Володимир Зеленський не став оригінальничати і намагатися в режимі бурі і натиску протриматися до жовтня. Винятковий результат на президентських виборах вирішено конвертувати в переконливе представництво у Верховній раді як можна швидше. По суті, інавгураційна промова стала стартовим виступом в рамках дострокової парламентської кампанії: цих розпустити, нових набрати. Штаб команди Зе! перекочував на Банкову практично в повному складі, щоб вирішити наступне першочергове завдання: дістати такі необхідні важелі в законодавчій і виконавчій гілках.
Не варто зайвий раз повторювати, наскільки це рішення збігається з домінуючим настроєм виборців. Нардепів, скопом і в роздріб, давно і пристрасно не люблять, як не в честі і чинний уряд. Але не завадить зайвий раз задатися питанням, наскільки новий президент сам готовий до заданого їм повороту подій.
Опір Ради цілком очікуваний. Спочатку обурившись рішенням про розпуск, її лідери потім з ним змирилися і навіть начебто узгодили якийсь компроміс, щоб на наступний день провалити його в сесійній залі. Питання навіть не було поставлене до порядку денного. Президента-вискочку явно клацнули по носі. Але велике питання, хто виграв від того, що провалене скасування мажоритарки і зниження прохідного бар'єру до 3%. Точно є всі причини журитися у проектів Ріната Ахметова: Радикальна партія Ляшка і «Опозиційний блок» Вілкула-Новинського поки можуть тільки мріяти про проходження п'ятивідсоткового бар'єру. Незрозуміло, на що розраховувати Гройсману, братам Кличкам і «Народному фронту», для яких і три відсотки захмарна висота. Якщо збережуть нинішню динаміку партії Вакарчука і Смешка, вони зуміють завести свої фракції, причому крадуть вони голоси в першу чергу у старих партійних проектів, до яких можна віднести і партії Гриценка, Садового і Тягнибока.
Продовжують втрачати підтримку БПП і «Батьківщина», а «Слуга народу» її нарощує. Буквально за два тижні політсили Порошенка та Тимошенко позбулися майже по два відсотки підтримки серед тих, хто визначився, а проект Зеленського набрав чотири відсотки (дані Соціологічного центру «Рейтинг»). І де межа зростання одних і падіння інших, можна буде визначити тільки дослідним шляхом, ще не запрацювала політична реклама, в якій «квартальні» знають толк.
Якщо скасування мажоритарної складової майже гарантовано давала «Слугу народу» більшість в Верховній раді навіть при нинішньому рівні підтримки, то тепер команді Зеленського доведеться потрудитися, щоб вибити старожилів з їх підгодованих округів. І це знову зона невизначеності: ті кандидати, що підуть під прапором популярного президента і його видимої підтримки, можуть винести депутатів з довгими корінням, але це зажадає в будь-якому випадку великих зусиль, ніж якщо б мова йшла про боротьбу партійних списків. І результат зовсім не очевидний. По-перше, будуть потрібні додаткові ресурси, по-друге, чи все-таки, по-перше, люди.
З людьми у президента очевидний напряг. Дуже яскраво це проявилося в ситуації з відкликанням указу про призначення Лани Зеркаль в адміністрацію. Авторитетна юристка-міжнародниця з якихось причин відмовилася від такої високої честі, і про цю обставину Зеленському чомусь не було відомо заздалегідь, чим він був поставлений в незручне становище. Зате Андрія Богдана призначили керувати АП, цілком усвідомлюючи негативну реакцію на це рішення, надзвичайно вразливе і з іміджевої, і з юридичного боку. Але, а кого ще?
Можна тільки уявити, наскільки зростуть масштаби кадрової проблеми, коли знадобиться – так вже конче треба! – знайти дві з гаком сотні мало-мальськи пристойних людей, щоб висунути їх по партійним спискам і по мажоритарних округах. Швидкоплинність кампанії майже не залишає часу на кастинг і розкрутку. Прагнення зробити все швидше зазвичай обертається втратою в якості. Поки видима рішучість нібито краде непідготовленість, але навчання і укомплектування на марші може потім дорого обійтися. Іноді швидко – це всього лише швидко.
Леонід Швець, спеціально для «Слова і Діла»
Хочете обговорити цю новину? Долучайтеся до телеграм-чату CHORNA RADA