Протистояння за столичну владу – давня політична історія, яка триває з часу набуття Україною незалежності. Контроль над ситуацією в Києві був пріоритетом для будь-якої політичної еліти, яка здобувала владу у країні.
Не стали виключенням і події минулого року, коли до влади прийшла команда президента Володимира Зеленського. Чи не єдиним рейтинговим політиком зі «старих» політичних еліт, в якого досі залишався значний вплив на політичні процеси на всеукраїнському рівні, і – найголовніше – у столиці, був мер Києва Віталій Кличко.
На Банковій спробували у класичний спосіб зменшити його вплив на процеси у столиці методом позбавлення частини повноважень. Так з’явилася ідея ухвалити новий закон «Про місто Київ – столицю України», який був проголосований у першому читанні ще 3 жовтня минулого року.
Вже цього року – напередодні місцевих виборів – у парламентській фракції «Слуга народу» припускають, що закон таки може бути ухвалений ще до дня голосування 25 жовтня.
У пояснювальній записці зазначається, що метою даного законопроекту є «оптимізація системи органів місцевого самоврядування та виконавчої влади в столиці України місті Києві через уточнення повноважень цих органів, а також закладення в систему управління столицею України ефективного механізму стримувань і противаг, що унеможливлює узурпацію влади однією посадовою особою». Автори законопроекту - народні депутати від правлячої партії - начебто прагнуть збалансувати владу в Києві, повернути незалежне самоврядування в столицю, й позбавити можливості одній особі поєднувати посади і мера столиці, і голови КМДА.
Останній редут
Нинішня влада, окрилена перемогами під час виборів президента та депутатів Верховної ради, вже більше року безуспішно намагається отримати контроль над столицею.
Так у вересні 2019 року уряд Олексія Гончарука ухвалив рішення про звільнення Віталія Кличка з посади голови Київської міської державної адміністрації, потім дозволив аудит діяльності Кличка і його команди, а за тим почалися розмови про дострокові вибори мера Києва. Нова центральна влада звинувачувала чинного мера у корупційних діях, її представники багато говорили про групи впливу, яким Кличко не здатен опиратися, однак ні про результати перевірок, ні про гучні справи або вироки київським чиновникам і міському голові суспільство так нічого і не дізналося. Все так і залишилося на рівні гучних заяв і скандалів.
Можливо, саме тому центральна влада вирішила піти шляхом змін у законодавстві. Рік тому за законопроект №2143-3 «Про місто Київ – столицю України» у першому читанні проголосувало 244 депутата - виключно монобільшість партії «Слуга народу».
Цей законопроект пропонує «нову систему організації та здійснення місцевого самоврядування і виконавчої влади в столиці України». В документі йдеться про відновлення районних рад у місті Києві як представницьких органів жителів районів Києва, розділення повноважень та розмежування посади Київського міського голови та голови Київської міської державної адміністрації.
Згідно із запропонованим законопроектом, київський міський голова буде очолювати Київський магістрат – виконавчий орган Київської міської ради, головувати на засіданнях Київської міської ради, а голова Київської міської державної адміністрації буде здійснювати нагляд за дотриманням Конституції і законів України органами місцевого самоврядування та координувати діяльність територіальних органів центральних органів виконавчої влади.
Також документом комплексно врегульовано питання щодо правового статусу міста Києва та особливостей місцевого самоврядування.
Владний законопроект відразу ж розкритикували народні обранці з інших політичних сил, підкресливши, що ідеї змін не обговорювалися зі столичною територіальною громадою, а його зміст великою мірою суперечить Конституції та іншим законодавчим актам.
Експерти та юристи також висловили низку зауважень до законопроекту. Наприклад, про те, що зважаючи на унітарний устрій України, на території якої діє єдина система законодавства з однаковими правовими нормами, що поширюють свою дію на всю територію країни, чому взагалі має виникати необхідність особливого – відмінного від решти норм законодавства – закону про статус столиці. Так само під критику потрапила ідея впровадження для депутатів Київської міської ради спеціального статусу, який істотно відрізняється від статусу депутатів місцевих рад, що встановлений відповідним законом.
Досить дискусійною є й ідея впровадження на виборах Київського міського голови та депутатів Київської міської ради та районних рад окремої виборчої системи та окремих правил організації виборчого процесу. І таких зауважень до закону вистачає.
Столичний експериментаріум
Протистояння за владу у столиці триває. Йдеться не лише про політичний вплив, але й економічний - річний бюджет столиці складає близько 60 мільярдів гривень. Тож влада у столиці – це і розподілення значних фінансових потоків, і можливість на прикладі Києва показати волю щодо формування більш чіткої владної вертикалі по всім регіонам.
Інше питання, чи варто це робити і чи досягне бажаного нинішня пропрезидентська команда «Слуги народу» з огляду на сумні наслідки подібних спроб їхніх попередників. Бій за столицю буде непростим для команди Зеленського, тим паче, що Віталій Кличко наразі має найбільшу підтримку киян. Окрім цього, поки що законодавство на боці саме чинного очільника столиці. Втрата ним посади голови КМДА могла б позбавити його частини владних повноважень, найвагомішою з яких є право розпоряджатися фінансовими потоками міста. Свого часу так сталося із мером Леонідом Черновецьким, якого у 2010 році «регіонали» на чолі із тодішнім президентом Віктором Януковичем усунули з крісла голови КМДА, призначивши свого «намісника».
Ситуація, в якій опинився Кличко та його реанімована партія «УДАР», також є непростою. Перш за все через те, що поки що у чинного мера немає очевидних політичних партнерів, які б створили разом із ним більшість у Київраді. Схоже, домовлятися таки доведеться – наприклад, політичні сигнали Кличку надсилають від партії «Європейська солідарність». У післяреволюційний період у 2014-2015 роках Кличко навіть очолював тоді ще «Блок Петра Порошенка». Сам Петро Порошенко та його команда усіляко сприяли меру Києва – аби політик-боксер позбувся більш серйозних подальших політичних амбіцій.
Проте ситуація із пандемією коронавірусу вносить свої корективи мало не щомиті. Через збільшення кількості хворих на COVID-19 серед депутатів Верховної ради, пленарні засідання були відтерміновані, а значить і перспективи ухвалення закону про столицю до виборів 25 жовтня наразі виглядають дуже примарними.
Зважаючи на останні дані соціологічних досліджень, перемога Віталія Кличка на виборах мера Києва видається більш ніж очевидною. Й оскільки повноважень у нього не поменшає, боротьба за вплив на столицю продовжиться і після місцевих виборів. Зважаючи на поступове згасання рейтингів президента та його команди, передбачити переможців у черговому протистоянні за вплив на столицю наразі вкрай важко. Очевидно, що після місцевих виборів у центральної влади з’явиться низка більш актуальних та проблемних питань, які потрібно буде вирішувати у більш пріоритетному порядку.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і діло»
Хочете обговорити цю новину? Долучайтеся до телеграм-чату CHORNA RADA
Найкращі інфографіки від аналітиків «Слово і діло» щодня без зайвого тексту – у телеграм-каналі Pics&Maps