21 липня в Україні стартують дострокові парламентські вибори. І вже традиційно політичні сили увійшли у виборчий процес не лише з білбордами, а й з обіцянками. «Слово і Діло» виділило всі обіцянки з програм тих партій, які, за прогнозами соціологів, можуть пройти до нового парламенту. Ми розбили їх за темами й сьогодні пропонуємо подивитись обіцянку партії «Батьківщина» в частині тарифів. Зокрема, в планах партії знизити ціну на газ для населення вдвычы.
Експерт «Реанімаційного пакета реформ» Святослав Павлюк зазначив, що доти, доки Україна є енергодефіцитною країною, ціна на газ не визначатиметься внутрішнім ринком.
«Тобто, поки ми імпортуємо енергію, а не експортуємо, при цьому ми імпортуємо газ, вугілля, атомне паливо, ціна визначатиметься зовнішнім ринком, а не внутрішнім. На внутрішній ринок, у кожному разі, впливатиме ціна імпортовагної частини», – констатував Павлюк.
За його словами, всі попередні роки ціну газу ми дотували за рахунок «Укртрансгазу» від транзиту, чого з 2020 року не буде. Це близько $2-3 млрд на рік.
«Цей баланс буде вже в нас як небаланс у ринку газу», – додав він.
Теоретично, можна гратися із закупівлями газу влітку на європейських ринках, коли газ дешевший, припустив експерт.
«Тобто закачати до сховищ зі встановленням маржі не більше якогось відсотку. Однак, знову ж таки, в такому разі «Нафтогазу» чи іншим трейдерам потрібно брати обігові кошти, щоб закуповувати умовно 10 мільярдів кубів на рік. Де взяти ці кошти?», – підкреслив він.
Окрім того, питання не лише щодо населення. Питання стоїть про дешевший енергоресурс для промисловості, що в нас фактично промисловість платить більше, а населення – менше. Для нашої енергетики, промисловості здешевлення газу є плюсом. Проте він не може бути дешевшим за рахунок просто адміністративного встановлення ціни.
«Мають бути створені ринкові умови, за яких ця ціна впаде. Тому варіант такий, щоб купувати та закачувати газ улітку, але тут є питання щодо коштів для НАК чи трейдерів. Другий варіант – перехід до купівлі газу не на західному, а на східному кордоні. Це те, за що воює НАК у Стокгольмі. Знову ж таки, поки відкрите питання, наскільки «Нафтогазу» це вдається», – пояснив Святослав Павлюк.
Президент Центру глобалістики «Стратегія XXI» Михайло Гончар наголосив, що нічого не буває дешевого чи безкоштовного, за що хтось би не заплатив. Хтось обіцяє вдвічі знизити, хтось – учетверо, хтось – ще більше, але все це маячня.
«Маємо приклад Венесуели. Країна вже навіть не на межі фінансового та економічного краху. Туркменістан тримається, але від газового економізму перейшов до газового капіталізму. Починає брати гроші за газ, який був практично безкоштовним тривалий час. Україна не є газовим клондайком. У нас є власний видобуток, але це зовсім не означає, що ми маємо його за безцінь отримувати. Ми за це вже заплатили», – уточнив він.
Виборець хоче почути те, що хоче, тому є ті, хто апелює до зниження цін, до того, що може бути дешевий газ, але це обман виборців, додав експерт.
На його думку, заяви про зниження цін на газ – суто політика та прояв популізму в бідній країні, в тому числі енергетично. Мета – отримати владу, а потім можна сказати виборцю, що ціни на газ, звичайно, знизимо, але вже за мірою того, як дозволятимуть економічні умови.
«Ні, можна, звісно, піти іншим шляхом. Відмовитися від співпраці з кредиторами, тоді можна й нульову ціну на газ встановити, але зворотній бік – фінансова катастрофа. Чи зрадіє хтось, коли буде дешевий чи безкоштовний газ, але буде 40 гривень за долар?», – підкреслив Михайло Гончар.
Раніше ми розбиралися, що обіцяють політичні партії з приводу зарплат українців. Також «Слово і Діло» дізналось, як партії планують розвивати культурну галузь.
«Слово і Діло» подивилось, як виконували програмні обіцянки депутати-списочники під час роботи Ради VIII скликання.
Хочете обговорити цю новину? Долучайтеся до телеграм-чату CHORNA RADA