У четвер, 19 грудня, відбулася щорічна пресконференція президента РФ Володимира Путіна, на якій йшлося про відносини з Україною. Зокрема, відповідаючи на одне із запитань, президент РФ заявив, що все Причорномор'я і східна частина України – це споконвічно російські території. Це твердження повертає нас до напівзабутої риторики створення «Новоросії» і не може не бентежити.
Пресконференція президента РФ Володимира Путіна, що відбулася 19 грудня, тривала понад 4 години. На ній ішлося й про відносини з Україною. Цієї теми кремлівський лідер торкнувся, наприклад, відповідаючи на питання про необхідність перенесення з Мавзолею тіла Володимира Леніна. За його словами, свого часу Ленін запропонував створити конфедерацію, а не федерацію. При цьому етноси були прив'язані до конкретних територій і отримали право виходу з великої країни. Але території були «нарізані» так, що не завжди відповідали традиційним місцям проживання тих чи інших народів, тому відразу виникли «больові точки». Навіть зараз їх в Росії налічується понад 2 тисячі. «І відпускати контроль над ними досі небезпечно», – заявив Путін.
У зв'язку з цим він і згадав про Україну. «Під час створення Радянського союзу споконвічно російські території, які до України не мають жодного відношення – все Причорномор'я, західні землі російські – були передані Україні з дивним формулюванням «для підвищення процентного співвідношення пролетаріату», – заявив Путін. Він також зазначив, що тепер Росії доводиться розбиратися з наслідками такого рішення.
Другу дивну заяву про нашу країну Путін зробив, відповідаючи на питання українського журналіста Романа Цимбалюка про те, коли будуть розформовані «окупаційні адміністрації в Луганській і Донецькій областях». За словами Путіна, обидві «адміністрації» були створені за результатами законних виборів, а коли Цимбалюк нагадав Путіну про російських солдатів і бронетехніку, розміщених на сході України, Володимир Путін відповів, що це лише «місцева міліція й сили самооборони». «До їх складу входять місцеві жителі. У багатьох «гарячих точках» світу відбуваються конфлікти із застосуванням танків і артилерії. Звідки вони беруться? Напевно, від тих держав, які їм симпатизують», – відповів президент РФ.
Відповіді на питання Цимбалюка можна назвати путінським «троллінгом». Адже, крім Росії, в світі немає інших держав, які симпатизували б незаконним «республікам» Донбасу так, щоб постачати туди важке озброєння, артилерію і бронетехніку. А «місцеві сили самооборони» давно вже зведені в регулярні військові підрозділи, під командуванням російських фахівців і з російським же матеріально-технічним забезпеченням. З іншого боку, можна сказати, що цим «троллінгом» Путін побічно визнав, що саме РФ підтримує бойовиків на Донбасі, відмовляючись при цьому вважати себе стороною конфлікту й закликаючи українську сторону вступити в перемовини з нібито «законними адміністраціями» «ДНР» і «ЛНР».
А ось заява про «ісконо руські землі» дійсно тривожна. Вона повертає нас до часів квітня 2014 року, коли Путін на тій самій пресконференції також згадав про більшовиків, які помилково розподілили землі в Радянському союзі. Тоді Крим був уже анексований, а Слов'янськ захопили бойовики Гіркіна. Слова Путіна стосувалися створення «Новоросії» – маріонеткової проросійської держави, до складу якої, крім Харківської, Донецької та Луганської областей, увійшла би Запорізька область і землі українського Причорномор'я: Херсонська, Миколаївська та Одеська області.
В такий спосіб у Кремлі вирішували б кілька стратегічних завдань. По-перше, позбавляли б іншу частину України індустріального і людського потенціалу Півдня і Сходу країни, відбираючи у неї волю до опору. По-друге, Україна була б відрізана від портів Чорного і Азовського морів і, по-третє, РФ вирішувала б питання сухопутного доступу до Криму й до проросійського Придністров'я.
Здавалося б, що збройний опір України й міжнародна реакція на ці плани поховали проєкт «Новоросія», але вчорашні заяви Путіна про «російське Причорномор'я» говорять про зворотне. Проєкт «Новоросія» ще живий і будь-якої миті може бути представлений публіці. А ідея сухопутного коридору до Крима, попри побудований міст через Керченську протоку, також нікуди не поділася. Годі й говорити про те, що «сухопутний коридор», як і відторгнення Причорномор'я, ймовірні лише у військовий спосіб, а саме: Росія повинна буде наважитися на масштабну наступальну операцію проти України з далекосяжними планами і неясними на сьогодні перспективами.
Але навіщо про це знадобилося говорити саме зараз? Тут потрібно згадати про нещодавню зустріч у Нормандському форматі між Путіним і президентом України Володимиром Зеленським. Публічної прочуханки українського президента і урочистого схвалення ним капітуляції тоді не вийшло. Сторони зіграли внічию, не поступитися ані на крок.
Однак Кремлю потрібна саме капітуляція – рішення «українського питання» на своїх умовах і в рамках Мінських угод. Зеленський повинен почати принизливі переговори з терористами «ДНР» і «ЛНР» за посередництва РФ, яка вважає себе арбітром, а не стороною конфлікту. Українського президента, який упирається, потрібно примусити до такої здачі і опудало «Новоросії» витягли на світ саме для цього. У відносинах між Україною і РФ почалася війна нервів.
Денис Попович, спеціально для «Слово і Діло».