Обрання Володимира Зеленського президентом у двадцяту річницю правління Володимира Путіна дуже яскраво проілюструвало тезу, що в Україні можливо все, тоді як у Росії не змінюється нічого. Щоправда, напрошується уточнення, що, хоча у нас можливо все, тут теж, один чорт, нічого, по суті, не змінюється, але це, хочеться вірити, все-таки не аксіома.
Потрібно віддати належне Віктору Федоровичу Януковичу, саме він, не Зеленський, став тією людиною, яка міцно вселила українцям, що тут може бути все. Важке дитинство, дві судимості і вельми умовна грамотність не завадили йому стати доктором наук і прем'єр-міністром, а помаранчевий Майдан не вбив, як колись здавалося, а зміцнив шанси на президентство. Але теза «у нас може бути все» має й інший бік, тому трапився ще один Майдан, і довелося тікати.
Ви можете самі легко продовжити пошук прикладів, що підтверджують, що в нас може бути все, а ми зосередимося на конкретній історії, в якій головну роль зіграла віра в цю нашу національну здатність.
Журналісти «Радіо Свобода», які працюють у програмі розслідувань «Схеми», виявили, що Володимир Зеленський 8 січня повернувся з Оману до України тим самим літаком Bombardier Global Express 6000, який напередодні вночі прилетів із Москви. Далі якесь джерело повідомило розслідувачам, що тим чартерним рейсом до Оману прилетів секретар Ради безпеки Росії Микола Патрушев, і нібито в нього відбулася таємна розмова з українським президентом. Крім того, якесь джерело розповіло, що харківський мер Геннадій Кернес двома тижнями раніше їздив до Москви зі своїм товаришем Робертом Тедеєвим і теж зустрічався з Патрушевим. А оскільки Роберт – двоюрідний брат Ельбруса, колишнього народного депутата-регіонала, в якого помічником працював Андрій Єрмак, який теж літав із Зеленським до Оману, то вимальовується підготовчий контакт перед великою секретною зустріччю в третій країні.
І ось тут спрацьовує національне переконання, що в нас може бути все. Президент України може запросто таємно зустрітися з однією з центральних фігур у силовому крилі Кремля. Готувати зустріч може харківський мер через зв'язок двоюрідного брата ексдепутата і експомічника. Зрозуміло, що всі будуть відмовлятися, хто ж зізнається, але вірити нікому не можна, а анонімним джерелам можна.
Анітрохи не ставлячи під сумнів важливість роботи команди «Схем», яка не дає українським політикам розслаблятися, і дай бог хлопцям здоров'я і творчих успіхів, слід усе-таки вказати на деякі моменти, які не дозволяють серйозно розглядати висунуту в сюжеті версію, усупереч загальній впевненості, що в нас може бути все. Дечого, слава богу, не може.
На всю історію лише два твердих факти: Зеленський летів літаком, який перед цим виконав чартер із Москви, і Кернес із Тедеєвим їздили до Росії. Друга обставина в прив'язці до першої геть анекдотична. У фільмі-розслідуванні і Тедеєв, і Кернес помітно приголомшені запитаннями, вони, вочевидь, намагаються збагнути: чи то їх розігрують телефоном, чи то підставляють. Хто знає, чим вони там займалися в Росії, може, дійсно, лікували меру зуби, але Патрушев – це настільки не їхній рівень, а рівень сам по собі не тільки високий, але і небезпечний, що сама спроба прив'язати наших діячів до кремлівського призводить їх в ясне замішання.
Ні, Микола Патрушев не став би зустрічатися з Кернесом. Для роботи з нашими діячами в тамтешніх діячів є спеціальні люди на кілька рангів нижче. Ні, Кернес не може виступати посередником між Патрушевим і Зеленським, він взагалі не може бути довіреною особою нинішньої Банкової, а вже в питаннях виключної делікатності й поготів. Хто ж добровільно вручить Геннадію Адольфовичу свої яйця?
Ні, Патрушев не став би зустрічатися із Зеленським. Секретар Радбезу – зовсім не легка на підйом фігура, яка запросто махне до Оману, щоб пошепотіти з українським президентом. Не те, щоб така зустріч була зовсім неможлива, нехай би і таємна, якщо, припустимо, обидві сторони раптом усвідомлюють її крайню необхідність з якихось високих міркувань, а Путін чомусь вирішить, що Дмитро Козак, куратор української теми з президентської адміністрації, з якихось причин менше підходить на роль гінця-парламентера. Але тут така кількість «якщо», що завдання розсипається ще на стадії формулювання її умов.
Ну, і тема з літаком. Вона загалом легко знімає всі попередні питання. Ви собі уявляєте, щоб секретар Радбезу Російської Федерації на складну розмову з главою іншої країни прилетів сам? Навіть без секретаря і якого-небудь денщика, або як там ця посада тепер називається? Чартер із Москви привіз трьох пасажирів. Ви будете сміятися, але двоє з них – діти, і навіть серед них не було нікого на прізвище «Патрушев». Літак був заброньований в одній із західних авіакомпаній за кілька днів до рейсу, при тому, до речі, що путінське оточення надає перевагу своїй, довіреній чартерній компанії.
Зеленському чартер бронювали день у день, резонно вирішивши скористатися літаком, який вже перебуває на місці. Але полетіти відразу до Києва він не міг, а змушений був чекати до вечора за тієї простою причиною, що екіпажу, для якого переліт із Москви був не єдиний цієї доби, згідно з регламентом, був потрібний відпочинок.
Відразу уточню, мої джерела не російські, їм вірити не тільки можна, а просто не можна не вірити. А команді «Схем» мої співчуття. Буває. Якби гучну історію прогнали через фільтри мінімальної політичної достовірності, самі забракували б її на далеких підступах.
Що стосується наміру Банкової судитися з авторами сюжету, категорично не рекомендував би. Якби було менше туману навколо відпочинку Володимира Зеленського в Омані, хвилі домислів нізвідки було б і взятися. Тому слід було б визнати свою частину провини, запевнити, що за нового керівника Офісу все буде інакше, а ЗМІ відтепер отримуватимуть інформацію про роботу глави держави оперативно і в повному обсязі, наскільки тільки дозволятимуть обставини. Раз у нас можливо все, нехай стане можливим це, а не болісна тяжба з журналістами, від якої в усіх болітиме голова і псуватимуться нерви.
Леонід Швець, спеціально для «Слово і Діло»
Хочете обговорити цю новину? Долучайтеся до телеграм-чату CHORNA RADA