В Україні знову заговорили про потребу закупити американські винищувачі F-16. Про такі плани заявили в командуванні Повітряних сил ЗСУ, пояснюючи необхідністю оновити парк української військової авіації. Йдеться про закупівлю цілої ескадрильї літаків F-16. Чи допоможе це українській армії?
Про купівлю американських винищувачів F-16 для української армії в своєму інтерв'ю ЗМІ заявив командувач Повітряних сил ЗСУ Сергій Дроздов. За його словами, на сьогодні парк авіаційної техніки вимагає оновлення, тому що Україна захищає власний повітряний простір літаками, випущеними з 1968 по 1991 роки, тобто ще за часів СРСР. Однак наша країна навряд чи зможе створити власний багатофункціональний винищувач, оскільки для цього буде потрібно щонайменше 10 років роботи і не менш як 10 мільярдів доларів фінансування, а також відповідна матеріально-технічна і наукова база, якої ми зараз не маємо.
Тому єдиним варіантом є закупівля бойової авіації за кордоном. Як пояснив Сергій Дроздов, це може бути такий багатофункціональний винищувач, який міг би замінити радянські винищувачі, бомбардувальники і штурмовики. Ідеальним «кандидатом» є новітній американський бойовий літак п'ятого покоління F-35, який може надійти на озброєння армії Польщі. Однак в Україні усвідомлюють, що купівля F-35 виглядає «не дуже реалістично», тому можна використовувати інший польський досвід – провести поступову заміну радянських винищувачів четвертого покоління МіГ-29 на американські F-16.
«Такий досвід Польщі був би і для нас найбільш прийнятний: отримати ескадрилью винищувачів і поставити її на озброєння в одну з бригад тактичної авіації Повітряних Сил», – резюмував Сергій Дроздов.
Питання закупівлі американських багатофункціональних винищувачів F-16 порушується в нашій країні не вперше. Раніше «Слово і діло» вже писало про ці ідеї. Причина цілком зрозуміла – український ОПК може лише забезпечувати деякі варіанти модернізації МіГ-29 (поліпшені машини вже надходять у війська), проте створити власний винищувач наша «оборонка» дійсно поки що не здатна. А купувати модифіковані марки «МіГ» і «Су» в Росії, ані Україна, ані Польща, із зрозумілих причин, не будуть.
Однак і F-16, на жаль, не панацея. По-перше, це дорого. У 2009 році уряд Єгипту запросив в уряду США інформацію про можливості закупівлі 24 винищувачів F-16 модифікації Block50 / 52, яка вважається сучасною і активно експлуатується в наші дні. Поставка «під ключ» разом із запасними агрегатами, системами озброєння, зв'язку, навігації, радіолокаційними станціями, а також обладнанням радіоелектронної боротьби, коштувала єгиптянам в $ 3,2 млрд.
Ескадрилья винищувачів повинна налічувати щонайменше 12 машин. У низці джерел вказується, що вартість одного F-16 в стандартній комплектації може сягати $ 50 млн. Припустімо, просто 12 машин – це 600 мільйонів доларів. Але ж потрібні ще запчастини, боєприпаси, які у нас не виробляються, технічний супровід і навчання персоналу. Все це теж коштує грошей. Ми витратимо вполовину менше, ніж свого часу пропонувалося Єгипту. Але навіть $ 1,6 млрд здатні проломити наш бюджет.
По-друге, F-16 – це, як не крути, теж винищувач четвертого покоління. За часом свого створення і прийняття на озброєння – 1970-1980 роки – це одноліток радянського Міг-29. За майже 40 років експлуатації обидві машини пережили безліч модифікацій і тепер перебувають на озброєнні армій майже трьох десятків різних держав. Обидва літаки створювалися для боротьби один з одним і, відповідаючи на запитання, що краще — F-16 або МіГ-29, було зламано чимало списів.
Закупивши F-16, ми, звичайно, зможемо оновити свій авіапарк, який тримається все ще на старому радянському арсеналі. Однак чи зможемо ми конкурувати зі своїм ймовірним противником, яким є РФ? «Холодна війна» продовжилася на вищому рівні, і Росія намагається не відставати від США, випускаючи нові модифікації винищувачів «МіГ» і «Су» для боротьби з оновленими американськими машинами. У такій ситуації рецепт для нас вигадати важко, але однієї ескадрильї нам точно може забракнути. І, певно, не варто так вже відмовлятися від можливості створити щось своє?
Денис Попович, спеціально для «Слово і діло».