Журналісти Bihus.info отримали і проаналізували записи телефонних переговорів кума президента РФ, а також лідера ОПЗЖ Віктора Медведчука, які він вів починаючи від 2014 року. Записи були перехоплені українськими спецслужбами і свідчать про контакти Медведчука з представниками Кремля, лідерами бойовиків і пособниками російських окупантів. Усі ці матеріали можуть виступати доказами у кримінальних провадженнях, які розслідуються щодо Віктора Медведчука, але чи призведе все це до його реальної «посадки»?
Розслідування журналістів Bihus.info про другу половину 2014 року, коли відомий політик і олігарх Віктор Медведчук виступав у ролі посередника у переговорах між Кремлем, підконтрольними йому бойовиками «ДНР» і «ЛНР» і офіційним Києвом. Автори наводять перехоплені СБУ фрагменти телефонних переговорів між Медведчуком, представниками Кремля, включаючи Владислава Суркова і Дмитра Козака, а також ватажками бойовиків – Олексієм Карякіним і Олександром Бородаєм.
У матеріалах немає жодного фрагмента спілкування між Медведчуком і тодішнім президентом України Петром Порошенком, а також між Медведчуком і його кумом – президентом РФ Володимиром Путіним. У перехоплених переговорах Віктор Медведчук лише натякає, що зустрічався з таким собі «керівником», не називаючи його прізвища. Крім того, автори розслідування особливо вказують, що Медведчук з великими труднощами пробивався на прийом до Путіна і був змушений діяти при цьому через офіційну протокольну службу Кремля.
З наведених переговорів можна зробити висновок, що Медведчук позиціонує себе переговірником з дуже широкими повноваженнями, але при цьому не можна сказати, що він захищає інтереси України. У багатьох випадках він намагається задобрити бойовиків. В одному з фрагментів, слідуючи наполегливим і досить нахабним вимогам Карякіна, Медведчук сприяє відведенню української колони бронетехніки, яка просувається на Ізварине.
Поява Медведчука в ролі «парламентера» в 2014 році можна пояснити, як його зв'язком з Путіним (щоправда, тоді незрозуміло, чому він відчував такі труднощі в доступі до свого кума), так і віроломним характером самої війни. Російський спецназ, який захопив український Крим, в ньому іменувався «самообороною Криму», проросійські бойовики на Донбасі – «ополченцями», а російська армія, яка вторглася на схід України – заблукалими «відпускниками». Досі РФ не визнає себе учасником конфлікту, хоча донецькі «проксі» перебувають на повному забезпеченні Кремля. У такій ситуації Медведчук – ідеальна кандидатура. Фактично він не є офіційною фігурою, не відповідає за результат переговорів, але отримує можливість примножувати свої статки, що зрештою і сталося.
Інше питання, чому переговори, які велися ще в 2014 році, були оприлюднені саме зараз? Очевидно, це пов'язано з останніми подіями довкола Медведчука. Як відомо, його підозрюють у скоєнні державної зради і діях, спрямованих на підрив економічної безпеки нашої країни. Відповідні підозри були пред'явлено 11 травня, а 13 травня Медведчука відправили під домашній арешт. Згадане розслідування з фрагментами телефонних переговорів, в яких Медведчук щонайменше не захищає інтереси України – це ще одна цеглинка в стіну звинувачень проти політика, яких він, до речі, не визнає.
Однак чи призведе це до реального «терміну»? Найпевніше, ні. І про це свідчить дуже м'який запобіжний захід за такі звинувачення. Очевидно, Медведчук став ще одним переговорним «кейсом» у складних відносинах між Росією і Україною.
Денис Попович, спеціально для «Слово і діло».
Найкращі інфографіки від аналітиків «Слово і діло» щодня без зайвого тексту – у телеграм-каналі Pics&Maps