Ухвалений в цілому Верховною радою законопроект про викривачів корупції — як ідея — дуже гарний, але його реалізація вказує на те, що більшість положень закону навряд чи працюватимуть. Таку думку в коментарі «Слово і Діло» висловив юрист Андрій Вігірінський.
Законопроект визначає правовий статус викривачів корупції, їхні права та гарантії захисту, які доволі широкі. Також документом передбачається звільнення від юридичної відповідальності викривачів корупції за розкриття інформації про корупційний або пов'язаний з корупцією злочин.
«При цьому протягом усього строку досудового розслідування, яке може тривати довгі роки, викривач щонайменше має можливість використовувати надані йому права незалежно від результату розслідування», – зазначив Андрій Вігірінський.
Але найбільший інтерес викликає можливість отримання винагороди за викриття корупційного злочину. Відповідно до закону виплата винагороди викривачу здійснюється відразу після рішення суду і не залежить від повернення завданих державі збитків.
«Загалом виплата винагороди повинна була би здійснюватися після того, як рішення суду набуде чинності. Вирок може бути ухвалений, але оскаржений, і як наслідок він не почне діяти. А відповідно до ухваленого законопроекту, навіть якщо вирок буде оскаржений та скасований, винагороду треба все одно заплатити», – акцентував юрист.
Щоправда, отримати винагороду буде досить непросто, адже є багато чинників, яких необхідно дотримуватись.
«Викривач має право на винагороду, якщо збиток в кримінальному провадженні, який ставиться у вину підозрюваному, перевищує 10 млн грн. На наступний рік ця сума залежно від рівня прожиткового мінімуму буде іншою, можливо, більшою. Винагорода у розмірі 10% від грошового розміру предмету корупційного злочину або розміру завданих державі збитків, водночас не може перевищувати 3 тисячі неоподаткованих мінімуми», – пояснив експерт.
Одним із найслабкіших моментів у законопроекті Вігірінський вважає норму про те, що про корупційний злочин можна повідомляти анонімно. На його думку, це взагалі нівелює кримінальний процес
«Якщо ця людина – анонім, то в принципі втрачається логіка кримінального процесу як така. До того ж, анонім може зробити наклеп на людину, яка стане об’єктом перевірок. В такий спосіб можна здійснювати тиск на держчиновників», – підкреслив Вігірінський.
Юрист пояснив, що коли використовується анонімна інформація, навіть якщо корупція фактично має місце, скажімо, під час проведення тендеру, то навіть на рівні службової перевірки, яка може тривати до 45 діб, злочинців можна злякати і не отримати доказів здійснення злочину.
«Якщо йдеться про те, що людина зацікавлена отримати винагороду і повідомляє про злочин, то повинні зареєструвати кримінальне провадження. НАЗК реєструвати кримінальні провадження не може. Яку воно перевірку може здійснити? Тільки-но вони почнуть здійснювати перевірку, злочинну діяльність буде припинено. У результаті можна буде говорити лише про приготування чи замах на вчинення злочину. Це теж кримінальне діяння, але тоді вироком суду не буде встановлено збитків. В такому разі викривач не отримає винагороду», – зазначив Вігірінський.
Знову ж виникає питання, якщо анонім заявляє про злочин, то як буде вирішено питання про винагороду? Якщо йому потрібно буде виступити в кримінальному провадженні, принаймні, захищеним свідком? Як встановлювати взаємозв’язок між людиною і заявою? Як його викликати на допит?
«Ідея гарна, а реалізація не дуже. Логіка має бути така: якщо людина обізнана про обставини конкретного корупційного діяння, яке вчиняється в конкретних договірних або службових відносинах, і вона безпосередньо сама володіє інформацією і може її довести, вона може бути викривачем. При цьому викривач має розуміти всі ризики, пов’язані із цим та отримувати захист держави», – наголосив юрист.
Нагадаємо, раніше ми писали, як голосували нардепи за законопроект про викривачів корупції.
Також «Слово і Діло» розбиралось, чи спрацює ініціатива про викривачів корупції та за яких умов.
Хочете обговорити цю новину? Долучайтеся до телеграм-чату CHORNA RADA