«Майже закінчився цей тиждень, його можна назвати тижнем стабільності», – почав п'ятничне відеозвернення президент. Вкотре доводиться переконатися, що сенс, який вкладають в слова Володимир Зеленський і чудові хлопці, які допомагають йому здійснювати комунікацію з країною, сильно відрізняється від загальноприйнятих словникових значень.
Бог з ним, з проваленим голосуванням по кандидатурі Юрія Вітренка на посаду міністра енергетики. Недобір голосів монобільшістю всупереч побажанням самого Зеленського – явище справді з деяких пір цілком навіть стабільне. Внутрішньофракційні розбірки з приводу подальшого перебування серед «слуг» Олександра Дубінського, який опинився під американськими санкціями, теж не здалися президенту чимось значним, що додало б тривожних ноток його промові. Ну, санкції, ну, розбірки. Стабільність!
Однак саме протягом останніх семи днів відбулися події, які ніяк до пересічних не віднесеш, і від яких стає по-справжньому погано. Шість днів тому був затриманий полковник СБУ Юрій Расюк. Співробітник «Альфи», він виступав учасником операції із замаху на заступника голови СБУ бригадного генерала Андрія Наумова. А замовником нібито виступав інший заступник глави СБУ, недавній і вже колишній, полковник Дмитро Нескоромний.
На цьому ж тижні з'явилися і подробиці цієї дикої справи. Наприклад, замовлення повинні були виконати братки, завезені з Бєлгорода. А вже сьогодні, одночасно з роликом президента, в ЗМІ з'явилися записи, на яких Нескоромний в розмові зі співрозмовником з Росії висловлює захоплення президентом країни-агресора: «Красунчик, сила!» – і журиться, що вперше в житті не зміг подивитися путінське привітання з Новим роком. Сам високопоставлений керівник СБУ, зараз виведений за штат, за весь час війни жодного разу не був в АТО, нібито славиться проросійськими поглядами, а його дружина – громадянка Росії, регулярно відвідує цю країну, і це ні для кого не було секретом і приводом для якихось дій.
Напевно, треба нагадати, це випадає зі свідомості, що СБУ розшифровується як «Служба безпеки України», а Україна вже сьомий рік веде війну. Після новин про те, що коїться в цьому «правоохоронному органі спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України» і підпорядкованому, до речі, президенту України, останнє, що відчуваєш, це захищеність і стабільність.
На цьому ж тижні ухвалений закон, що позбавляє СБУ можливості займатися економічними злочинами, Дмитро Нескоромний якраз керував сумнозвісним управлінням К, де в принципі не працюють бідні люди. Нібито і конфлікт з Наумовим, ставлеником Івана Баканова, у нього вийшов зовсім не через різниці у поглядах на цінності патріотизму, а в результаті боротьби за доступ до солодких можливостей. «Кашніком» був і вікопомний мільйонер Сергій Семочко, якого потім довго не могли викурити з поста заступника глави Служби зовнішньої розвідки.
Але до того, що службісти люди корисливі, ми якось звикли, хоч і на превеликий жаль, а ось що кумиром у них Володимир Путін – ніяк. І те, що таке в принципі можливо, попри все, що сталося з 2014 року, вбиває віру в життєздатність держави, не тільки не здатної боротися з цими раковими клітинами в своєму тілі, а ледь не тільки з таких клітин і складається. Тотальна зрада СБУ, армії і флоту, і міліції, що трапилася в Криму, зовсім не виглядає випадковою патологією.
Нескоромний уникнув затримання, причому, от дивина, сховавшись відразу після відвідування президентського Офісу, і зараз кошмарить переслідувачів обіцянками ось-ось дати пресконференцію в Брюсселі з сенсаційними викриттями. Хоча куди вірогідніше, що сидить він нині десь на відомчій дачі ФСБ в Підмосков'ї.
А в іншому так, у нас був тиждень стабільності. Президенту сподобалося.
Леонід Швець, спеціально для «Слово і діло»
Хочете обговорити цю новину? Долучайтеся до телеграм-чату CHORNA RADA
Найкращі інфографіки від аналітиків «Слово і діло» щодня без зайвого тексту – у телеграм-каналі Pics&Maps