За останні два місяці антикорупційні органи почали працювати значно активніше. Основна причина – повне перезавантаження влади, яке на перший погляд дозволяє антикорупційним органам розпочати свою діяльність із чистого аркуша.
Та якщо на силові відомства так чи інакше мали вплив певні політичні чинники за попередньої влади, то чи зміниться кардинально ситуація за нової? Вочевидь, спокуса мати підконтрольні силові структури буде чималою, а от центри політичного впливу можуть суттєво зміститись. Як це позначиться на роботі антикорупційних органів? Та чи взагалі позначиться?
Проблема засилля корупції на всіх рівнях не зникає з політичного порядку денного вже понад 20 років існування незалежної України. Досі нікому з президентів чи впливових політичних сил не вдавалися навіть спроби приборкати це негативне явище. Навіть події Революції Гідності з усіма її наслідками для життя держави хоч і запустили процес оновлення силових структур та створення антикорупційних органів, проте з 2015 року їм мало чого вдалося досягти.
Незрозуміло, чого не вистачає – чи то політичної волі, чи то професіоналізму, чи то достатніх повноважень. Запуск антикорупційних органів тривав кілька років, проте більшою чи меншою мірою вони й досі змагаються з привидами старої корупційної системи взаємовідносин між політиками, нардепами, чиновниками та суддями. Системою, де правоохоронні органи, як правило, були зв’язковою частиною, а інколи й основою для процвітання корупції.
Тож запит суспільства на боротьбу з корупцією, результатом якої має стати бодай якийсь порядок у державі, залишається високим. Так, згідно з результатами соціологічних опитувань за останні 3 роки, корупція залишається в топ-3 основних подразників для пересічного українця. За найсвіжішим опитуванням Соціологічної групи «Рейтинг» у липні поточного року, 48% респондентів назвали серед основних проблем держави корупцiю в державних органах, а ще 45% – військові дiї на Донбасi.
З 5 вересня має запрацювати ще одна окрема інституція, яка має допомогти антикорупційним органам нарешті продемонструвати реальні результати своєї роботи – йдеться про запуск Антикорупційного суду. Як працюватимуть антикорупційні органи та які чинники впливатимуть на їхню роботу?
Президентська квота
Поки найбільш залежними від президента в плані політичних важелів та процедур призначення й звільнення серед правоохоронних органів залишаються очільники ГПУ та СБУ. І голову СБУ, і генпрокурора президент без рішення Верховної ради звільнити не може. Зі Службою безпеки главі держави пощастило більше – першим заступником голови СБУ та фактично т.в.о. очільника відомства призначили близького соратника Володимира Зеленського Івана Баканова.
Із генпрокурором Юрієм Луценком команді президента доведеться мати справу до початку роботи нового парламенту. І хоча голосів у більшості для відставки голови ГПУ вдосталь, а сам Юрій Луценко неодноразово обіцяв скласти повноваження перед новою Радою, боротьба за вплив на Генеральну прокуратуру може тривати ще протягом уcього вересня.
Президент уже неодноразово демонстрував, як він може впливати на ситуацію в СБУ та ГПУ. Прикладом можуть бути показові діалоги з регіональними очільниками цих правоохоронних органів із метою отримати звіт роботи та публічно вказати на недоліки. Звісно, президент може вимагати оновлення в цих силових структурах, але прямо впливати на кадрову політику не в його компетенції.
Тим не менш і СБУ, і ГПУ останнім часом демонструють неабияку активність. Скоріш за все, така діяльність пов’язана з бажанням продемонструвати результати роботи напередодні суттєвих кадрових перестановок, які неухильно наближуються. Вочевидь, після оновлення керівництва цих двох правоохоронних структур, їх очікує суттєве оновлення й, можливо, кадрові скорочення. До слова, на те, що СБУ має бути реформована в межах наближення України до стандартів НАТО вже натякнув у одному зі своїх інтерв’ю очільник посольства США в Україні Вільям Тейлор.
НАБУ, САП та НАЗК
Скоріш за все, НАБУ як орган, що створювався з метою розслідування корупції на найвищому рівні державної влади, продовжить свою роботу на чолі з нинішнім очільником Артемом Ситником. Наразі будь-які натяки про можливість зміни керівництва цього органу з боку команди Зеленського не лунали. Втім, маючи монобільшість у парламенті, жоден зі сценаріїв щодо майбутнього очільника НАБУ виключати не доводиться.
