День народження – свято чудове, але і трохи сумне, бо вже щось минуло й чогось не повернути. Здорово, якщо є за що себе похвалити з подій в проміжку між нинішніми привітаннями та попередніми. І завжди важливо навіть не те, що вітають, а хто ці люди, що опинилися в цей день поруч і отримали право прямого звернення до іменинника, поряд з рідними, близькими і кращими друзями.
Президент України Володимир Олександрович Зеленський чомусь вирішив в день свого 43-річчя поділитися зі співгромадянами видом свого спортивного тіла, та ще кокетливо пожартував, що почувається на тридцять. Це дивно хоча б уже тому, що з приводу фізичної форми глави держави питання у населення відсутні геть, а ось інших, без відповіді, накопичилося віз і маленький візок. І радість з приводу того, що президент відчуває себе не за віком юним, складно розділити, оскільки є суспільний запит зовсім іншої властивості – на зрілість державних рішень, що не знаходить відповідного задоволення. Але неузгодженість політичного попиту і пропозиції – наша вічна біда, тут навіть дорікати Зеленському складно, він спадкоємець багатої традиції.
Зате яскравий потрійний салют на славу гаранта випустили люди, які до 43-річчя виявилися в колі тих, кого Володимир Зеленський вважав за потрібне підняти і наблизити. Розсипалися в компліментах начальству Андрій Єрмак і Михайло Подоляк, глава Офісу і його радник, а Олексій Арестович, залучений нещодавно в команду, видатний «спеціаліст зі стратегічних комунікацій» і ще тисячі дисциплін, непримиренно розпік всіх, хто посмів висміяти відверте плазування підлеглих президента: «Ви поводитесь, як вівці, розп'яті на обробній дошці. Коли ви намагаєтеся іржати над Михайлом Подоляком, який нібито написав «вірнопідданський» пост на день народження Зеленського, вам здається, що вас багато. Що ви вільні. Що ви тут типу живете у вільній країні, і вже що-що, а вищий суспільний привілей – іржати над владою у вас не відняти ... Ви іржете, тому що нічого не вирішуєте. Тому, що вам більше нічого не залишається. Ні волі, ні рішень, ні дії. Тільки терпіти те, що там, нагорі, в черговий раз придумають. Ви демонструєте ритуальне презирство, а воно завжди виходить зі страху, якщо направлено від низу до верху. Людина, яка поважає себе, завжди поважає і систему, в якій взялася жити і діяти».
Політичний психолог Світлана Чуніхина звернула увагу, що «вітаючи президента, Єрмак говорив в основному про себе (яка для нього честь і як він круто працює в команді), а Подоляк – про негідне, дріб'язкове, зрадофільске і некорисне суспільство, з яким їм з президентом доводиться возитися. На тлі цих пишних слів сам іменинник якось загубився». Арестович теж зосередився на викритті «овець на сковорідці». Якось день народження виродився в перепалку, якщо згадати ще вечірнє спілкування Зеленського з Олександром Дубінським на фракції. Чуніхина вбачає в цьому свідчення досить зневажливого ставлення близького оточення до самого винуватця торжества – президента.
Ось і істинний підсумок 43-річчя. Здавалося, злетів вище сонця, в співрозмовниках світові лідери, в руках – доля країни. Лише рядом каламутні чорти, нездатні навіть імітувати справжню повагу, незадоволений народ, який намагається зрозуміти, навіщо ти поліз в президенти, якщо ось це все. Інша річ була з Жекою «Лисим», Оленкою «Малей», Сашком «Елвісом», «Стьопою», «Крапіком» та іншими. Виявляється, ти вже був по-справжньому щасливий, але захотілося більшого, і все пішло шкереберть. Падати вгору страшно і боляче. І співчуття оточення куди менше, ніж якби падав вниз.
В здоровому тілі 43-річного президента нині зовсім нездоровий дух. Краще б пив і курив, як співається в одній відомій пісні.
Леонід Швець, спеціально для «Слово і діло»
Хочете обговорити цю новину? Долучайтеся до телеграм-чату CHORNA RADA
Найкращі інфографіки від аналітиків «Слово і діло» щодня без зайвого тексту – у телеграм-каналі Pics&Maps