Судячи з того, як розпочався 2021 рік, весь його зміст для української влади зжере коронавірус. Поки пройде вакцинація, поки намітиться спад епідемії і потроху стане відтавати економіка – там, дивись, і пізня осінь, а то і зима. Вирішення проблем, пов'язаних з масовим інфікуванням, якось відверне і розважить публіку, а з держави, так-сяк цими проблемами зайнятої, не візьмеш нічого: страждали разом з народом і за народ, на все рук не вистачало.
Жодної досади з цього приводу, зверніть увагу, не відчувається: мовляв, втрачаємо час. Час для чого? Якихось чітких планів і невідкладних кроків озвучено не було, ледачий колективний мозок Банкової зміг народити тільки замшілу ідею скорочення депутатського корпусу, якій двадцять років в обід і яку точно не можна віднести до проривних. Якісь урядові перестановки, які чекають на Україну в цьому році, не здатні внести пожвавлення, оскільки пожвавлення – це в принципі не про наш напівдохлий уряд.
Сам Володимир Зеленський з деяких пір ніби заціпенів, куди поділася колишня жвавість. Давно не було проникливих монологів в його виконанні. А й справді, «чого говорити, якщо нічого говорити»? Саме таку фразу вимовляють актори, коли їм потрібно зобразити гул натовпу, але нею не відбутися, коли ти один на один з країною, а слова у ролі закінчилися.
Тим часом рік обіцяє бути дуже важливим. Зміна американського керівництва спричинить радикальний перегляд відносин США з Європою, які сильно охолонули при Трампі, і відновлення їх спільного фронту протистояння Росії. У відповідних американських фахівців з сфери дипломатії і національної безпеки, що були ізгоями у колишнього президента, побільшало рахунків до путінського режиму, вони неодмінно будуть систематизовані і в деякому порядку пред'явлені. При цьому Джо Байден не буде стукати кулаком по столу, він буде посміхатися, тиснути руки і запрошувати за стіл переговорів. Його арсенал тиску на Росію багатше того, що міг запропонувати Білий дім при Трампі.
Одночасно буде йти пошук лідера на заміну Ангелі Меркель, яка у вересні полишить свій пост. Поки на чолі ХДС її змінив Армін Лашет, але зовсім не факт, що саме він очолить уряд після виборів, це може виявитися і його партнер по блоку, голова ХСС, прем'єр Баварії Маркус Зедер. Глава німецького уряду багаторічними зусиллями Меркель перетворився в центральну європейську фігуру, що володіє колосальним авторитетом і впливом, які її змінник постарається за собою зберегти.
І на рівні Євросоюзу є розуміння, що з відходом Трампа відкривається нове вікно можливостей, яким непогано б скористатися. «За ці роки світ став більш складним, менш стабільним і менш передбачуваним ... У перший день його повноважень я звертаюся до нового президента США з урочистою пропозицією. Давайте створимо новий основоположний пакт для більш сильної Європи, для більш сильної Америки і для кращого світу», – це слова голови Європейської ради Шарля Мішеля.
І ось поки великі хлопці намацують нові можливості і виглядають загальні перспективи, концептуальна недоношеність України, нездатність її керівництва визначитися з власною політикою позбавляють країну шансу включитися в процес побудови посттрампівського світу так, щоб наші інтереси, які навіть нікому сформулювати, були враховані найкраще. І це в ситуації, коли, з іншого боку, в Росії та Білорусі наростає антизахідний психоз, кидаючи двох старезних диктаторів у ще більш тісні обійми один одного, змушуючи їх посилювати внутрішні репресії і все лютіше огризатися зовні. Вразливість України внаслідок цього відчутно зростає.
Тут би і знайти виразний голос на міжнародній арені, але ця вимога виглядає занадто суворою до нинішнього керівництва країни, яке до себе більш ніж поблажливо. 2021 рік дає шанс тільки тим, хто здатний його побачити. А вже скористатися – це і зовсім майстерність зовсім іншого рівня, у нас непомічена.
Леонід Швець, спеціально для «Слово і діло»
Підпишіться на наш Telegram-канал, щоб відстежувати найцікавіші та ексклюзивні новини «Слово і діло».
Найкращі інфографіки від аналітиків «Слово і діло» щодня без зайвого тексту – у телеграм-каналі Pics&Maps