Останній тиждень зафіксував тривожну тенденцію – хворих на COVID-19 більшає. Зростає і кількість областей у «червоних зонах» із подальшим запровадженням посилених заходів карантину. Тоді як темпи вакцинації суттєво відстають – на середину березня щеплення отримали трохи більше 62 тисяч людей. І це при тому, що в електронну чергу на вакцинацію через портал «Дія», за даними очільника Мінцифри, вже записалося понад 220 тисяч українців.
Здавалося б, охочих зробити щеплення не бракує, тоді чому МОЗ звітує про повільні темпи вакцинації, а в уряді дедалі частіше обговорюють питання чергового локдауну? За останніми статистичними даними, Україна входить до п’ятірки країн Європи із найшвидшими темпами поширення вірусу.
До того ж, одне із головних запитань ‒ чи можна вважати одноразове введення дози вакцини вже кінцевою кількістю провакцинованих? Адже для ефективної дії ін’єкцію мають зробити повторно через 28 днів.
До червня цього року мать прищепити усіх медиків України, і лише потім розпочатися вакцинація решти пріоритетних груп. Триватиме цей процес до березня 2022-го. Тоді як всім іншим українцям не з пріоритетних груп робитимуть щеплення лише після березня наступного року.
Зважаючи на нинішні темпи, коли вакцинують в середньому до 1000 осіб на добу в кожній області, для вакцинації усіх українців знадобиться приблизно 30 років. Чи можна пришвидшити цей процес? І в чому головна помилка в комунікації з громадянами?
Чого бояться українці?
За даними соціологічного дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» у січні 2021-го, 52% українців не готові вакцинуватися від коронавірусу, навіть якщо щеплення буде безкоштовним, тоді як 43% дали ствердну відповідь. А якщо вакцина вільно продаватиметься в аптеках – охочих стає ще менше ‒ 39% зроблять щеплення, а 56% ‒ не готові.
Результати опитування Фонду «Демократичні ініціативи ім. І. Кучеріва» спільно з КМІС, яке було проведене на початку грудня 2020-го, більш оптимістичні: вакцинуватися готові понад 65% українців.
Проте останні події із призупиненням процесу щеплення задіяною і в Україні вакциною AstraZeneca в 7-ми країнах Європи – додає невпевненості та додаткового страху українцям. Адже вакцина пройшла дуже короткий шлях від розробки до застосування, науковці в усьому світі попереджають, що відсоток випадків із побічними ефектами від її застосування може бути більшим, ніж після вакцин із тривалішими термінами досліджень.
Проте і науковці, і лікарі сходяться в одному – іншого шляху зупинити поширення небезпечного вірусу, окрім щеплення та дотримання карантинних обмежень – не існує. Найбільший страх українців – зневіра у власній системі охорони здоров’я й того, що вони залишаться сам-на-сам у разі ускладнень. На цей ґрунт дуже добре лягає різноманітна фейкова інформація про вакцини та цілі кампанії із дискредитації вакцинації. У соцмережах з’явився організований рух «антивакцинаторів» ‒ серед них є ті, хто заробляє на збільшенні кількості переглядів своїх блогів користувачами, а є й блогери, які керуються більш системними мотивами. Якими саме – мали б розібратися у СБУ та кібервідділах правоохоронних органів.
Недостатня пропаганда вакцинації
Комунікацією влади з громадянами задля пропаганди вакцинації – стала ініціатива зі щеплення перших осіб держави в прямому етері – із максимальним залученням ЗМІ.
Проте, як виявилося, і заклики перших осіб держави, і демонстрація вакцинації – не є абсолютно ефективною стратегією комунікації даного процесу. Так, публічно провакцинувавшись 2 тижні тому, головний санітарний лікар Віктор Ляшко вже цими днями повідомив, що таки захворів на коронавірус.
Розпочинати інформаційну кампанію слід було із залучення сімейних лікарів, які б могли визначити пріоритетні групи вакцинації на місцях, розповісти детальніше і з переконливими фактами громадянам, чому це важливо.
Проблеми із вакцинацією в Україні тривають не один рік – насправді українці скептично ставляться до щеплень навіть від тих хвороб, ефективність подолання яких залежала винятково від масової вакцинації населення. На думку деяких експертів, часто самі лікарі стають жертвами дезінформації та поширюють фейки. Cаме тому, на першому етапі вакцинації, коли повинні зробити щеплення більш ніж 300 тисячам медичних працівників, які беруть безпосередню участь у заходах з протидії епідемії коронавірусної хвороби COVID-19, мають паралельно провести і детальну інформаційну кампанію, щоби запобігти фейкам.
Більш дієвими методами могли б стати й певні інформаційні меседжі, які б спонукали українців відповідальніше ставитися до вакцинації. Передусім йдеться про те, що у разі відмови від вакцинації, такі категорії населення створюють додаткові загрози для загального здоров’я інших громадян країни. В даному питанні демократичні принципи діють за дещо обмежених умов, адже в більшості судових позовів громадян ЄС стосовно небажання вакцинуватися, Європейський суд з прав людини виносив однозначний вердикт ‒ право особи на відмову від лікування та вакцинації закінчується там, де починаються інтереси держави у захисті життя та здоров’я всього населення.
Чи можливо пришвидшитися?
На жаль, у питанні темпів вакцинації дуже багато складових, які залежать не лише від злагоджених дій з боку держави. Йдеться ще про достатню кількість доз, за які нині потрібно конкурувати із урядами різних країн, подбати про логістику доставки та ефективне застосування якомога більшій кількості українців.
Одна з головних проблем, на яку передусім не звернули увагу в МОЗ – проведення масштабної інформаційної кампанії щодо користі від щеплення задовго до того, як вакцинація розпочалася насправді. Саме таким шляхом пішли у більшості розвинених країн, а в Ізраїлі система вакцинації була готова ще за кілька місяців до того, як розпочали самі щеплення. Саме тому в цій державі, незважаючи на невелику, порівняно із Україною чи іншими більшими державами, кількість населення – процес вакцинації уже на завершальній стадії.
Процес створення «колективного імунітету» в Україні буде значно тривалішим – адже, на думку експертів, запланована до кінця 2022-го вакцинація щонайменше 20 мільйонів громадян – не розв'яже проблеми поширення епідемії. І темпи, і кількість повинні бути більшими.
Як можна збільшити темпи? На думку експертів, яка підтверджується науковими висновками і рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров’я, людям, які вже перехворіли, буде достатньо одного введення вакцини. Таким чином, це дозволить збільшити загальну кількість щеплень.
Ще один варіант, який вже розглядає МОЗ – збільшити інтервал для повторного щеплення з 28 днів до 3 місяців. Таким чином, збільшиться кількість доз, необхідних для щеплень для першої хвилі вакцинації.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і діло»