Два попередні тижні у Палаті представників Конгресу США тривали слухання свідків у процедурі імпічменту президента Дональда Трампа. Представники Демократичної партії формалізували процедуру імпічменту ще наприкінці жовтя, розпочавши її з нижньої палати парламенту США.
Очікується, що вже до 25 грудня, тобто до Різдва, Палата представників проголосує за продовження процедури імпічменту, після чого це питання мають розглянути вже у Сенаті.
Аби позбавити Дональда Трампа президентських повноважень, в Сенаті має знайтися дві третини голосів. Зважаючи на те, що саме Республіканська партія має більшість у верхній палаті Конгресу США, отримати позитивне рішення щодо імпічменту буде вкрай важко. Проте, щиро кажучи, це й не було справжньою метою конкурентів Дональда Трампа.
Наразі триває медійний «батл» між прихильниками і противниками чинного президента США. Сам Дональд Трамп намагається щосили чинити агресивний супротив всім медійним атакам на нього, проте його дії щодалі видаються кумедними і непереконливими.
Вочевидь, в США вже з нового року стартує небувала за своїм емоційним загостренням президентська кампанія, адже вже в листопаді 2020-го американці обиратимуть собі нового президента, й поки що достеменно невідомо, хто саме отримає найвищу державну посаду у поки що найвпливовішій державі світу. До того ж, українцям буде корисно поспостерігати за перипетіями заокеанської виборчої кампанії, адже саме Україна, схоже, стала тим тригером, який суттєво вплине на долю кандидатів у президенти США.
Битва за репутацію
Президент США Дональд Трамп відкидає будь-які звинувачення у тиску на українську владу. Загалом Трамп діє в дусі «найкраща оборона – напад». У перервах між спростуваннями слів посадовців, які беруть участь у слуханнях щодо імпічменту, з вуст президента США лунають гучні заяви щодо втручання самої України у внутрішні справи США.
Зокрема, нещодавно Трамп повернувся до теорії причетності України до виборів президента США у 2016 році. Начебто Національний комітет Демократичної партії США передав сервер компанії «Crowdstrike» на володіння невідомому «заможному українцеві», і саме про передачу інформації з цього серверу й була розмова з президентом Володимиром Зеленським.
Саме на цій «теорії змови» й грунтується основна позиція захисту «республіканців» у Палаті представників. Мовляв, ніякого тиску на Україну не було, а йдеться про захист національних інтересів США в контексті можливого втручання у вибори президента в 2016 році.
Загалом Трамп традиційно поводиться зухвало й заявляє про відверто замовний характер інформаційної кампанії проти нього. Мовляв, 75% американців не підтримують розпочатий Демократичною партією процес імпічменту щодо глави держави. Щоправда, для початку процедури імпічменту, яку запустили з ініціативи представників Демократичної партії ще 24 вересня поточного року, потрібно було дотриматися усіх законних підстав. Іншими словами, знаючи ретельність у дотриманні букви закону всіма учасниками американської системи «стримувань та противаг», сумніватися у наявності підстав для підозр в ініціаторів імпічменту – не доводиться.
Тим не менше, шансів на успіх у палаті Сенату в противників Трампа вкрай мало. Саме Сенат виносить усі остаточні рішення у справах імпічменту, і тільки в цій палаті Конгресу може бути вирішена доля президента США. Більше того, лише після рішення Сенату проти президента може бути порушена кримінальна справа. На виборах 2018 року Республіканська партія отримала 53 представники зі 100, тобто наразі має більшість. Аби позбутися Дональда Трампа, потрібно голоси щонайменше 67 сенаторів.
Наступ «демократів»
Поки Трамп відбивається від інформаційних атак, в таборі «демократів» спостерігається справжній передвиборчий бум на кастинг імовірних кандидатів у президенти від цієї політичної сили.
Якраз під час слухань щодо процедури імпічменту в штаті Джорджія проходить вже 5-й раунд дебатів серед «демократів» під час праймеріз. Серед всього різноманіття яскравих кандидатів слід виділити двох фаворитів – це колишній віцепрезидент Джо Байден та молодий політик, ветеран війни в Афганістані Піт Бутіджідж. Останній має всі шанси здобути перемогу на праймеріз у ключових у «демократів» штатах – в Айові та Нью-Гемпширі.
Попри це, Джо Байден наразі має найбільші шанси закріпитися у статусі основного кандидата від Демократичної партії. Зокрема, саме Байден найчастіше серед усіх кандидатів згадує про необхідність продовжувати допомагати Україні у питанні відновлення свого суверенітету. Байден – досвідчений політик, а ще він користується авторитетом серед однопартійців.
Звісно, «демократи» сподіваються використати імпічмент, як зручний майданчик для просування власних кандидатів. На тлі гучних скандалів можна спробувати переконати тих американців, які ще не визначилися зі своїми електоральними вподобаннями, бодай у тому, що Трамп «нечистий на руку» й діє не в інтересах США.
Українське питання для США
У контексті з імпічментом Трампа варто розуміти кілька важливих обставин. По-перше, Сенат навряд чи дасть згоду позбавити повноважень Дональда Трампа.
По-друге, навіть якщо вся кампанія із дискредитації, яку запустили «демократи», спрацює на їх користь, то новому очільнику Білого дому доведеться мати справу із тим самим Сенатом, більшість в якому складають «республіканці». Здолати їх буде важче, аніж скандального Трампа.
По-третє, з огляду на обставини, через які розпочалася процедура імпічменту, нова українська влада, схоже, опинилася без переконливої підтримки свого стратегічного партнера, яким усе-таки донедавна були США. Напередодні зустрічі в Нормандському форматі президент Володимир Зеленський залишиться сам-на-сам із лідерами європейських держав та очільником Кремля.
По-четверте, через імпічмент американські політики надто «зосередилися» на вирішенні внутрішніх проблем, і вже не так гостро сприймають зовнішні загрози. Загалом тренд на вирішення проблем «маленького американця» заклав той самий Дональд Трамп, однак зараз ситуація поглибилася ще й внутрішньополітичними чварами та численними скандалами.
Схоже, хто би не став новим очільником Білого дому у наступному році, увесь 2020-й політичні кола США будуть ретельно дистанціюватися від спроб допомогти Україні у вирішенні її проблем. Як зовнішніх, так і внутрішніх. Адже очевидно, що у публічній площині будь-які контакти з українськими політиками старої чи нової епохи несуть приховані загрози для американського істеблішменту. Загрози, які можуть коштувати не лише репутації окремих політиків, але й стратегії розвитку держави №1 та її впливу на світовий порядок денний.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло»