У небайдужої громадськості новий привід для викиду емоцій: Анна Сергіївна Колісник, народна депутатка з фракції «Слуга народу», під час сесійного засідання у Верховній раді написала у приватному листуванні, що «потрібно звалювати з цієї країни».
В першу чергу це, звичайно, послужило черговим доказом, наскільки «ця» країна не дорога «слугам», тоді як їхнім високоморальним критикам дорога до пісень і сліз. По-друге, ось вам наочне свідчення, кого тільки не повибирали: Ані всього 26, на момент парламентських виборів і зовсім було 24. У своєму короткому житті вона трошки попрацювала судовим експертом, а зараз ухвалює для всієї України закони. Правда, у Верховній раді і ті, хто значно старше, не надто гарні, але вони можуть хоч розраховувати на повагу до сивин.
Аня в свої, за парламентськими мірками, юні роки, як мінімум, необережна: листування депутатів журналісти з балкона для преси січуть в черговому режимі, ті попадалися не раз, включаючи зовсім вже невтішні випадки, як було з Богданом Яременком, сімейною людиною, який обговорював в чаті фінансові моменти надання йому інтимних послуг відповідними спеціалістками. Але ж навіть Юлія Володимирівна Тимошенко ставала жертвою журналістської цікавості і професійного об'єктиву, чого вже дивуватися, що попалася зелена в усіх відношеннях Колесник.
З іншого боку, великих причин ховати екран свого смартфона у дівчини, яка листувалася з якимось Стасом, який в чатику мурчить і називає себе «барсиком», немає: діло молоде, березень на дворі, весна іде, весні дорогу. До деталізації відносин, яку собі дозволяв дипломат Яременко, не доходить, все надзвичайно пристойно і мі-мі-мі.
І все б нічого, та ось тільки генерал Хомчак своїм тривожним виступом з трибуни повісив важкі хмари над цим рожевим світом, і Аня відреагувала своїм «потрібно звалювати». І ось тільки тут ми опиняємося в специфічному становищі тих, хто побачив заборонене і погане. Цей вислів точно не призначався для чужих очей. Народному депутату, та ще й від керівної партії, вибачили би будь-яку непристойність в сфері особистих відносин, а ось Батьківщину ображати не смій. Анна Колесник, усвідомлюючи прокол, потім стала виправдовуватися, що, мовляв, мала на увазі не звалити-звалити, а лише кудись вирушити на травневі, але даремно вона включила задній, значення цієї ходової нині фрази очевидно для будь-якого громадянина нашої ненаглядної країни і подвійних трактувань не допускає.
Проблема в тому, що народний депутат Анна Сергіївна Колісник написала своєму «барсику» щиру правду. Попрацювавши в українському парламенті, подивившись-послухавши лаштунки і відкриту сцену великої української політики, та ще, може, додавши до всього цього свій специфічний досвід роботи харківським судмедекспертом, Аня зробила для себе той висновок, який зробила: звідси треба валити. Хоч з «барсиком», хоч без. Безліч інших людей приходять до того ж, маючи зовсім інший досвід, але ті ж підстави.
Нинішня неформальна партія еміграції переважила би будь-яку іншу політичну силу в Україні: в травні 2019 року 38% українців зізналися Соціологічній групі «Рейтинг» в тому, що розглядали ідею виїхати за кордон з метою там працевлаштуватися. Серед тих, кому до 35 років, таких 60%. Навряд чи ці цифри за кілька років впали, з чого б? Так що Анна Колісник цілком висловила позицію більшості своїх однолітків. Правда, вони і не мають її повноважень змінювати країну на краще, а й знань про глибину того місця, в якому ми всі перебуваємо, у них теж дещо менше.
Так що засудити Анну Сергіївну за слова, що прорвалися на публіку, нескладно, однак тим вони і цінніше, що публіці не призначалися. «Невже вони там не розуміють ?!» – нерідко яріють громадяни. О, що ви. Розуміють, ще й як.
Леонід Швець, спеціально для «Слово і діло»
Найкращі інфографіки від аналітиків «Слово і діло» щодня без зайвого тексту – у телеграм-каналі Pics&Maps