НАБУ має діяти в разі порушень закону суддями, прокурорами, депутатами, прем'єрами й навіть президентом (за умови що його повноваження припинені). Тож є підстави вважати, що до чинної влади у НАБУ буде поки що найменше запитань. Але й на те, що НАБУ візьметься за всіх чиновників, депутатів та суддів минулих років також сподіватися не варто. Яскравий приклад – кримінальне провадження за фактом можливих зловживань і службової недбалості прем'єр-міністра Володимира Гройсмана НАБУ закрило ще 25 січня, а стало відомо про це лише в серпні цього ж року.
Сам Артем Ситник сподівається, що з початком роботи Антикорупційного суду, результати роботи НАБУ таки змусять захвилюватися найбільших корупціонерів. Наразі в реєстрі НАБУ нараховується 165 справ, з яких лише 47 наразі розглядаються по суті.
Робота Cпеціалізованої антикорупційної прокуратури як самостійного підрозділу ГПУ тісно пов’язана з роботою обох правоохоронних органів – і Генпрокуратури, і НАБУ. Скоріш за все, САП очікує оновлення після того, як команда Зеленського таки змінить керівництво ГПУ.
А от змін у керівництві Національного агентства з питань запобігання корупції точно не уникнути. Про це вже неодноразово заявляли в Офісі президента – занепокоєння викликають невтішні результати роботи відомства, до того ж є питання до її колишньої очільниці Наталії Корчак. А чинний очільник відомства Олександр Мангул не взяв участі в засіданні Нацради з питань антикорупційної політики в Офісі президента.
Фактор ДБР
Ситуація з ДБР загалом виглядає дуже цікаво – створення та відбір на посади у відомство тривало дуже довго. Державне бюро розслідувань, український аналог ФБР, запрацювало лише наприкінці листопада 2018 року, хоча формально орган був створений ще в лютому 2016-го.
Наразі діяльність ДБР активізувалося в напрямку розслідування діяльності високопосадовців попередньої провладної команди. Зокрема, ДБР почало активно викликати на допити 5-го президента України Петра Порошенка, поки що в статусі свідка.
Діяльність ДБР змусила команду екс-президента стверджувати, що цей правоохоронний орган нова влада використовує з метою політичних репресій. Цікаво, що сам очільник відомства Роман Труба нещодавно повідомив про наміри народних депутатів-соратників Петра Порошенка вже в новій Раді звернутися до Конституційного суду про визнання неконституційними низки положень закону про Державне бюро розслідувань. Там хочуть через визнання низки норм закону про ДБР неконституційними – перезапустити діяльність бюро. Чи вдасться це, чи ні – поки залишається інтригою.
У команді екс-президента натякають на те, що в роботу ДБР втручається екс-заступник глави АП часів президентства Віктора Януковича Андрій Портнов. Він начебто використовує будь-які приводи, щоб якомога швидше запустити розслідування проти багатьох представників влади у 2014-2019 роках. Натомість цікаво й те, що ще навесні поточного року НАБУ та САП закрили кримінальне провадження за фактом незаконного збагачення проти самого Портнова. Тоді президентом ще був Петро Порошенко. Сам Портнов не приховує своїх планів у будь-який спосіб довести факти протиправних дій української влади в постреволюційний період.
Загалом, ситуація неоднозначна – всі антикорупційні органи то закривають, то відкривають різноманітні справи проти високопосадовців попередньої влади. Наприклад, ще на початку весни САП та НАБУ закрили близько 30 справ за відсутністю складу злочину, серед яких була й низка резонансних. Наприклад, про відпочинок у 2016 екс-голови НБУ Валерії Гонтаревої на Мальдівах з родиною та використання службового авто ГПУ при розвезенні гостей із весілля сина генпрокурора Юрія Луценка 15 вересня 2017 року. І водночас відбулося затримання колишнього та чинного директорів держпідприємства «Спецтехноекспорту», що входить до складу держконцерну «Укроборонпром».
Безумовно, активізація антикорупційних органів нічим не завершиться, якщо після цього їх робота не буде закінчуватися конкретними вироками для корупціонерів. Чи вдасться цього досягти вже в еру роботи Антикорупційного суду – питання дискусійне. Найголовніше – наскільки вистачить політичної полі нової влади для відносного невтручання в справи антикорупційних органів. І чи дійсно в українських реаліях може з’явитися справжня незалежна судова система?
Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»