За кілька днів до всеукраїнського опитування, що чудесним чином збіглося з місцевими виборами, з'ясувалися деякі цікаві подробиці забезпечення безпроблемної організації цього самобутнього заходу.
Напевно, не стало ні для кого сюрпризом, що відомий ОАСК, Окружний адміністративний суд Києва, не задовольнив позов з вимогою визнати протиправною ініціативу Володимира Зеленського про проведення всенародного опитування громадської думки 25 жовтня 2020 року на виборчих дільницях. ОАСК чудовий тим, що його рішення з деяких ніяк не допомагають з'ясувати правоту сторін. Репутація цього закладу така, що найменше в голову приходить зважувати правову аргументацію суддів. Було би потрібне рішення, аргументація знайдеться.
Голову суду Вовка і його колег нині постійно смикає НАБУ, викликаючи «для участі в процесуальних діях у рамках проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні», і якими внутрішніми мотивами вони через це в своїй роботі керуються, можна тільки припускати.
Цього разу постановили, що «обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність реального порушення прав людини на момент звернення до суду». Опитування було? Ще не було. Коли не було, значить, ніхто нічого не порушив. До побачення, чоловіче (позивач – житель Івано-Франківської області), проходьте, не заважайте працювати. Можна, напевно, буде знову зайти, після того як захід відбудеться і права будуть порушені, але великий сенс махати кулаками після бійки?
А громадянська мережа ОПОРА з'ясувала, що тільки на оплату волонтерів, які працюватимуть безпосередньо біля виборчих дільниць, витратять щонайменше 75 мільйонів гривень: індивідуальні угоди підряду з кожним укладають з розрахунку 1200 гривень на руки. Адже вони тільки з одного боку волонтери, а з іншого даром же дурнів немає. Додайте сюди витрати на друк анкет, оплату праці організаторів, логістику, обробку даних – сума легко йде за межі ста мільйонів, навіть якщо по ходу, всупереч національній традиції, ніде нічого зайвого до жодних рук не прилипне.
Гроші було обіцяно взяти у приватних спонсорів. У зв'язку з чим просте запитання: чи не вступають представники Володимира Зеленського, що допомагають йому втілити свою примху, в корупційні відносини з «добровільними» жертводавцями, вибиваючи у них чималі суми на свої шалені витівки? Адже бізнесменам, напевно, обіцяні в подальшому якісь преференції, яких би у них не було, не відгукнись вони на прохання Батьківщини? Чи немає порушення закону, якщо бізнес розлучається з фінансами під загрозою неприємностей в разі неслухняності? Ну, і найголовніше, звичайно, питання про п'ять запитань: в нашій квітучій, що пашить здоров'ям країні, більше немає на що витратити сто мільйонів з гаком?
Уже не раз говорилося про те, що отримані в результаті анкети будуть безглуздіше цукеркових фантиків: опитувальне ремесло базується на суворій і зовсім непростий науці, якою тут не пахне. І все ж, не потрібно зовсім заперечувати цінність ініціативи президента Зеленського. Запаморочлива правова і фінансова легкість, з якою організовується липове за підсумками опитування, яке наділяється президентом якимись чарівними властивостями, наочніше довгих нудних і плутаних інтерв'ю демонструє реальний стан державного управління та внутрішній світ Банкової в цілому і Володимира Зеленського зокрема. Напевно, це знання теж не варто ста мільйонів, але тепер ми маємо справу з незаперечним фактом, даними нам в цифрах, прізвищах і відчуттях, які ні з чим не сплутаєш. Ви хотіли запитати, а вийшло, що відповіли. Спасибі, дуже переконливо.
Леонід Швець, спеціально для «Слово і діло»
Хочете обговорити цю новину? Долучайтеся до телеграм-чату CHORNA RADA
Найкращі інфографіки від аналітиків «Слово і діло» щодня без зайвого тексту – у телеграм-каналі Pics&Maps