Ще один близький соратник Петра Порошенка – генеральний прокурор Юрій Луценко – не збирається так просто залишати свою посаду після результатів президентських виборів. Вочевидь, як досвідчений політик, Луценко вирішив скористатися ситуацією й розкласти власний політичний пасьянс.
Останні тижні роботи генпрокурора відзначалися подальшим протистоянням з активістами, скандальним інтерв’ю впливовому американському виданню The Hill, в якому Юрій Луценко наговорив достатньо, щоб спричинити ланцюгову реакцію у взаємовідносинах між Україною та США. Нарешті, ГПУ на 8 травня викликала на допит у справі розстрілів на Майдані в 2014 році поки ще чинного президента Петра Порошенка. Втім, той так і не з’явився.
Що означають усі ці маневри й на чиєму полі грає очільник ГПУ, поки достеменно не відомо. Ймовірно, Юрій Луценко намагається якомога довше протриматися в кріслі генпрокурора, водночас роблячи все, щоб зірка його політичної кар’єри не загасла у вирі майбутніх парламентських виборів.
3 роки роботи в ГПУ
Саме 12 травня минуло три роки відтоді, як Юрія Луценка призначли на посаду генерального прокурора України. Призначення відбулося не без скандалу – в Луценка не було профільної юридичної освіти, що було одним із критеріїв призначення на посаду генпрокурора. Тож нардепи досить швидко спростили цю норму, водночас у такий спосіб відкривши шлюзи й для інших таких призначень у майбутньому.
За часів Луценка генеральна прокуратура мала б зазнати кардинальних змін. Втім, докорінного реформування так і не відбулося, хоча самим очільником відомства було зроблено чимало на цій ниві. Втім, в основному ГПУ запам’яталася участю в численних протистояннях та скандалах. Юрій Луценко навіть на посаді генпрокурора не приховував своїх тісних відносин із президентом Петром Порошенком і став своєрідним надійним правоохоронним «щитом» для всієї фракції БПП.
Щодо розслідування гучних справ колишніх «регіоналів» та керівників держави, то Луценко лише частково вдалося виконати свої обіцянки. Так, ГПУ змогла довести до логічного завершення справу екс-президента Віктора Януковича з відповідним вироком, утім, більшість інших розслідувань вдалося лише «законсервувати», а найболючіша тема – пошук винних у розстрілах на Майдані – так і залишилася нерозслідуваною після 5 років із трагічних подій.
Із важливих подій варто згадати і про протистояння ГПУ з новими антикорупційними органами, і про спроби тиску на журналістів-розслідувачів, і про публічні суперечки з активістами. Втім, за три роки роботи в ГПУ Юрій Луценко зміг не розгубити власний політичний потенціал і при цьому запам’ятатися не найгіршим очільником відомства.
Обережний генпрокурор
Щоправда, згідно з результатами соціологічних досліджень, загалом органи прокуратури входять до п’ятірки лідерів недовіри громадян до державних інститутів. Так, опитування, проведене КМІС у грудні 2018-го, свідчить, що ГПУ взагалі не довіряють 47,3% опитаних, а ще 30,5% – радше не довіряють. Тоді як повністю довірою органи прокуратури користуються лише в 0,9% опитаних респондентів.
Чи вдалося Юрію Луценку якісно реформувати ГПУ за останні три роки? Дуже складне запитання, враховуючи той факт, що очільник Генпрокуратури оперує суттєвими цифрами та наводить докази своєї ефективної діяльності.
Справді, за останні роки діяльність ГПУ активізувалася. Втім, у суспільстві навряд чи позитивно оцінюють здобутки такої активності. Сам Юрій Луценко слушно аргументує свою позицію тим, що завдання прокуратури – розслідування та надання доказів у суді. А вже останні мають сказати своє вирішальне слово. Втім, саме з доказами та якістю розслідувань результати не вражають.
