Шість років уже минуло з початку Революції гідності в Україні, і з кожним роком писати про її результати все складніше. Проблема в тому, що немає однозначної та єдиної відповіді на ключові питання: чи перемогли ідеали Майдану, чи є в країні глобальні зміни, чи отримали українці те, чого хотіли. У суспільстві з цього приводу динаміка, імовірніше, негативна – дедалі більше людей розчаровані в нинішньому стані справ, а підсумки п'ятирічки минулої влади тільки посилили це відчуття.
Постмайданна влада отримала величезний кредит довіри від українців і зайшла у свої кабінети з високими рейтингами і сотнями обіцянок. Як українці оцінили їх виконання, і що вони тепер думають про владу – чітко видно за результатами президентських і парламентських виборів-2019.
На черзі перевірка «новачків» ідеалами Майдану – президента Володимира Зеленського, його соратників і його партії «Слуга народу». Вони, як і попередники, виграли вибори з дуже високим результатом. Голосуючи за «нові обличчя» і принцип «зробимо їх разом», українці знову розраховували одним махом провести на пенсію старих політиків і, нарешті, отримати обіцяне ще під час революції. І нова команда, начебто, має намір втілити це в життя.
Центральною вимогою Євроймадану, а потім і обіцянкою Петра Порошенка і Ко, була, звичайно ж, євроінтеграція. Україна вже давно підписала Угоду про асоціацію з Європейським союзом і отримала безвізовий режим. Але євроінтеграція – процес дуже тривалий, і тому логічно, що про неї говорить і нова влада. Виконувати всі вимоги для членства в ЄС і вирішити питання членства в НАТО на референдумі обіцяв нам президент Зеленський. Ціла низка обіцянок з європейської та євроатлантичної інтеграції є в програмі нового Кабінету міністрів. Буквально напередодні річниці революції уряд ухвалив низку символічних рішень, і тепер за процесом виконання СА з ЄС можна стежити онлайн. А обіцянки про хороші дороги/зарплати/пенсії/медицину, вірніше, їх виконання, – це ж теж шлях до євроінтеграції.
Євроінтегрується Україна краще, ніж бореться з корупцією, – ось де за шість років немає позитивних зрушень. Якими би корумпованими не були президент Віктор Янукович і його оточення, чиїх відставок вимагали на Майдані, краще з їх відходом не стало. Чого тільки вартий корупційний скандал в оборонній сфері тоді, коли Україна протистоїть збройної агресії. Різниця лише в тому, що про корупцію стали говорити більш відкрито.
Зеленський та його команда пообіцяли зробити те, що не робилося шість років. Одну «галочку» вже можна поставити: Верховна рада ухвалила закон про викривачів корупції, згідно з яким, той, хто повідомив про злочин, може отримати винагороду, а якщо потрібно і захист. Прем'єр-міністр Олексій Гончарук обіцяє боротися з корупцією в оборонній сфері, в Міністерстві охорони здоров'я, у сфері юстиції та загалом подолати це явище. Народні депутати IX скликання теж самовпевнено обіцяють повністю перемогти корупцію. Чи можливо це?
Дивна ситуація зараз з ще однією тезою часів Євромайдану – оновленням влади. Закон про люстрацію ми пам'ятаємо, ухвалили, але сам процес, по суті, припинився. Тож успіхів у попередньої влади в цьому напрямку немає. Президент Володимир Зеленський на початку каденції обіцяв призначати «нових людей», але його перші ж кадрові рішення – зокрема, Андрій Богдан та Руслан Рябошапка – давно не новачки в політиці.
При цьому Зеленський влітку пропонував розширити люстрацію – поширити її дію на тих, хто обіймав посади з лютого 2014 року до 19 травня 2019 року (тобто, вся постмайданна влада потрапляє в ці рамки). Президент вносив такий законопроект до Верховної ради VIII скликання, а в нинішньому скликанні цієї ініціативи вже немає. Зате є законопроект від Максима Бужанського («Слуга народу»), який пропонує скасувати закон про люстрацію. І, в принципі, з урахуванням того, скільки зараз при владі старих кадрів, говорити про оновлення не доводиться.
Революція і повалення Віктора Януковича дали українцям усвідомлення того, що і в їх руках є інструменти реальної влади. Політики, бажаючи підіграти суспільним настроям, наобіцяли, що люди зможуть відкликати депутатів, мати право вето і законодавчої ініціативи. Перед виборами-2014 ці обіцянки у свої програми записали десятки кандидатів в нардепи, результату – нуль. Тезу про народовладдя тепер активно використовує Володимир Зеленський. Він уже анонсував, що найближчим часом буде поданий законопроект про всеукраїнський референдум, в парламенті лежить законопроект про законодавчу ініціативу народу. В принципі, з урахуванням монобільшості, немає сумнівів, що закони будуть ухвалені. Але як вони будуть працювати – питання є.
Ось так і створюється враження, що роки минають, а влада експлуатує ту саму риторику, яка звучала ще на Майдані – «корупцію поборемо», «влада – народу», «справедливі суди», «ближче до Європи» тощо. Тому можна дійти невтішного висновку про те, що за шість років жодна обіцяна реформа не була завершена. Будемо сподіватися, що хоча б до десятирічної річниці революції про реформи можна буде говорити як про доконаний факт.
Олександра Худякова, спеціально для «Слово і Діло»
Хочете обговорити цю новину? Долучайтеся до телеграм-чату CHORNA RADA