Якщо українська політика чогось і вчить, то тільки одному: нічому не дивуватися. Правильніше, не так: здивування і навіть підозріле ставлення заслуговують прояву послідовності та принциповості, раптом якийсь підступ? Іноді, правда, не розібрати, де послідовність і де принциповість.
Сьогодні Ігор Райнін став керівником Харківської обласної організації «Опоплатформи – За життя», єдиної парламентської політичної сили, яка відкрито проголошує курс на Росію. Під час перебування Петра Порошенка гарантом, Райнін попрацював заступником глави президентської Адміністрації, головою Харківської обласної адміністрації і три останніх роки – главою Адміністрації президента. Тобто входив Ігор Львович до найбільш вузького кола очільників держави і мав доступ до найбільш охоронюваних таємниць, а таємниці під час війни мають особливе значення. І ось спливає ця глибоко обізнана людина, яка ще вчора забезпечувала «Армію, мову, віру», в оточенні Віктора Медведчука, особистого друга і кума Володимира Путіна.
Де тут послідовність і принциповість? Стривайте засуджувати, ймовірно, вони були завжди, просто Ігор Райнін не видавав своїх твердих переконань, маючи для цього вагомі підстави. Представляючи нового голову організації, Юрій Бойко назвав його своїм другом і зізнався: «Коли він був при владі і обіймав посаду глави адміністрації, він кілька разів поривався звідти піти, звільнитися, а ми його вмовляли там залишитися. Я зараз можу це сказати, а раніше не було можливості, тому що єдиний у тій групі галичан, яка відстоювала інтереси сходу України». Тут потрібно додати: інтереси сходу України, як їх розуміють Бойко і Медведчук, а по суті – Путін.
На відміну від «народного мера» Горлівки Едуарда Матюхи, який повернувся на неокуповану територію і представляється в Києві українським розвідником, Райнін, будучи фігурою незрівнянно більшого масштабу, з'явився не в Москві і за російського агента себе не видає. Навряд чи він їм і є, хоча тут якраз краще послухати фахівців, а фахівцям в цю тему краще б вникнути. Ось про що можна говорити з упевненістю, так це про черговий урок: якщо вас розважають розмовами про патріотизм, перевірте ваші кишені і чи не розвалився у вашому улюбленому кріслі Медведчук.
А ось ще один приклад послідовності та принциповості: мер Києва Віталій Кличко виступив з клопотанням взяти на поруки мера Львова Андрія Садового, якого звинувачують у зловживаннях. Історія каламутна, справа була відкрита ще три роки тому, якраз у розпал сміттєвої кризи, яка методично вбивала рейтинг Садового. Віталій Володимирович і тоді ледь не підпільно, не афішуючи, допомагав Андрію Івановичу ховати відходи, щоб, не дай бог, про це не дізнався Петро Олексійович, розчищаючи собі дорогу до перемоги в 2020 році. Найсмішніше в цій несмішний історії, що Кличко всі ці роки був головою «Блоку Петра Порошенка». І теж, виходить, як Райнін, не відкривався до кінця, але з інших міркувань. Взаємна прихильність формального лідера БПП і самого ПП, нагадаю, напередодні парламентських виборів ознаменувалася пропозицією Віталія очолити партію «Удар» Михайлу Саакашвілі, відомому любителю «бариг».
Нам потрібно ще багато дізнатися про президентство Порошенка, і красномовними свідченнями стануть слова і справи людей, які його оточували і представляли зовні. Дивуватися нічому не треба. Треба запам'ятовувати.
Леонід Швець, спеціально для «Слово і Діло»
Хочете обговорити цю новину? Долучайтеся до телеграм-чату CHORNA RADA