У середу, 20 листопада, українські бронекатери «Нікополь», «Бердянськ», а також буксир «Яни Капу» повернулися до українського порту Очаків. Як відомо, ці кораблі разом з їх екіпажами були захоплені російськими прикордонниками 25 листопада минулого року, після невдалої спроби проходження через заблоковану росіянами Керченську протоку. РФ повернула і моряків, і кораблі. Останні, як стверджує українська сторона, були розгарбовані агресором.
До військової гавані Очакова українські бронекатери «Нікополь», «Бердянськ», а також буксир «Яни Капу» повернулися в другій половині дня 20 листопада. Вони були захоплені російськими прикордонниками разом із екіпажем близько року тому після спроби прорватися до Маріуполя через Керченську протоку. Під час інциденту бронекатер «Бердянськ» був пошкоджений артилерійським вогнем.
Екіпаж кораблів повернувся додому 7 вересня, під час масштабного обміну полоненими між Україною і РФ. Кораблі були передані Україні 18 листопада неподалік того місця в морі, де вони були захоплені. Протягом двох наступних діб їх буксиром тягли до Очакова.
Причину «чому так повільно» пояснив командувач Військово-морськими силами України Ігор Воронченко: «Росіяни їх «угробили». Познімали плафони, розетки і навіть унітази». Пізніше колишній головний військовий прокурор Анатолій Матіос оприлюднив більш детальний перелік обладнання, яким «поласували» росіяни. За його інформацією, на всіх кораблях знято або розбито радіонавігації, радіоуправління, радіолокаційні станції, озброєння (крім 30-мм гармат) і боєприпаси, документація, плити, нагрівальні прилади і унітази. Катер «Бердянськ» отримав кілька пробоїн і пошкодження силової установки (очевидно, внаслідок обстрілу). Розеток і плафонів, до всього іншого, позбувся буксир «Яни Капу».
Російський адвокат Микола Полозов, який представляє інтереси української сторони, пояснив, що обладнання було вилучено одразу після захоплення в рамках розслідування кримінальної справи як речові докази. Як відомо, Росія вважає Крим «своїм», тому спробу українських моряків пройти через протоку в РФ розглядають як кримінальне порушення («незаконний перетин державного кордону»).
Більш того, за словами адвоката, кораблі також є речовими доказами і передані українській стороні на «відповідальне зберігання». Тобто будь-якої миті слідство в РФ може зажадати повернути кораблі назад для проведення слідчих дій. Такий самий виклик може надійти і морякам, а якщо вони відмовляться, їх можуть оголосити в міжнародний розшук.
У четвер, 21 листопада, російська ФСБ поширила відеоролик, який свідчить про те, що Україна отримала кораблі у справному та комплектному стані. «Якщо за час переходу від берегів Криму до Очакова українська сторона зуміла «угробити» суди і довести сантехніку до неналежного стану, то це проблема самої української сторони», – іронізує ФСБ РФ.
У те, що росіяни могли зняти обладнання з кораблів, насправді, досить легко повірити, особливо якщо згадати, в якому стані було повернено захоплену в Криму військову техніку. Крапку в обміні репліками могло би поставити оприлюднення акту прийому-передачі, який, ймовірно, слід було б скласти під час повернення кораблів українській стороні. Цей документ міг би пролити світло на те, яке обладнання зникло, а яке залишилося на борту. Але в будь-якому разі в цій історії можна дійти кількох висновків.
По-перше, той факт, що в руки до окупантів потрапило радіоустаткування, а саме сучасні цифрові американські радіостанції Harris, передані Україні в рамках військової допомоги, може мати непередбачувані наслідки. Залишається сподіватися, що екіпаж встиг привести до непридатного стану ці радіостанції до їх захоплення противником. Адже Harris використовуються і сухопутними військами на Донбасі. Розкривши секрет цього обладнання, росіяни можуть розробити ефективну систему придушення зв'язку між нашими підрозділами.
По-друге, Росія в будь-якому разі повинна була повернути ці кораблі відповідно до рішення Морського трибуналу ООН. Однак Україна могла би й не приймати пограбовані судна, зберігши певний важіль тиску на РФ.
Однак ту обставину, що розтрощені кораблі все-таки були прийняті, слід розглядати в більш широкому контексті, ніж просто факт передачі. Президент Володимир Зеленський намагається виконувати свої передвиборчі обіцянки, пов'язані з поверненням полонених. І на цьому тлі не так вже й важливо, в якому стані вони прийшли. З іншого боку, ця маленька поступка може дорого обійтися українській стороні під час майбутніх переговорів у Нормандському форматі.
Денис Попович, спеціально для «Слово і Діло».