що це питання ще не узгоджено з Мінкультом. Однак мер вперто має намір завершити розпочате в 2019 році.
«Не дивлячись на те, що фахівці кажуть, що ми не встигаємо, бо були такі великі перепони, але впевнений, що в наступному році, флагшток ми встановимо на День прапора», – запевнив він в квітні 2018 року.
Хотілося б, щоб схильність столичного мера давати обіцянки до певної дати не позначилася на ремонті Шулявського моста, який, за його словами «втомився», і відновлений важливий шляхопровід запустять саме через півтора року.
Не вклався в відпущені собі терміни Кличко і з ремонтом Київського зоопарку. Влітку 2016 року він запевнив, що до 110-річчя парку, тобто в 2019 році, киянам та гостям столиці презентують оновлений зоопарк. Однак зараз тривають роботи в рамках першої черги. Планується, що на завершення всіх робіт знадобиться близько чотирьох років.
Луценко постійно «помиляється» в обіцянках з датами на місяць-два
Є проблема з простроченими обіцянками й у генпрокурора України Юрія Луценка. У нього більше десятка таких обіцянок, які він міг би записати в актив виконаних, але на жаль. «Слово і Діло» навіть звертало увагу Юрія Віталійовича на такий казус. До слова, після закінчення третього року каденції генпрокурор виконав в два рази більше обіцянок, ніж за попередній рік. Можливо, прислухався?
Однак почав Луценко в якості генпрокурора саме з обіцянок, які від нього хотіли почути всі, але для чогось він вказував абсолютно нереальні терміни. Так, він заявив, що має намір передати справу Януковича в суд до кінця 2016 року. Причому він запевняв, що мова йде про звинувачення президента-втікача в корупції, узурпації влади, зрадницьких угодах з РФ, розкраданні країни, тиранії, закликах до введення іноземних військ. І, звичайно ж, цю надто об’ємну обіцянку було провалено.
Уже до кінця року він виправився і уточнив, що справа Януковича в частині його звинувачення в державній зраді потрапить до суду в першому кварталі 2017 року. Так і вийшло, але генпрокурор чогось запевнив, що судовий процес над президентом, що втік, триватиме пару місяців. Насправді справа розглядалася півтора року. Суд визнав Янковича винним в державній зраді та пособництві у веденні агресивної війни і заочно засудив його до 13 років позбавлення волі.
Ціла серія обіцянок Луценка стосується подань до Верховної Ради на зняття недоторканності з нардепів. І тут генпрокурор найчастіше помилявся з термінами то на тиждень, то на місяць, хоча по більшості подання до парламенту, хоч і з затримкою, але все-таки потрапляли.
Влітку минулого року Луценко пообіцяв, що в кінці серпня знову внесе до Верховної ради подання щодо нардепів Олександра Вілкула, Дмитра Колесникова, Сергія Дунаєва (всі троє – фракція «Опозиційного блоку»), а також Олександра Пономарьова (група «Воля народу»).
«Я обов'язково внесу подання на згаданих чотирьох народних депутатів знову до Верховної Ради України. Але з огляду на те, що ваш термін роботи, шановні колеги, добігає кінця перед літніми канікулами, я змушений це зробити тільки в кінці серпня», – заявив Юрій Луценко.
У серпні в нього не вийшло виконати обіцяне, але 17 вересня 2018 року в Раді були повторні подання на Вілкула, Дунаєва і Колесникова.
Така ж ситуація склалася з обіцянкою про зняття недоторканності з нардепа з «Опоблоку» Євгена Бакуліна, коли «прострочення» по внесенню подання від генпрокурора склало лише тиждень.
Як і обіцяв Луценко, до суду були передані справи податківців, але через зрив термінів, які озвучив генпрокурор, його обіцянка отримала статус «не виконана». У лютому 2019 року він заявив: «Вже цього місяця до суду буде скерована справа 27 керівників податкових інспекцій тих часів, яких на гелікоптері рік тому привозили до слідчих. Справа закінчена і в лютому місяці вона буде передана до суду. Стадія ознайомлення з матеріалами була дотримана». І знову вийшла осічка, тому що обіцяні справи були передані до суду через місяць – в середині березня 2019 року.
