Рада запустила план із надзвичайного порятунку: формальний розпуск ілюзорною коаліції обеззброює підступні плани нового президента щодо розпуску Верховної ради, якщо вони в нього взагалі були. Щоправда, далеко не для всіх трюк «Народного фронту» був доречним.
Розрахунок, що восени справи в нинішніх парламентарів чомусь поліпшаться, взагалі ні на чому не ґрунтується. Так, зараз не проглядаються парламентські перспективи того ж «Народного фронту», Радикальної партії Ляшка, «Самопомочі» та «Опоблоку» Вілкула-Новинського, але з чого б їм з'явитися кількома місяцями пізніше? Так, ще не матеріалізована партія «Слуга народу» відразу бере відсотків сорок, але звідки впевненість, що в жовтні їй дістанеться менше, а не більше, коли партію Зеленського почнуть розкручувати в якийсь нетрадиційно агресивній манері?
Ось у кого точно буде менше, то це в того, що зараз зветься БПП. Буквально вчора уражені поразкою прихильники Петра Порошенка підбадьорювали одне одного обіцянками порвати опонентів на майбутній кампанії, перетворивши горезвісні 25% на переконливий парламентський результат, а вже зараз за іменний блок Петра Олексійовича, за даними опитування Центру «Соціальний моніторинг», Українського інституту соціальних досліджень імені Олександра Яременка та Соціологічної групи «Рейтинг», готові віддати голоси лише 7,8% опитаних (10,6% серед тих, хто визначився). Що залишиться від них до дня голосування, важко навіть уявити, адже в Порошенка, якщо він таки зважиться перебратися ло парламенту, не буде й близько нинішнього інформаційного, адміністративного та фінансового ресурсу в майбутній кампанії. Зате поле націонал-патріотизму з тісною західноукраїнською прив'язкою візьмуть купа партій і партійок, які розтягнуть одна в одної такі дорогоцінні голоси.
Одну із сил, яка перейде дорогу проекту Порошенка, представив, нарешті, Святослав Вакарчук, який у властивій йому незрозумілій манері підтримав на президентських виборах саме чинного главу держави, як і інший представлений учасник його команди – Ярослав Юрчишин, нещодавній виконавчий директор української Transparency International. Власне, відсутність у бюлетені імені Вакарчука й хитнуло багатьох нацдемів до Порошенка, тепер проблема начебто знята. І хоча Славко собі добряче угробив репутацію, ставши уособленням нерішучості та невиразності, й умовна партія Вакарчука в опитуваннях поки перебуває на рівні статистичної похибки, проект «як у Порошенка, лише з новими обличчями» за визначенням має високу привабливість для активної частини тих самих 25%. Якщо хтось думає, що Вакарчук сильно під'їсть у «Слуги народу», то даремно, саме з тієї причини, через яку Юрчишин голосував за Порошенка, а не за Зеленського.
Далеко не всі прихильники Юлії Тимошенко готові зберігати їй вірність, складно роками чекати від неї перемог і переживати поразку за поразкою. Її імідж значною мірою складався як майбутньої багатомудрої керівниці України, в іншій якості Тимошенко не дуже цікава багатьом зі своїх виборців. За інерцією від президентської кампанії в «Батьківщини» ще 6,7% (9,1% від тих, хто визначився), але привид 2014 року, коли партія ледве переповзла п'ятивідсотковий бар'єр, знову оживає. Статус найбільш ветеранистого ветерана української політики віднедавна перестав бути почесним і з кожним місяцем стає дедалі сумнівнішим. Тому Юлі б як раз зараз вибори краще, але ніхто в НФ із нею, звичайно, не радився.
До осені, схоже, проект Ігоря Смешка остаточно переїде партію Анатолія Гриценка, в якого поки є шанс зачепитися за Раду, але скоро не буде. До речі, саме від Анатолія Степановича до Вакарчука пішла колишня заступниця голови Одеської обладміністрації Соломія Бобровська. Ну, а чого чекати?
Найцікавіше відбуватиметься в тому ж «Народному фронті» й у проектах, які намагаються ліпити Гройсман та брати Клички. За впевненості у власній електоральній привабливості в поєднанні з нульовими рейтингами цим політичним групам потрібно буквально з нічого створити щось. Стрімко схудлий прем'єр або екс-прем'єр, що штовхає від грудей важку штангу – це перші приклади того піару, який на нас чекає у виконанні ще зовсім молодих політиків, які відчули смак справжньої влади й не готові з нею розлучитися.
Вибори восени стануть щонайменше яскравим видовищем, не та нудьга, яка чекала б на нас улітку. Тож не всі рішення Верховної ради однаково шкідливі чи некорисні.
Леонід Швець, спеціально для «Слова і Діла»
Хочете обговорити цю новину? Долучайтеся до телеграм-чату CHORNA RADA