Липневі дострокові вибори до парламенту можуть стати останніми із застосуванням змішаної виборчої системи. Нещодавно ухвалений Верховною радою новий Виборчий кодекс скасовує мажоритарну складову у виборчому процесі.
А поки політики користуються останнім шансом бути обраними до парламенту на мажоритарних округах.
Мажоритарка завжди була лотереєю для кожного українського парламенту. Цьогорічні вибори не стали винятком. Яка з політичних сил отримає найбільшу кількість мажоритарників, залишається однією з інтриг липневої виборчої кампанії.
Самовисуванці vs партійні?
Традиційно найбільшу кількість мандатів у новій Верховній раді отримають мажоритарники-самовисуванці. В усіх скликаннях українського парламенту це найбільша група депутатів, що, як правило, голосує ситуативно й не має постійних відносин із жодною з фракцій. Такі депутати у Верховній раді часто є позафракційними, однак до закінчення каденції парламенту, як правило, приєднуються до якоїсь із парламентських груп чи фракцій.
За підрахунками експертів, найбільше шансів отримати «своїх» мажоритарників у новому парламенті має партія «Слуга народу». Йдеться про середню кількість у 60 мандатів, хоча ймовірніше, що мажоритарників СН може бути більше.
Решта партій навряд чи зможуть завести до нової Ради більш ніж 20 мажоритарників, занадто високою буде конкуренція на округах за голоси виборців. У виборах беруть участь 3084 кандидати-мажоритарники, з яких 1404 були висунені партіями, а 1680 – шляхом самовисування.
Як правило, кожна з рейтингових партій отримує власних мажоритарників у тій чи іншій кількості, проте найбільш вигідна стратегія перемоги на окрузі – тривала робота з виборцями. Саме цим вибори на мажоритарних округах найбільше відрізняються від партійної «списочної» системи – кандидат може мати або не мати прив’язки до партійного бренду, але важливим залишажться сам факт його впізнаваності на окрузі та системної роботи з виборцями.
Ймовірно, своїх мажоритарників у наступний парламент заведуть партії «Європейська солідарність», «Батьківщина», «Опозиційний блок» і «Голос». Загалом кожна з цих політсил може сподіватися на здобуття від 5 до 15 округів.
Партії, які не досягнуть 5% виборчого бар’єра, також можуть сподіватися на проходження своїх кандидатів-мажоритарників. Втім, їх кількість буде незначною. Скоріш за все, найбільше округів серед таких політсил здобудуть «Самопоміч», «Свобода», «Народний фронт» та РПЛ. Кожна з цих партій, скоріш за все, здобуде від 5 до 10 округів.
Мажоритарка нон-стоп
Які ж слабкі сторони мажоритарки? Перш за все, навіть зараз ми обираємо не половину складу Верховної ради за мажоритарною системою, а 199 мандатів. Решта 26 округів– розташовані на непідконтрольних територіях ОРДЛО та в анексованому Криму. Таким чином, українці вже вдруге отримають недоукомплектований парламент.
По-друге, пройти за мажоритарним округом до парламенту може найодіозніший кандидат. Головні умови – знати потрібних людей в окрузі, мати достатній фінансовий та організаційний ресурси. Згадаймо, як вже на цих виборах почали масово реєструватися на мажоритарних округах політики-втікачі – деякі з них перебувають у розшуку або можуть бути притягнені до відповідальності в разі повернення до України. Однак якщо вони здобудуть депутатський манда, то можуть сміливо повертатися в Україну.
По-третє, мажоритарники часто є джерелом корупції як під час проведення виборчої кампанії, так і в самій Верховній раді. Прямий та непрямий підкуп виборців, а також можливість ситуативних голосувань за важливі рішення – це той негатив та шкода, якої завдавали суспільству значна кількість депутатів-мажоритарників.
По-четверте, виборці позбавлені дієвого механізму відкликання свого представника в парламенті. Саме цим так і приваблюють політиків мажоритарні вибори – здобувши перемогу на окрузі, ти здобуваєш одразу кілька суттєвих переваг над колегами-списочниками. Перш за все, можливість не залежати від волі партії й звітувати лише безпосередньо перед своїми виборцями.
Схоже, що мажоритарка зіграла більше негативну, ніж позитивну роль для політичного розвитку молодої української держави. Втім ця система де в чому була правонаступницею радянського варіанту демократії. Такий собі перехідний період, який Україна, здається, поступово долає.
Корисні мандати?
Чи все так погано за мажоритарної системи? Насправді, ні. Мажоритарка прекрасно працює на виборах депутатів до представницьких органів різних рівнів у багатьох країнах із розвиненою демократією.
Варто також зазначити, що самої мажоритарної системи не уникнути й місцевих виборах – особливо, коли йдеться про вибори в малих містах, селах та селищах. На такому рівні вона ефективніша за пропорційну систему, адже швидша в підрахунку та простіша в організації процесу. Звісно, за єдиної умови – за чесного підрахунку голосів.
А ще два важливих фактори, завдяки яким мажоритарка може бути ефективною, коли вибори за мажоритарною системою відбуваються в невеликих за чисельністю громадах й бюджети таких кампаній незначні. Коли люди мають можливість краще познайомитися зі своїм кандидатом, а охочі стати депутатами перебувають у більш-менш однакових фінансових майнових станах, тоді й може з’явитися дискусія довкола програмних положень та ідеологічних підходів до реалізації задумок.
Ще одна перевага мажоритарки за нинішніх обставин – свої сили на округах можуть спробувати нові й без досвіду, маловідомі політики. Адже гроші та зв’язки не завжди спрацьовують при агітації. Часом креатив та харизма працюють значно ефективніше й здобувають голоси виборців набагато краще.
Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»