Газовий контракт між Україною та «Газпромом» за багатьма позиціями відображає інтереси російської сторони. Єврокомісія в переговорах відіграє роль статиста. Таку точку зору в коментарі «Слово і Діло» озвучив президент Центру глобалістики «Стратегія XXI» Михайло Гончар.
Експерт звернув увагу на те, що в контракті не передбачена можливість прямих закупівель газу європейськими клієнтами «Газпрому» на східному кордоні України. Мала би бути зафіксована перехідна можливість для оператора ГТС України щодо зміни пункту здачі-приймання газу, уточнив він.
Енергетик зауважив, що на завершальному етапі Єврокомісія була доволі байдужою. При цьому дуже показовим є самотній підпис Єврокомісії під протоколом, зауважив Гончар.
«Замість того, щоб відстоювати перехід від радянської практики здачі-приймання газу на східному кордоні ЄС до здачі-приймання на кордоні РФ-Україна, представник Єврокомісії погодився з тим, що європейське енергетичне право буде застосовуватися у відносинах між «Нафтогазом» і оператором ГТС України. Фактично між українськими суб’єктами. Водночас РФ далі відкидає можливість укладення контрактних відносин на основі загальноприйнятої європейської практики, якої він дотримується у відносинах з компаніями з ЄС», – пояснив Михайло Гончар.
На його думку, у «Газпромі» скористались такою слабкою та байдужою позицією Єврокомісії. Енергетик аргументував, що наразі РФ зберігає пострадянський порядок речей у контрактних відносинах між суб’єктами господарювання в газовій сфері – Україною та Росією.
«Подібна європейська позиція означає наступне: хай вони там воюють, дружать чи корумпують один одного, як хочуть, головне – Європа має отримувати газ», – вказав Гончар.
Також Михайло Гончар звернув увагу, що ані з українського, ані з європейського боку не знайшла відображення у протоколі позиція, яка виходить зі статті 274 Угоди про асоціацію з ЄС відносно того, що сторони (Україна та ЄС) мають використати вільні потужності мережевих систем постачання газу та електроенергії.
Гончар відзначив, що Україна вже не вперше фактично ігнорує цю статтю Угоди, так само, як і європейці, адже вони не хочуть укотре дражнити Росію.
«Однак ця стаття доволі чітко артикулює положення, що спочатку мають бути використані вільні потужності ГТС України, а вже потім добудовуватися різні «потоки». Це теж ніде не знайшло свого відображення в протоколі. Зрозуміло, що воно не може бути зазначено в прямій формі, бо РФ не має угоди про асоціацію, але дві інші сторони мають таку угоду», – прокоментував Михайло Гончар.
Нагадаємо, 10-річний контракт між Україною та Росією про постачання і транзит газу закінчується 31 грудня 2019 року. З осені 2015-го Україна не імпортує природний газ за контрактом із «Газпромом», закуповуючи газ на своєму західному кордоні.
У 2018-2019 роках пройшло п'ять раундів тристоронніх (третьою стороною виступає Єврокомісія) газових переговорів на високому рівні.
Детальніше про історію судових тяжб з «Газпромом» – на інфографіці.
Хочете обговорити цю новину? Долучайтеся до телеграм-чату CHORNA RADA