Незаконні «республіки» «ДНР» і «ЛНР» проводять перекидання своїх збройних формувань ближче до лінії розмежування. Водночас у тилу ОРДЛО почалася мобілізація «резервістів». Ці дії ватажки обох «республік» пояснюють «невмотивованими обстрілами» своїх позицій ыз боку української армії та загрожують відсунути лінію розмежування, якщо обстріли не припиняться. Чи можлива ескалація і чим вона закінчиться?
З окупованих проросійськими збройними формуваннями Донецька й Луганська 20 травня почали надходити тривожні відомості. Зокрема, глава сепаратистської «ЛНР» Леонід Пасічник заявив, що привів підрозділи так званої «народної міліції» в бойову готовність. При цьому він закликав президента України Володимира Зеленського «вжити заходів для припинення нічим не спровокованих обстрілів» території «ЛНР», а також вжити заходів безпеки «для проведення ремонтних робіт на критично важливих об'єктах цивільної інфраструктури». В іншому разі Пасічник пригрозив «відсунути» лінію зіткнення подалі від цих об'єктів.
Схожі погрози пролунали від ватажка «ДНР» Дениса Пушиліна, який також привів свої формування в стан бойової готовності. Повідомляється, що особовий склад так званої «народної міліції» «ДНР» відкликаний із відпусток і відряджень. Озброєння й бойова техніка переведені в бойовий стан. У «ДНР» стверджують, що з початку травня нарахували близько 250 обстрілів своїх позицій підрозділами української армії. Варто відзначити, що і самі бойовики регулярно обстрілюють позиції ЗСУ. Унаслідок такого обстрілу 21 травня загинули українські військовослужбовці.
До того ж різні пабліки, що підтримують сепаратистів, повідомляють про появу бронетранспортерів на вулицях Донецька, а також про «мобілізації резервістів» як в «ДНР», так і в «ЛНР». Крім цього, збройні формування обох «республік» вже почали рух в напрямку лінії розмежування, маючи при цьому наказ «не шкодувати снарядів».
Потрібно розуміти, що ані Пасічник, ані Пушилін не володіють усією повнотою влади над «народною міліцією» обох «республік». По суті, угруповання «ЛНР-ДНР» представляють собою російську найману армію, зведену в два армійські корпуси. Вони отримують матеріальне й фінансове постачання з РФ, а оперативне командування обома корпусами також здійснюється російськими військовими. Тому наказ побрязкати зброєю абсолютно точно був спущений до Луганська й Донецька із Росії.
У зв'язку з цим вже не так цікаво, що саме змусило противника віддати такий наказ. Важливо лише те, які проблеми здатні створити бойовики підрозділам ЗСУ? Чи можлива ескалація бойових дій і до чого це призведе?
Як і в РФ, так і в самих «республіках» на сьогодні існує думка про те, що без підтримки регулярної російської армії у відкритому протистоянні з українськими частинами у корпусів Донецька й Луганська немає жодних шансів. В останньому номері російського видання «Військово-промисловий кур'єр» (ВПК), яке побачило світ 19 травня, оприлюднено великий матеріал, в якому порівнюються нинішні бойові можливості ЗСУ та «народної міліції». Судячи з усього, цей матеріал ґрунтується на свідченнях учасників протистояння на Донбасі з боку бойовиків.
«Технологічне відставання «народної міліції» від ЗСУ просто жахливо і кожен день існування такого положення оплачується життями захисників «республік». Супротивник активно й повсюдно використовує снайперські розрахунки, озброєні сучасними крупнокаліберними й далекобійними снайперськими гвинтівками, у тому числі з нічними і телевізійними прицілами. Водночас стандартним озброєнням снайперів «республік» є гвинтівка СВД із прицілом ПСО-1 з ефективною дальністю стрільби в кілька разів меншою, ніж у супротивника», – наголошується в статті.
Там ідеться про те, що українська армія має у своєму розпорядженні достатню кількість засобів радіоелектронного придушення, які легко блокують роботу безпілотників «ДНР» і «ЛНР». При цьому самі ЗСУ широко використовують безпілотні засоби, які допомагають артилерії вести точний вогонь. «...батареї противника просто знищать «арту» «народної міліції», задавив її числом і точністю залпів», – констатує ВПК.
Відзначається, що український ОПК зумів поставити на передову велику кількість сучасних протитанкових ракетних комплексів «Стугна» та «Корсар». З їх допомогою українські бійці вже зараз успішно переривають постачання формувань корпусів, а в разі відкритого протистояння зможуть прикрити масовим застосуванням сучасних ПТУР фланги своїх угруповань від танкових контратак корпусів.
Крім якісної переваги, українська армія має у своєму розпорядженні також чисельну перевагу. У замітці ВПК відзначається, що завдяки цій перевазі донецьке й луганське угруповання в програшному становищі через величезну різницю в людському й матеріальному ресурсі.
Усі ці тези ще твердіше свідчать про те, що без російської підтримки у відкритому бою проти ЗСУ обом корпусам ловити нічого ані в обороні, ані в наступі. Імовірність же російського втручання хоча би у формі «відпускників» та «іхтамнетов» зараз вкрай мала. Занадто багато інших проблем навалилося на саму Росію та очевидні всі спроби врегулювати конфлікт мирним шляхом. Тому «відсувати лінію розмежування» бойовикам, найімовірніше, доведеться самостійно.
Такі спроби, напевно, будуть носити локальний характер і будуть відбиті підрозділами ЗСУ в тому разі, якщо військово-політичне керівництво України, яке також долучено до мирного процесу, вирішить віддати такий наказ. Але, вірогідно, розклад сил відомий усім, тому далі брязкання зброєю справа на Донбасі не зайде.
Денис Попович, спеціально для «Слово і діло».