Поточний тиждень стане визначальним у питанні можливого розпуску Верховної ради. Сьогоднішня інавгурація нового президента України відкриває для нього можливість припинити повноваження парламенту та розпочати процедуру оголошення дострокових виборів. Формально останній можливий дедлайн – 27 травня включно. Юристи кажуть і про інші можливості, називаючи більш пізні дати.
Втім, якби новому главі держави не кортіло розпустити Раду, в нього є низка перепон на цьому шляху. Одна з них – вихід з коаліції фракції «Народного фронту», що автоматично означає можливість протягом 30 днів для створення нової більшості. Цей крок, фактично, унеможливлює юридично обґрунтовану процедуру розпуску, адже термін на появу нової коаліції перевищує дату, після якої президент вже не має право достроково припиняти повноваження парламенту.
Та навіть за цих обставин у Володимира Зеленського є ще кілька опцій, якими він може скористатися, аби юридично обґрунтувати свої дії щодо розпуску парламенту. Експерти найбільш вірогідним називають судове рішення (йдеться, фактично, про ухвалу суду, адже рішення ще може бути оскарженим) про відсутність коаліції задовго до 17 травня – дати, коли НФ оголосив про вихід з більшості.
Подейкують, що саме із метою реалізації подібних планів в Україну повернулися низка політиків попередніх років, які мають у цьому значний досвід. Один з них – екс-заступник глави Адміністрації президента часів Віктора Януковича – юрист Андрій Портнов. Підсилити потрібний ефект може і поява іншого впливового гравця – бізнесмена Ігоря Коломойського, якого так чи інакше пов’язують тісні стосунки із командою Зеленського. Враховуючи те, що українські суди, як показує досвід, швидко реагують у потрібному напрямку в зв’язку зі зміною влади – не виключено, що необхідне судове рішення ми побачимо вже наприкінці цього тижня.
Чого очікувати від парламентських виборів, якщо план із розпуском спрацює, й перегони стартують вже протягом наступних тижнів?
Усі готові?
Виглядає так, що всі основні гравці готові до проведення позачергових виборів до Ради. У команді Володимира Зеленського цього відверто не приховують, вказуючи на необхідності повної перезагрузки чинного парламенту.
Схоже, готові до цього і більшість парламентських політичних сил. Так, у «Народному фронті», швидше за все, заплановане суттєве переформатування сил – проект розділиться на кілька частин й піде на вибори кількома колонами у складі інших політпроектів.
У БПП взагалі взялися за ребрендинг та очікують на успіх як у разі позачергових, так і чергових виборів до Ради. В цій політичній силі також не виключають об’єднання із «Народним фронтом» - про це під час одного із брифінгів натякнула заступниця голови фракції БПП Ірина Луценко.
Мають серйозні плани на електоральний пиріг і у «Батьківщині». Ця політична сила, скоріше за все, координуватиме свою роботу із пропрезидентською фракцією Володимира Зеленського. Союз двох політичних сил може стати основою для парламентської коаліції вже у новому скликанні Верховної ради.
Звісно, не проти дострокових виборів і у таборі «Опозиційної платформи - За життя», адже за результатами майбутніх виборів планують значно покращити свою присутність у новому парламенті.
Соціологія та літній період
Згідно із останніми соціологічними опитуваннями, поки що до Верховної Ради мають усі шанси потрапити 5 політичних сил. Це «Слуга народу» (29,5% серед усіх опитаних і майже 39,9% серед тих, хто прийде на вибори і визначився), «Опозиційна платформа - За життя» (8,1% і 9,9%), «Блок Петра Порошенко» (7,8% та 10,6%), «Батьківщина» (6,7% і 9,1%), «Сила і честь» Ігоря Смєшка (3,8% і 5,1%) та «Громадянська позиція» (3,7 і 5,0%).
Такі результати – поки що є таким собі «інерційним» відголоском президентської кампанії. Деякі з політичних сил – зрештою, ті ж самі партія «Слуга народу» та «Сила і честь» - ще зовсім не відомі своєю діяльністю в електоральному полі, й більше завдячують своїм рейтингам прізвищам Володимира Зеленського та Ігоря Смєшка.
Саме тому, і нинішнім парламентським і позапарламентським партіям було б вигідно провести вибори до Верховної ради восени цього року – так, як це і мало би бути за законом. Адже тоді перші кроки нового президента могли би дещо відкоригувати результати його партії на парламентських виборах, а значить – хтось зі «старих» політичних гравців точно отримав би більшу підтримку виборців.
Насправді, новим політичним силам також вигідно, аби вибори відбулися восени – це дало б змогу краще розповісти про себе потенційним виборцям й спробувати подолати 5% виборчий бар’єр.
Крім того, є ще один серйозний виклик, якщо вибори пройдуть вже цього літа – період відпусток ніхто не відміняв, та й в політичному сенсі українці менш активні у теплу пору року. Це означає, що явка на вибори може бути досить низькою, що знову ж таки, зіграє на руку основним фаворитам перегонів.
А як щодо виборчої системи?
Нарешті, основою загрозою для команди Володимира Зеленського, якщо вибори таки відбудуться влітку цього року, є мажоритарна складова виборчої системи. Не секрет, що бренд «Слуги народу» тримається на впізнаваності та рейтингах нового очільника держави. Втім на місцях у команди Зеленського є суттєві проблеми – відчувається нестача потужних кандидатів перш за все для забезпечення перемог на мажоритарних округах.
Тоді як у більш досвідчених політичних гравців – із цим значно краще. Тому дострокові вибори для них не є остаточним фіаско, адже додатковий ресурс для формування своїх фракцій у новому парламенті можна добрати за рахунок мажоритарників.
Ось чому в команді Володимира Зеленського розглядають план Б - можливість проведення виборів за нової виборчої системи, яка виключатиме мажоритарну складову. Пропорційна система із відкритими виборчими списками, а також зниження виборчого бар’єру – могло би суттєво оновити майбутню Верховну раду ще й за рахунок появи нових політичних сил, які раніше ще не брали участі у виборах.
Втім, переконати нинішній склад Верховної ради змінити правила гри буде вкрай важко. Єдина можливість – якщо команді нового глави держави вдасться заручитися масштабною підтримкою громадян, аби реалізувати тиск на діючий склад парламенту в питанні зміни виборчого законодавства. Запит на ці зміни в суспільстві є, а от чи вдасться його реалізувати – питання дискусійне.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло»