«Укртранснафта» продовжила контракт на транзит російської нафти через нафтотранспортну систему України до Європи на 10 років: з 1 січня 2020 року до 1 січня 2030 року. «Слово і Діло» поцікавилося, що дасть Україні договір і чому контракт щодо транзиту нафти вдалося укласти набагато легше і без політичних труднощів на відміну від угоди щодо транзиту газу.
Директор спеціальних програм науково-технічного центру «Психея» Геннадій Рябцев у коментарі порталу пояснив, що в України не було іншого виходу, як підписати контракт, оскільки ми зобов'язані забезпечувати транзит російських вуглеводнів.
Енергетик пояснив, що контракт на нафту дався легше, ніж транзитний, оскільки в питанні немає політичної складової.
Він звернув увагу, що навіть підготовка до підписання угоди не супроводжувалася жодними політичними заявами і ніхто нікого не звинувачував.
«На ринку всі один одного знають, всі в нормальних робочих відносинах. Якби «Укртранснафта» розпочала тролити «Транснафту» та звинувачувати в недотриманні угод, то могли би виникнути проблеми», – зауважив енергетик.
Рябцев нагадав, що «Укртранснафта» тимчасово призупинила транзит нафти в квітні 2019 року після того, як на українську ділянку нафтопроводу «Дружба» потрапила нафта з підвищеним вмістом хлорорганічних сполук.
Він акцентував, що було завдано шкоди українській системі, але ситуацію вдалося владнати коректно.
«Зараз Україна, крім виконання міжнародних зобов'язань, отримає чималі надходження від транзиту. Підписання додаткової угоди гарантує безпечну і стійку роботу нафтотранспортної системи України на довгостроковій основі», – пояснив Рябцев.
Енергетик додав, що Україна могла розраховувати на більше, але щонайменше ми зможемо підтримувати в нормальному стані систему, а можливо, вдасться знайти кошти для її модернізації та забезпечення внутрішніх потреб.
Геннадій Рябцев підкреслив, що це питання не пов'язується з політикою. При цьому він звернув увагу, що риторика низки політичних сил полягає в тому, що «нафта і газ у нас в крові», але чомусь ставлення цих політичних сил до транзитного контракту щодо газу та контракту щодо транзиту нафти відрізняється.
На його думку, це говорить про те, що багато хто лукавлять, б'ючи себе в груди і розповідаючи про свій патріотизм.
«Патріотизм чомусь поширюється іноді тільки на підписання однієї єдиної угоди, тоді як на все інше очі у цих політиків закриваються. Тому до всього потрібно підходити прагматично, залишаючи політичні питання політикам», – резюмував Геннадій Рябцев.
Нагадаємо, раніше «Слово і Діло» проаналізувало, як протягом останнього року змінювалися тарифи на газ.
Хочете обговорити цю новину? Долучайтеся до телеграм-чату CHORNA RADA