У ці непрості дні, справжню тяжкість яких, вочевидь, нам ще тільки належить усвідомити, немає нічого дорожчого, ніж щира дружня підтримка. А хто її ще надасть великій державній людині, якщо не її безпосередній підлеглий?
«Буде час, солодкий і шовковистий, як прийдешнє літо... Час, коли вщухнуть усі суперечки ... Час, коли в оточенні веселих людей, десь на веранді літньої кафешки Ви увіткнете ложечку в недоїдену кульку морозива, візьмете келих вина і, мружачись через нього на диск вечірнього сонця, зі сміхом скажите співрозмовнику щось на кшталт:
– А я, до речі, і зараз вважаю, що обов'язкові маски на вулиці при карантині запровадили з порушенням моїх конституційних прав, хіба ні?
Вино у вашому келиху – біле(!) – буде злегка іскритися на сонці, погода шепотітиме Вам ніжним вітерцем, і Вам захочеться по-доброму згадати про пережите зовсім нещодавно... А я, якщо я буду сидіти навпроти – я не буду сперечатися – теж зроблю ковток вина – заплющу очі на секунду від чистоти миті і негайно погоджуся:
– Сатрапи! – скажу. – Повні кретини! У мене від гумок маскових досі вуха відстовбурчуються.
І ми будемо сміятися, і говорити про дрібниці, обговорювати новий фільм Тома Круза і футбольний сезон, що розтягнувся на все літо, насолоджуючись моментами повсякденного життя... Так буде! І буде скоро. Але не завтра».
Арсен Борисович Аваков – відомий любитель пографоманствувати при нагоді. Цього разу йому здалося доречним прокрутити зразок високого стилю перед тим, як поділитися у Фейсбуці своїми міркуваннями щодо карантину. Антон Юрійович Геращенко, заступник Арсена Борисовича, відреагував рішуче і принципово, перепостивши начальство: «Рекомендую прочитати цей текст тим, хто любить і вміє мислити і мріяти». З чого тонко і ненав'язливо випливає, що його бос ще як любить і вміє, милий, милий! Ну, і Антон, зрозуміло, з ним. Хоча, здається, сам факт вибору заступника зняв найменші в цьому сумніви.
Не такі, треба сказати, стосунки були в Аркадія Миколайовича Кірсанова та Євгенія Васильовича Базарова. « – Подивися, – сказав раптом Аркадій, – сухий кленовий лист відірвався і падає на землю; його рухи абсолютно схожі з польотом метелика. Чи не дивно? Найсумніше і мертве – схоже з найбільш веселим і живим.
– О мій друже, Аркадію Миколайовичу! – вигукнув Базаров, – про одне прошу тебе: не говори красиво».
Але ж Кірсанов Базарову не начальник, а сам Базаров, противно сказати, нігіліст, і недаром його, порушника елементарних карантинних заходів, інфекція потім наздогнала.
Важка доля міністра внутрішніх справ. Не так давно спробував він поділитися в коментарях у тому ж Фейсбуці своїми спогадами про радянське минуле, про те, як використовували майонезні баночки в автоматах із газованою водою, і довелося вислухати від небайдужих читачів все, що вони думають про нього та його міністерство. Хоч би хто підтримав Арсена Борисовича в його теплій ностальгії. А оскільки коментарі були під чужим постом, не було можливості прибрати неприємні зауваження і залишити виключно ніжні відгуки підлеглих або державних людей із суміжних відомств, які вважають за потрібне дати знати міністру: читаємо, любимо, обожнюємо.
Господи, де знаходить у собі сили цей святий чоловік вже за другого президента тримати на своїх плечах країну і не озлоблюватися на її невдячних громадян. З іншого боку, чи не їм, вічно незадоволеним, потрібно бути вдячним за своє беззмінне міністерство?
Леонід Швець, спеціально для «Слово і діло»
Хочете обговорити цю новину? Долучайтеся до телеграм-чату CHORNA RADA