Від самого початку роботи в ГПУ Юрій Луценко здійснював досить обережну кадрову політику. І лише влітку цього року справа дійшла до ліквідації та реорганізації кількох підрозділів ГПУ. Так, були ліквідовані 4 самостійні структурні підрозділи Генеральної прокуратури, а саме Департамент із розслідування особливо важливих справ у сфері економіки, Департамент спеціальних розслідувань, Управління з розслідування злочинів, скоєних злочинними організаціями, та Управління процесуального керівництва в кримінальних провадженнях Слідчого управління з розслідування злочинів, скоєних злочинними організаціями. До того ж Департамент спецрозслідування Сергія Горбатюка, який займався так званими «справами Майдану», реформують у Слідче управління ГПУ, а процесуальні керівники перейдуть до Департаменту процесуального керівництва.
За словами генпрокурора, зараз у прокуратурі працюють близько 10 тисяч працівників, з яких 8 тисяч – у районах та областях. При цьому ГПУ розслідує 1 мільйон 200 тисяч справ.
Повернення у політику
У розпал президентських виборів Юрій Луценко дав інтерв’ю впливовому американському виданню The Hill. У ньому було кілька сенсаційних заяв та спростувань, які саме зараз призвели для скасування запланованих контактів американських високопосадовців із командою новообраного президента Володимира Зеленського.
Як виявилося згодом, Луценко ввів у оману і з приводу історії з так званим «списком недоторканних політиків», який йому начебто особисто передавала американський посол Марі Йованович. В команді ж Володимира Зеленського саме Луценка підозрюють у тому, що він ввів у оману американців, непублічно попередивши їх про ймовірних «ворогів» президента Дональда Трампа в таборі «Зе команди».
Подальший вектор розвитку політичної кар’єри Юрія Луценка можна прокласти двома пунктирними лініями. По-перше, хоч чинний генпрокурор завжди наголошував на тому, що не тримається за свою посаду й піде відразу ж, як йому вдасться завершити резонансні розслідування та реформувати ГПУ, все ж нині для звільнення його з цієї посади банально забракне голосів в чинному парламенті. Що з цим робити – ще одна проблема для команди новообраного президента Зеленського.
По-друге, Юрій Луценко, продовжуючи залишатися на посаді очільника ГПУ, може стати надійним політичним бронежилетом для Петра Порошенка та всієї його команди напередодні парламентських виборів. Не виключено, що новий генпрокурор у разі призначення його на посаду міг би ускладнити політичний шлях новоспечених опозиціонерів на чолі з Порошенком. Однак, окрім звільнення Луценка, в команди Зеленського є ще одна дуже гостра кадрова проблема – кого ж саме призначити на цю посаду.
Останнім часом Юрій Луценко почав частіше згадувати про своє повернення до великої політики. По суті, зважаючи на масштаби діяльності ГПУ, її очільник і не вибував із неї. До того ж Юрій Луценко називає себе «політично призначеним прокурором», натякаючи на те, що лише людина не із системи правоохоронних органів може ефективно їх реформувати.
У цьому ж контексті цікаво згадати обіцянку Юрія Луценко на початку своєї роботи в ГПУ про те, що він піде з політичного та громадського життя в разі провалу цілей та завдань, які він собі поставив на посаді генерального прокурора України. Реформувати ГПУ він планував 1,5 року, тоді як нині минуло вже 3 роки.
Втім, зараз складається враження, що Луценко намагається дистанціюватися від команди Петра Порошенка. Наприклад, він не виключає створення спільної політсили з чинним мером столиці Віталієм Кличком. Крім того, реальними залишаються ще дві опції – приєднання до команди Володимира Гройсмана, який уже заявив про свої плани йти на чолі нової політичної партії до нового парламенту, а також досі залишається відкритим питання, чи не повернеться Юрій Луценко до масштабної партійної перебудови й ребрендингу БПП.
Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»