Ми, звичайно, всі видатні знавці загадкового і звабливого світу, де діють лицарі плаща і кинджала. Експертний рівень визначається кількістю переглянутих фільмів і прочитаних книг про шпигунів. І тут не так багато іронії, як може здатися на перший погляд: відповідні художні твори дійсно розвивають логічне мислення і дають деяке незайве уявлення про хитку реальність, з якою доводиться мати справу професіоналам розвідки і контррозвідки.
Загалом прості громадяни не такі вже й «чайники», коли доводиться оцінювати якісь операції спецслужб. Адже навіть елементарний здоровий глузд дозволяє робити деякі висновки, при цьому, звичайно, кожного разу наголошуючи, що ці висновки дилетантські і за визначенням засновані на неповній, а то і зовсім спотвореній інформації.
Якщо правда все те, що розповідають про операцію, в результаті якої передбачалося викрасти три десятки людей, винних у військових злочинах на Донбасі, можна тільки захоплюватися тим рівнем, на який вийшли наші спецслужби. Зухвалість цілком мосадівська. Вражає не тільки готовність на борту іноземного літака у власному аеропорту затримати велику групу громадян, причому переважно громадян іншої країни, але і здатність виманити їх з Росії. Адже російські найманці працюють під щільним ковпаком власних спецслужб, і не могло залишитися непоміченим, що велика група «диких гусей» раптом встала на крило. Як не крути, просто казково зухвало. І слово «казково» містить не тільки захоплення, а й елементи розумного сумніву: чи не занадто це занадто?
Коли йдеться про те, що хтось поганий злив інформацію про задум українських майстрів спецоперацій ворогові, у дилетанта, що начитався шпигунських книжок, виникає питання, чому число запідозрених зводиться тільки до тих, хто був на нараді в президента. Є ж сенс перевірити всіх, хто був причетний до розробки й організації справи, потекти могло звідки завгодно, чи нам, навченим гірким досвідом 2014-го, цього не знати. До речі, і не обов'язкова свідома співпраця з противником, у того є технічні можливості таємно добувати потрібні дані, в кіно таке показують.
А ще в кіно найдраматичнішим моментом було б, звичайно, повідомлення групі найманців про те, що їм доведеться затриматися в Мінську на кілька днів. Місцеве КДБ зі зрозумілих причин віднедавна особливо пильнує, і раптом велика група чоловіків, що відмовилася летіти, в яких легко вгадуються військові, повинна була впасти в око, як райдужні прапори ЛГБТ на мітингу в підтримку Лукашенка. Пробити хто це і звідки – справа техніки і взаємодії з братнім ФСБ. Та й самі найманці, незадоволені затримкою, могли зробити кілька стурбованих дзвінків колишнім кураторам. Загалом у такому сценарії теорія про зрадника в своїх рядах навіть зайва.
Але що особливо викликає подив у любителів шпигунського жанру, так це обговорення діяльності українських спецслужб чи не в режимі реального часу. Якось прийнято вважати, що секрети успіхів і провалів в цій сфері або ніколи не спливають на поверхню, або відбуваються це через багато років, коли вже не можна нашкодити ні учасникам, ні національній безпеці. У нас же в умовах війни йде ледь не всенародне голосування, на зразок того, що проходить в рамках проєкту «Україна має таланти», і громадянам пропонується обговорити, хто більш правий: Василь Бурба, колишній глава Головного розвідувального управління Міністерства оборони, або президент Володимир Зеленський, який прибрав його з посади після всієї цієї мінської історії.
І вже не так важливо, чи була ця історія такою, як розповідають, або все було якось інакше. Хоча, звичайно, теж важливо. Але якщо хтось ставив за мету підкреслити або поглибити сумніви в ефективності українських спецслужб і осудності політичного керівництва, ця мета була досягнута. І підстав для цього висновку, очевидного навіть останньому «чайнику», якому нічого не говорить ім'я Джона ле Карре або Юрія Бутусова, більше, ніж достатньо. Україну боляче клацнули по носі. Або все-таки вона сама?
Леонід Швець, спеціально для «Слово і діло»
Хочете обговорити цю новину? Долучайтеся до телеграм-чату CHORNA RADA
Найкращі інфографіки від аналітиків «Слово і діло» щодня без зайвого тексту – у телеграм-каналі Pics&Maps