31 грудня 2019 року влада китайського міста Ухань поінформувала Всесвітню організацію охорони здоров’я (ВООЗ) про спалах невідомого типу пневмонії. З 27-ми шпиталізованих людей 7 перебували в тяжкому стані. Через місяць Китай став епіцентром поширення вірусу SARS-CoV-2, котрий провокує небезпечну респіраторну хворобу COVID-19. 24 січня в місцевих шпиталях перебували 835 людей (25 – померли), а загальна кількість нових випадків зараження обчислювалась у тисячах за добу.
З того часу новий, 7-й тип коронавірусу, поширився у понад 180 країнах та територіях, у тому числі – в Україні. На сьогодні число інфікованих по усій планеті перевищує 400 тисяч осіб. Натомість у Китаї пандемія пішла на спад: 19 березня влада вперше повідомила про відсутність нових випадків зараження серед місцевого населення впродовж 24-х годин. Стримати поширення SARS-CoV-2 Піднебесній допомогли найжорсткіший карантин в історії людства та тотальний контроль населення за допомогою технологій.
Початок
Перший випадок зараження китайські лікарі зафіксували 8 грудня 2019 року. За популярною (і досі не підтвердженою офіційно) версією, інфікований підхопив хворобу на території ринку диких тварин «Хуанань». Лікарі встановили зв’язок між зараженням та торговельним майданчиком лише за 11 днів, коли по допомогу звернулися ще десятки людей зі схожими симптомами.
Влада Уханя спробувала приховати новини про спалах невідомої хвороби. До Лі Веньляна, який першим 30 грудня повідомив у соцмережах колегам-медикам про небачений досі тип коронавірусу, прийшла поліція з вимогою перестати поширювати чутки. Пізніше Веньлян помре від COVID-19, а недостатній захист медиків китайські дослідники назвуть однією з головних помилок країн у спробах зупинити коронавірус.
Ситуація почала змінюватись після нового року, йімовірно, після втручання Пекіну. У 2002-2003 роках тривале приховування інформації про атипову пневмонію (SARS) стало ключовою причиною поширення епідемії в усьому світі. Центральна влада врахувала ту помилку, але все одно зреагувала занадто пізно. Офіційно про спалах SARS-nCoV-2 чиновники повідомили тільки 9 січня. Уперше про передачу інфекції від людини до людини (а не від речей чи продуктів) заявили ще пізніше – за 11 днів, вже після того як перші випадки коронавірусу підтвердили у Таїланді, Південній Кореї та Японії. Гірший час для початку епідемії було складно уявити, адже саме в цей період мільйони китайців мігрували країною, щоб за традицією зустріти Місячний новий рік у колі сім’ї.
Безпрецедентний карантин
Місто Ухань – один із промислових та транспортних центрів Китаю, який налічує понад 11 мільйонів жителів. За даними ООН, за своїми розмірами мегаполіс посідає 42-ге місце у світі. Через Ухань проходять близько 20-ти великих транзитних автомагістралей. 23 січня китайська влада пішла на небачений експеримент і фактично відрізала місто від зовнішнього світу: закрила авіасполучення, зупинила рух поїздів, обмежила рух громадського транспорту, перекрила автобани, заборонила громадянам виходити на вулиці без потреби та засобів індивідуального захисту. Пізніше такі ж заходи почали запроваджувати в менших містах-супутниках і в підсумку у повній ізоляції опинились майже 60 мільйонів людей, які проживають у провінції Хубей.
Тотальний карантин мав на меті максимально обмежити пересування людей, аби хворі не контактували зі здоровими. Отже, китайська влада намагалася уникнути колапсу медичної системи, коли кількість пацієнтів перевищить число вільних місць у шпиталях. Стратегія стримування також передбачала масове тестування населення. Наступне завдання видавалось ще складнішим: визначити потенційних носіїв коронавірусу з-поміж понад мільярда населення по усій території країни.
Штучний інтелект проти епідемії
Надважливу роль у контролі поширення коронавірусу у Китаї відіграли технології. Місцевий аналог Google – пошукова система Baidu – за допомогою власної системи штучного інтелекту за короткий час здійснила понад 3 мільйони автоматизованих дзвінків жителям Хубея з проханням добровільно надати власну історію поїздок, список недавніх контактів та інформацію про стан здоров’я. На основі цих даних та інформації від мобільних операторів платформа Baidu Maps у реальному часі відстежувала пересування потенційно інфікованих людей та позначала ймовірні наступні райони поширення коронавірусу в онлайн-режимі на електронній мапі. 12 лютого в Піднебесній презентували мобільний додаток «Детектор близьких контактів». Ця програма – результат співпраці державних органів охорони здоров’я, транспорту та державної компанії China Electronics Technology Group. «Детектор близьких контактів» дозволяє зареєстрованим користувачам дізнатися, чи перебували вони останнім часом поруч із підтвердженими носіями коронавірусу з-поміж своїх родичів, колег чи друзів.
Та головну інновацію презентувала дочірня компанія технологічного гіганта Alibaba – Ant Financial. У співпраці з органами влади компанія розробила систему Alipay Health Code, яка присвоює QR-коди трьох кольорів сотням мільйонів китайських користувачів онлайн-гаманця Alipay. Зелений код дозволяє вільне пересування (у тому числі – в метро), жовтий – рекомендує тижневий домашній карантин, червоний – два тижні самоізоляції. Власникам жовтого та червоного «квитка» радять терміново звернутися до медиків.
Алгоритм роботи Alipay Health Code, як і інших «протикоронавірусних» програм, викликає чимало запитань у правозахисників. За інформацією журналістів The New York Times, інформація про колір присвоєного QR-коду та маршрути пересування його власника автоматично передається поліції. До того ж, невідомо, на основі яких конкретно даних система визначає «зелених», «жовтих» або «червоних» громадян. У самій Alipay зазначили лише, що використовують у роботі «великі обсяги інформації». Як і з якою метою функціонуватиме система після завершенню епідемії, теж невідомо.
Чи дійсно Китаю вдалося зупинити коронавірус, поки сказати складно. Головний вірусолог німецької клініки «Шаріте» Крістіан Дростен припускає: Пекін може приховувати або свідомо ігнорувати дані про нових інфікованих з політичних або економічних мотивів. Утім, вже точно зрозуміло: навряд чи якась демократична країна у світі може дозволити собі ігнорувати права людини та має стільки ж силових і організаційних ресурсів для забезпечення дотримання жорсткого карантину населенням, як комуністичний Китай.
Богдан Машай, спеціально для «Слово і Діло»
Хочете обговорити цю новину? Долучайтеся до телеграм-чату CHORNA RADA