Заява «Європейської солідарності» про підтримку кандидатури Віталія Кличка на виборах київського міського голови прекрасна в усіх розуміннях. Адже, справді, як не підтримати багаторічного лідера «Блоку Петра Порошенка», давнього соратника, та й взагалі чудового хлопця, який поступився Петру Олексійовичу у 2014 році можливістю очолити країну в результаті відомої віденської рокіровки.
Щоправда, у 2019-му Віталій Володимирович, ще в статусі того самого лідера БПП, зробив все, щоб уникнути безумовної підтримки БПП на президентських виборах. Напередодні з'їзду, де мало відбутися офіційне висунення Порошенка на другий термін, у великого чемпіона дивним чином загострилися болі в спині, і він поїхав до Австрії лікуватися. Його, правда, і там дістали і змусили сказати кілька слів, які транслювалися в залі з'їзду відеозв'язком, але цим участь Кличка в президентській кампанії свого кандидата й обмежилася.
Перед парламентськими виборами минулого літа «Європейська солідарність» в особі Порошенка хотіла зміцнити свій список ім'ям київського мера, але той знову знайшов причини відмовитися. Тут би можна було вже й образитися, тим більше такій образливій людині, як Порошенко, але на початку цього літа партія Петра Олексійовича великодушно запропонувала Віталію Володимировичу висуватися в мери від себе. На що той нагадав, що в нього є зрештою свій УДАР, збережений на всяк випадок, і знову відхилив пропозицію.
В «ЄС» так-сяк покрутили розклади і власні кадрові ресурси, не повірили в нову зірку Олексія Гончаренка, інші навіть на тлі Льоші мали б блідий вигляд. Вирішено було не програвати чергову кампанію, а покататися на переможці, і партія Порошенка вже без дозволу заявила про підтримку Віталія Кличка, найбільш рейтингового претендента, на майбутніх виборах. Повідомили в односторонньому порядку, поставили, так би мовити, перед фактом.
Тут, звичайно, відразу виникає деяка плутанина: якщо Порошенко закликає своїх підтримати Кличка, то їм би логічно і за партсписками до Київради голосувати за кличковський УДАР. Але ні, за списками партія експрезидента вступає в конкуренцію з партією мера. А щоб домогтися виключного ефекту, на чолі київського списку «ЄС» вирішили поставити Марину Порошенко, яка ще вчора не підозрювала, що є політиком.
Марина Анатоліївна, звичайно, відома декабристка, якщо чоловік сказав треба, вона й обруч піде крутити на телеканал Ріната Ахметова. Сказали очолити список – значить, така доля. За інших обставин можна було б тільки порадіти, що в українську політику входять рішучі самодостатні жінки, але в цьому випадку все настільки очевидно навпаки, що час заявляти про сімейне насильство.
Порошенко наполегливо стовпить «Євросолідарність» в якості персонального проєкту, і встановлення дружини на чолі партійного списку в столиці яскраво і беззастережно демонструє, хто в родині і в партії господар, ніби в когось на цей рахунок могли виникнути якісь сумніви і, не дай бог, хтось зважився би їх висловити.
Це вже сильно нагадує анекдот, але й цього разу Віталій поспішив відхреститися від підтримки Петра. У терміново випущеному відеозверненні мер заявив, що з «іншими» політичними силами не торгується, бути їх мером не збирається, а УДАР йде на вибори сам. Вочевидь, чим більше в захваті від свого лідера в «Євросолідарності», тим менше з ним і його партією хочуть мати справу, особливо ті, хто якісь справи з ним вже мали.
А Марині Анатоліївні хочеться висловити глибоке співчуття і побажати сили в боротьбі за свободу і незалежність.
Леонід Швець, спеціально для «Слово і діло»
Хочете обговорити цю новину? Долучайтеся до телеграм-чату CHORNA RADA
Найкращі інфографіки від аналітиків «Слово і діло» щодня без зайвого тексту – у телеграм-каналі Pics&Maps