На початку червня в Кабміні проанонсували поетапне збільшення мінімальної заробітної плати. Уряд запланував три етапи підвищення рівня мінімальної зарплати на наступний рік. Зокрема, з 1 вересня вона має збільшитися до 5000 грн (+277 грн або +5,9%). З 1 січня 2021 року – до 6000 грн (+1000 грн або +20%), а з 1 липня 2021 року – до 6500 грн (+500 грн або +8,3%). За словами прем'єр-міністра, уряд напередодні схвалення цього рішення проаналізував досвід збільшення мінімальної зарплати в попередні роки, врахував його переваги та недоліки, а також 5 факторів, які доводять необхідність збільшення мінімальної зарплати, а саме: «споживчий попит, інфляція, зайнятість, подолання бідності, нерівність».
Подібний крок, за розрахунками уряду, стимулюватиме споживчий попит на українську продукцію. А ще дасть змогу привести мінімальну зарплату, яка сьогодні становить 4723 гривні, до реального прожиткового мінімуму (4900 гривень). Крім того, на думку глави уряду, такий крок не матиме значного впливу на збільшення інфляції. Так само в умовах «розігріву економіки» не зросте й рівень безробіття.
Ініціативу уряду підтримав президент України Володимир Зеленський і 6 серпня вніс на розгляд парламенту законопроект про зміни до державного бюджету на 2020 рік, яким з 1 вересня пропонується збільшити розмір мінімальної заробітної плати. Цей документ уже зареєстрований у Верховній раді, та планується, що він буде розглянутий до кінця серпня на позачерговій сесії.
Експерти, проаналізувавши стан економіки і фінансів в Україні, а також виклики, пов'язані з епідемією коронавірусу, дійшли висновку, що рішення уряду про підвищення МЗП є неоднозначним і, найімовірніше, популістським. Мовляв, в умовах, в яких воно відбувається, цей крок може призвести до суттєвих дисбалансів. Однак не слід забувати про політичні реалії – влада намагається покращити свої рейтингові позиції напередодні місцевих виборів. Як збільшення мінімальної зарплати вплине на економіку країни? Які «плюси» та «мінуси»?
Аргументи «за»
Аргументів щодо того, чому підвищення мінімальної зарплати може бути корисним для економіки, насправді небагато.
По-перше, це добре для тих, хто отримує зарплату, що не дотягує навіть до прожиткового мінімуму.
По-друге, це дозволить покрити дефіцит Пенсійного фонду, якщо не повністю, то хоча б частково.
По-третє, має пожвавити споживчі процеси в економіці. Але, на думку експертів, ці позитивні наслідки можливі в разі підвищення рівня МЗП до 5000 гривень, на що є і ресурси, і доцільність. Однак заявлені урядом наступні етапи підвищення рівня «мінімалки» призведуть до погіршення ситуації як для бізнесу, так і громадян. І таких аргументів у експертів набагато більше.
Аргументи «проти»
Насамперед варто почати з того, що економічних підстав для збільшення мінімальної заробітної плати немає, бо включається цей механізм у разі зростання продуктивності праці «для компенсації розподілу створеного національного багатства серед найманих працівників». Якщо ж продуктивність праці не збільшується або збільшується несуттєво (а саме про це свідчать урядові макроекономічні показники), то таке втручання уряду в динаміку оплати праці створює низку ризиків та викривлень економічних стимулів, з якими Україні доведеться жити не один рік.
Окрім того, економіка України структурована так, що частка інвестиційної складової набагато менша порівняно з часткою споживання. Темпи зростання реального ВВП у попередні роки і на найближчу перспективу становлять 3% на рік, тоді як приватне споживання (за період 2018-2019 років) збільшувалося в середньому на 10% на рік. І цьогорічні показники засвідчують, що зарплати та приватне споживання набагато швидше виходять із спричиненої карантинними обмеженнями кризи, ніж інвестиційна активність.
Унаслідок пандемії та карантинних обмежень компаніям, доходи яких скоротилися, доведеться обирати, як забезпечити заявлене збільшення мінімальної зарплати низькооплачуваним робітникам: за рахунок підняття цін на свої послуги і товари, скороченням робочих місць чи відмовою від інвестицій. Перспектива підвищення рівня мінімальної зарплати за відсутності зростання продуктивності праці стимулюватиме приватне споживання замість інвестицій, а це неадекватний пріоритет, який обмежуватиме відновлення економіки не тільки у 2021 році, а й у наступні роки.
Такий підхід економісти називають «проїданням майбутнього». Отже, бажаного або, напевно, задекларованого Кабміном подолання бідності, збільшення зайнятості і подолання нерівності не варто очікувати. Пересічний громадянин із недовірою ставиться до будь-якого підвищення заробітної праці, оскільки очікує зростання цін, інфляції, скорочення робочих місць – все за законом фізики: щоб десь додати, треба від чогось відняти.
Неоднозначний вплив на економіку
Перераховані вище чинники впливатимуть і на банківську сферу, бо ріст інфляції відродить тенденцію збільшення процентних ставок, що обмежить відновлення кредитування, а це знову ж таки суперечить амбіціям уряду.
Ще одним неприємним наслідком такого підвищення рівня мінімальної зарплати може стати збільшення безробіття як в тіньовому секторі, так і серед офіційно оформлених робітників у бізнесі з низько кваліфікованою працею. Крім того, вимушене підвищення зарплат стимулює «тінізацію» працевлаштування.
Запланований другий і третій етапи підвищення рівня мінімальної заробітної плати призведе до збільшення податкового навантаження на оплату праці для підприємців. Зросте максимальна величина бази нарахування соціального внеску, що відчутно вдарить по тих підприємцях, які сумлінно виплачують і заробітні плати працівникам, і податки державі. А це, як відомо, може стимулювати як зростання «тіньового» сектору, так і посилення тиску на сумлінних платників податків з боку держави, що знову ж таки не корелюється із заявленим прем'єр-міністром фактором подолання нерівності: чесний бізнес програє.
У програші опиниться і державний сектор: державні підприємства змушені будуть збільшити фонд оплати праці, бо через підвищення рівня «мінімалки» буде переглянута оплата праці за тарифною сіткою, що, своєю чергою, не виключає збитків, які доведеться компенсувати з бюджету. Це спричинить за собою зниження бюджетних надходжень від податку на прибуток та частини чистого прибутку і дивідендів. Державні інвестиції також доведеться скоротити.
У підсумку зростання мінімальної зарплати потягне за собою зростання цін, а це призведе до необхідності індексувати пенсії та інші соціальні виплати, що створить додаткове навантаження на бюджет, дефіцит якого і без цього величезний.
Задекларовані Кабміном наміри можна лише вітати, проте з огляду на відновлення української економіки заявлені рівні підвищення мінімальної зарплати слід розрахувати бодай на 2 роки. Отже, виборча кампанія вносить свої корективи до економічних реалій, проте наслідки подібних кроків можуть бути дуже неприємними.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і діло»