Майбутня відставка Олександра Данилюка з посади секретаря РНБО – поки найгучніший прояв внутрішніх незадоволень серед топів команди Зеленського. На серйозну кризу те, що відбувається, не тягне, нові люди ще в кріслах не обжилися, а Данилюк, схоже, й не мав наміру обживатися, тому втрати керування не очікується, оскільки до керування, по суті, ще не взялися.
Колишній міністр фінансів потроху заробляє репутацію людини, чиї амбіції весь час стикаються з непереборними перешкодами. Так, звісно, буває, але якоїсь миті підкрадається підозра, що перешкоди слугують звичним способом пояснити нездатність підпорядкувати обставини своїй волі. Наявність такої волі, власне, і характеризує талановитого керівника. В уряді Гройсмана занадто розумний Данилюк не знайшов спільної мови з прем'єром, надзвичайно чутливим до статусних речей, але не завоював і довіри громадських активістів, оскільки вважав за краще залишатися чиновником, який завжди міг пояснити, чому не можна стрибати вище голови і небезпечно – навіть вище пояса.
Перехід до команди Зеленського давав шанс показати свій справжній потенціал, а РНБО хоча й не бажаний уряд, але теж цілком перспективна галявина, де можна було круто розвернутися і осоромити всіх, хто сумнівався в державному масштабі Олександра Олександровича. Але і тут, причому дуже швидко, щось пішло не так, а все, що йде не так у людей Зеленського, зазвичай пояснюють підступами Андрія Богдана. Але якщо Богдан відразу зупинив запаморочливу кар'єру Данилюка, значить, той не чинив гідного опору, що само по собі дискваліфікуюча ознака для хоч трохи політика.
Кадрова «усушка-утруска» буде обов'язково відбуватися, вона є абсолютно очікуваною. Люди, які забезпечували перемогу на виборах, одних та інших, і люди, які здатні забезпечити ефективне керівництво країною, – це далеко не завжди одні й ті самі люди. При цьому серед тих і інших існують глибокі омани про власні таланти і упередження щодо талантів внутрішніх опонентів. І різний доступ до президента, в якого вистачає своїх помилок і упереджень. Спробуй в таких обставинах вгадати з призначеннями.
До того ж, на першому етапі головне завдання, яке стояло перед переможцями, – прибрати безумовно чужих і замістити їх хоча б умовно своїми. Така установка дуже відрізняється від установки на компетентність та інші керівні якості. Коли проходить етап перехоплення влади і відбувається перехід до її закріплення, тут і з'ясовується, що комусь поспіхом виділене крісло тисне, а хтось б'ється головою об підлокітники. Коригування колишніх кадрових рішень – одна з найдраматичніших сторінок в житті будь-якого керівника і його підлеглих. І часто обертається наживанням заклятих ворогів.
Володимир Зеленський в «Кварталі» мав славу жорсткого начальника, але справедливого. Звичайно, йому хочеться відтворити ту ж репутацію на своїй новій позиції. Данилюк сподівається, що президент, повернувшись з Америки, вислухає і зрозуміє. А той вже вислухав Богдана. Політика – все-таки абсолютно окремий гумористичний жанр, який їм ще засвоювати і засвоювати.
Леонід Швець, спеціально для «Слово і Діло»
Хочете обговорити цю новину? Долучайтеся до телеграм-чату CHORNA RADA