У суботу, 27 лютого, виповнюється сім років від початку активної фази окупації Криму. Саме в цей день, в 2014 році, російські «зелені чоловічки» почали блокаду адміністративних будівель у Сімферополі. Відтоді, попри санкції проти РФ, процес деокупації півострова не просунувся ні на крок. Час уже почав грати проти України. Завдяки кремлівській пропаганді, в Криму виростає ціле покоління людей, абсолютно нелояльних до нашої держави.
Раніше «Слово і діло» вже повідомляло про заходи, які російські окупанти проводять серед неповнолітніх жителів Криму, посилено готуючи їх до служби в армії РФ. Під вплив пропаганди, яку в Росії називають «військово-патріотичним вихованням», потрапляють українські діти молодшого і середнього шкільного віку. Їх навчають поводженню з вогнепальною зброєю, а також знайомлять з особливостями служби в збройних силах. Наприклад, 20 лютого в гімназії ім. Андрєєва в місті Бахчисарай окупанти вчили дітей мотати онучі, оформляти «дембельські альбоми» і взагалі всіляко долучали їх до «тягот».
У ще одному селі Бахчисарайського району, в неділю 21 лютого, хлопчиків і дівчаток вчили розбиранню-збиранню автомата Калашникова та спорядженню магазина. Примітно, що заняття проводили старші хлопці з так званої «Юнармії».
За тиждень до того, 13 лютого, в Джанкої дітей вчили вести бій на відкритій місцевості. Оскільки в цей день в Джанкої лежав сніг, дітлахів одягли в білі маскхалати, надавши подіям антураж Зимової війни з Фінляндією в 1939-1940 роках.
Підготовка жителів окупованих територій до служби в лавах армії держави-агресора, є брутальним порушенням норм міжнародного права, але хіба ця «дрібниця» зупинить Росію, яка вважає Крим своїм? Навпаки, мілітаризація молоді поставлена росіянами на потік. Нагадаємо, що «Юнармія» – це всеросійський військово-патріотичний громадський рух, створений у 2016 році з ініціативи міністра оборони РФ Сергія Шойгу. Заходи, які проводяться під егідою цієї організації, широко висвітлюються, в тому числі інформаційними ресурсами Міноборони РФ. Сателітом «Юнармії» є так званий «Кримпатріотцентр», який також займається військово-патріотичним вихованням школярів.
У допризовній і патріотичній підготовці дітей, в принципі, немає нічого поганого. Більш того, і Україні було б дуже корисно перейняти цю практику. Але у випадку з Кримом мілітаризація молоді викликає велике занепокоєння. Цьогоріч до школи підуть діти, які народилися в окупації. А ще через 3-4 роки навчання в школах закінчать діти, котрі вступили в перший клас у 2014 році. Вся ця категорія дітлахів або потрапить в дбайливі руки «Юнармії» і «Кримпатріотцентру», або вже проходить відповідну «патріотичну» підготовку.
Навряд чи наративи, які вбиваються окупантами в молоді голови, просякнуті любов'ю до української держави. Можна не сумніватися в тому, що Україна демонструється дітям, як ворожа держава – маріонетка Заходу, яка будує агресивні плани щодо Криму (і Донбасу). Щоб ефективно захиститися від України та її «господарів», саме і потрібно вміти користуватися вогнепальною зброєю, знати, як вести бій на відкритій місцевості, а також вміти правильно намотувати онучі, щоб не відморозити ніг у снігу.
Таким чином, завдяки російському «військово-патріотичному вихованню», в Криму поступово виростає ціле покоління дітей, які вважають Україну ворогом (згадаємо старших членів «Юнармії», які вже здатні навчати молодших різних військових премудростей). Світогляд дітей активно формується саме в шкільному віці, тому можна не сумніватися в тому, що настільки примітивна пропаганда дає колосальний ефект, що дозволяє Росії всуху вигравати битву за мізки.
На сьогодні українська влада не має рецептів боротьби з цими явищами. Спроба повернути Крим військовим шляхом з величезною часткою ймовірності закінчиться провалом, а ефективних мирних стратегій не існує. Ну, не вважати ж такою «Кримську платформу», яка прямо кажучи потрібна лише для того, щоб про окупацію Криму не забули.
Коли сьогоднішніх школярів призвуть до армії, вони отримають вже цілком професійну військову підготовку. І тоді на півострові з'явиться абсолютно нелояльне населення, готове до збройного опору. В цьому випадку деокупація Криму стає важкою задачею. Час вже грає проти нас. І що довше півострів перебуває під владою РФ – то важче нам буде повернути його назад.
Денис Попович, спеціально для «Слово і діло».