У кого з політиків також є обіцянки з прострочкою
Не тільки Кличко і Луценко, а й інші політики та чиновники всіх рівнів влади часом не встигають вчасно виконувати обіцянки.
Президент України Петро Порошенко кілька разів обіцяв, що ось-ось буде запроваджено безвізовий режим з ЄС. Вперше обіцянку він дав у своїй передвиборчій програмі 2014 року, причому уточнив, що безвіз запрацює ще до кінця першого року його президентських повноважень. Нагадаємо, що українці отримали можливість користуватися безвізом з 11 червня 2017 року.
Прем'єр-міністр Володимир Гройсман провалив обіцянку, яку дав восени 2016 року, що до середини літа 2017 року завершиться будівництво та укомплектація першої черги діагностичного корпусу лікарні «Охматдит». Однак приймати пацієнтів перший пусковий комплекс «Охматдиту» почав з травня 2018 року. Тоді відкрилися відділення променевої терапії, магнітно-резонансної діагностики, УЗД, центр служби крові, референс-центр з клінічної лабораторної діагностики та метрології.
Чомусь обіцянки, пов'язані з запуском відремонтованих або нових медзакладів, важко даються чиновникам усіх мастей.
Голова Львівської ОДА Олег Синютка восени 2015 року пообіцяв, що Львівський обласний перинатальний центр здадуть в експлуатацію в 2016 році. Але щоб добудувати центр не вистачило грошей, а з держбюджету кошти не виділили. Тоді Синютка запевнив, що центр почне працювати в 2017 році, проте в підсумку, після тривалої реконструкції відкриття перинатального центру відбулося в червні 2018 року.
Голова Миколаївської ОДА Олексій Савченко пообіцяв, що до кінця 2018 року побудовано 14 сучасних сільських амбулаторій.
«У цьому році в Миколаївській області з нуля буде побудовано 14 сучасних сільських амбулаторій. На розвиток сільської медицини області отримали субвенцію з держбюджету. Миколаївська області виділили 111 млн грн на цей напрямок», – заявив Савченко, але до кінця року відзвітував, що всі 14 амбулаторій почали будувати, а закінчать уже в 2019 році.
Не встиг вчасно завершити першу чергу реконструкції онкологічного диспансеру голова Житомирської ОДА Ігор Гундич. В Житомирській ОДА нам повідомили на початку 2019 року, що реконструкція триває, будівлю утеплено на 90%.
У мерів міст частіше за все не виходить вчасно виконати обіцянки про будівництво станцій метро, аеропортів, ремонті мостів і вулиць, а також повний зсув у часі з ремонтом доріг.
Три роки тому мер Харкова Геннадій Кернес запевнив, що будівництво метро в напрямку вулиць Гагаріна і Одеської почнеться вже навесні 2017 року. «На цей проект місто отримає 320 млн євро від ЄБРР і ЄІБ і близько 80 млн євро будуть виділені з міського бюджету», – сказав він. Але терміни виявилися нереальними і тільки в середині 2018 року планували розпочати підготовчі роботи для будівництва першої станції. Орієнтовно, станцію «Одеська» запустять в 2020 році.
Мер Запоріжжя Володимир Буряк провалив обіцянку, що будівництво нового терміналу міжнародного аеропорта «Запоріжжя» розпочнеться вже в 2016 році. Проте, будівництво почали в грудні 2017 року. При цьому Володимир Буряк весною 2019 року дав нову обіцянку про те, що до кінця року буде завершено будівництво нового пасажирського терміналу Міжнародного аеропорту «Запоріжжя».
Міський голова Рівного Володимир Хомко вже який рік обіцяє відремонтувати стадіон «Авангард». Перший раз він дав таке запевнення влітку 2015 року та мав намір завершити ремонт через рік. Але спочатку не було грошей, потім вирішили внести зміни до проекту реконструкції. У підсумку, весною 2019 року довгоочікувану реконструкцію стадіону «Авангард» нарешті почали: розібрали трибуни і демонтували бігові доріжки.
Ірина Рибінська «Слово і Діло»
Хочете обговорити цю новину? Долучайтеся до телеграм-чату CHORNA RADA