Партію «Голос» переслідує якесь прокляття. Без місяця рік тому про свій відхід з лідерських позицій заявив Святослав Вакарчук, під якого партія, власне, і створювалася. А ось нині стало відомо, що керівництво організації покинула інша естрадна зірка – Сергій Притула. Додайте сюди ще звільнення від обов'язків голови парламентської фракції відомого журналіста Сергія Рахманіна, і в збіг якось вірити стане складно. Щось там у них не слава богу.
Співак Славко йшов, у своїй манері, сильно поступово. Пояснюючи свій вчинок, він ще в березні заявляв: «Це звільняє мене руки і час, я більше часу можу зосередитися на політиці». Болісно зосереджувався, і в червні вже склав мандат і остаточно пішов співати пісні ротом.
За всієї сумнівної лідерської цінності Вакарчука його втрата була для партії болючою. По-перше, так з народною довірою не вчиняють, і витівка найяскравішої особи лягла плямою на тих, хто був поруч. По-друге, що це за корабель такий і команда, якщо капітан кидає їх в першому ж веселому порту. «Голос», з яким в 2019 році пов'язувалося стільки сподівань, ще до відходу Вакарчука перестав справляти враження силою і ясністю, а тут і зовсім дав півня.
Але у партії ще, здавалося, був лідерський резерв. На місцеві вибори проти Віталія Кличка викотили Сергія Притулу з гаслом «Я тут живу». Для тернополянина це, напевно, важлива заява. До фінішу Притула прийшов третім, пропустивши вперед Олександра Попова з ОПЗЖ. 8% не найбільш вражаючий результат, а в Київраду «Голос» буквально насилу протиснувся: 5,97%. Успіхом ці результати складно назвати, адже в Києві, здавалося, повинно було бути чимало людей, готових підтримати партію нових осіб і при цьому не «слуг». Загалом, бойове хрещення політикою новий публічний лідер «Голосу», скоріше, провалив.
З іншого боку, Притулу стали включати в опитувальні листи президентських виборів, і він там зовсім не загубився на тлі інших. Так, в лютневому опитуванні Соціологічної групи «Рейтинг» він втричі перевершує того ж Віталія Кличка. Вельми переконливо, якщо не звертати уваги, що у мера близько одного відсотка, а похибка при опитуванні більше двох відсотків.
Як би там не було, у Сергія Притули є те, чого немає у нинішнього офіційного керівника партії Кіри Рудик і глави фракції Ярослава Железняка – загальнонаціональна популярність, а в волонтерських колах ще й любов з повагою. Таким ресурсом у відносно слабких проєктах не розкидаються. Проте Україна з подивом дізналася, що на з'їзді партії 29 січня Притулу вивели зі складу політради, і він перестав бути заступником керівника партії. На відміну від Славіка, Сергій зовсім не мав наміру це робити сам, його просто прибрали.
Історія дуже дивна вже хоча б тому, що про рішення з'їзду партії, що відбувся в кінці січня, стало відомо лише через тиждень. Як «Голосу» вдалося провести настільки таємні збори і навіщо знадобилася ця таємність, абсолютно незрозуміло, та ще й у виконанні партії, яка претендує на новизну, сучасність і тісно пов'язані з цим прозорість і комунікативність. Після того, як таємне стало явним, єдиним, хто коментує кадрові рішення, став Ярослав Юрчишин, який сам постраждав в результаті «демократичної процедури оновлення керівництва». Один з найпомітніших спікерів партії, колишній керівник Transparency International Україна, він теж позбувся поста заступника лідера партії. «Тільки Кіра Рудик може пояснити логіку, чому одного з найбільш рейтингових і відомих членів партії Сергія Притулу вивели з керівництва», – каже Ярослав. Мабуть, на самому з'їзді він виразних пояснень не почув.
Притула по-справжньому ображений. Ось як він відреагував на те, що сталося: «Котики, ну по-перше, не дочекаєтеся! .. Я багатьом заважаю, плутаю карти ... В минулому році я прийняв серйозне і вагоме для себе рішення – не бути байдужим і спробувати змінити щось в країні , для цього – піти в політику досить серйозно. З тих пір нічого не змінилося. Гравець на поле, Притула в грі, м'яч на моєму боці, відповідь не змусить себе чекати».
Що це буде за відповідь, можна тільки гадати, але звучить загрозливо. Може, дійде до розколу і без того рідких партійних рядів. Може, Притула, людина дійсно чималих амбіцій і вельми приємної думки про себе, почне ліпити власний проєкт, що, в підсумку, теж неминуче призведе до відколу частини членів «Голосу». У будь-якому випадку якийсь рух в партійно-політичному середовищі, нехай і продиктований банальними інтригами, слід тільки вітати, а то якось все трохи застигло в невизначеності і загальній безглуздості. Нехай хоча б ворушаться.
Леонід Швець, спеціально для «Слово і діло»
Хочете обговорити цю новину? Долучайтеся до телеграм-чату CHORNA RADA
Найкращі інфографіки від аналітиків «Слово і діло» щодня без зайвого тексту – у телеграм-каналі Pics&Maps