Головне управління розвідки (ГУР) Міністерства оборони повідомило, що до 2022-2023 років російська армія буде готова вести бойові дії проти України без проведення мобілізації. Це означає, що вельми недалекий той день, коли РФ отримає можливість атакувати нашу країну будь-якої миті, без особливих підготовчих заходів.
За даними ГУР Міноборони України, Росія за останні роки втричі збільшила свій військовий потенціал у кордонів з Україною. Основні зусилля в РФ зараз зосереджені на модернізації і оновленні наступального озброєння. Відбувається переоснащення ядерної компоненти. Ракетні системи «Тополя» будуть замінювати системами «Ярс». Триває розвиток нової ракетної системи «Cармат». Усе це буде представляти загрозу не тільки для України, але й для всіх країн Європи, відзначають ГУР.
Що ж стосується нашої країни, то за підрахунками ГУР, «вже в 2022-2023 роках ударні угруповання Російської Федерації будуть здатні проводити повноцінні стратегічні наступальні дії проти України без проведення мобілізації».
Відзначимо, що до 2014 року РФ не концентрувала війська біля кордонів з Україною. Ситуація змінилася після початку агресії проти нашої країни, однак ті підрозділи, які були переведені ближче до кордонів нашої країни, не мали стаціонарної інфраструктури. Наприкінці 2015 – початку 2016 року Росія почала розміщувати війська біля нашої країни вже на постійній основі, з облаштуванням полігонів і військових містечок для тривалого розміщення військовослужбовців.
Наразі неподалік України розгорнуто дві загальновійськові армії ЗС РФ – 8-а і 20-а. При цьому 8-а армія належить до Південного військового округу, штаб якого розташований у Ростові-на-Дону, а 20-а армія входить до структури Західного військового округу Збройних сил Росії. Органи управління цієї армії розташовані у Воронежі.
Безпосередньо біля кордонів з Україною дислокуються три механізовані дивізії – 144-а, 150-а і 3-а. Зокрема, 144-а дивізія входить до складу 20-ї армії. Окремі підрозділи цієї дивізії дислокуються в Брянській області, у населених пунктах Займище, Клинці і Почеп, буквально в двох десятках кілометрів від кордону з Україною. Частиною 20-ї армії також є 3-тя мотострілецька дивізія, яка в 2016 році перекинута до міста Богучар у Воронезькій області. Відстань від Богучара до Сєвєродонецька становить усього 250 км.
150-а дивізія належить до 8-ї армії та дислокується в Ростовській області, наприклад, в місті Міллерове, яке розташоване лише в двох годинах їзди автомобілем від української Станиці Луганської. Формування цих військових з'єднань ще не завершено, проте, судячи з усього, воно добігає кінця.
Прямо зараз Росія не може ефективно атакувати Україну розгорнутими біля кордону силами. Якщо брати чисто військовий аспект, то з урахуванням наявних у розпорядженні ЗСУ сил на правобережній частині нашої країни агресорові буде потрібно щонайменше триразова перевага над нами. А якщо ми зможемо ввести в бій свої резерви, то для атаки силами двох армії противнику знадобляться не тільки додаткові підкріплення на українському напрямку, але й часткова мобілізація військовозобов'язаних, які проживають хоча б на території Західного й Південного військового округів.
Мобілізаційні заходи для атаки на Україну навряд чи будуть сприйняті позитивно російським суспільством, де поступово зростає невдоволення кремлівською владою. Тому російському військово-політичному керівництву, вочевидь, потрібне таке угруповання, яке дозволило б розтрощити Україну без залучення додаткових сил і в найкоротші терміни. При цьому йдеться, найімовірніше, про локальний розгром українських військ на Правобережжі, щоб позбавити нашу країну частини військового потенціалу і продиктувати нам свої політичні умови. Для окупації всієї нашої країни можливостей двох сухопутних армій зовсім недостатньо.
Масштабне зосередження військ після 2023 року дасть Росії можливість атакувати Україну будь-якої миті. Рецепт протидії простий і водночас складний: тримати війська в постійній готовності. Причому незалежно від того, чи вдасться на той час завершити війну на Донбасі. Природно, це зажадає від нас постійних заходів із зміцнення армії. Що й казати, життя поруч із пороховою бочкою, яку представляє собою нинішня Росія, – «задоволення» сильно нижче середнього.
Денис Попович, спеціально для «Слово і Діло».