Минуло три тижні відтоді, як міністр агрополітики Роман Лещенко анонсував санкції РНБО проти земельних махінаторів. З того часу у ЗМІ з'явилося безліч припущень про те, хто ж саме фігуруватиме у списках, але засідання Ради нацбезпеки досі не відбулося. Ми запитали у міністра Лещенка, чи будуть накладені санкції на тих, про кого пишуть медіа, та коли саме їх чекати. Крім того, голова МінАПК розповів, як убезпечити свою землю від рейдерства, хто і як продає українське зерно закордон, не сплачуючи податків, та як уряд планує регулювати ціни на харчі.
Ви заявляли про майбутні санкції РНБО щодо людей, які займалися земельними махінаціями. Три тижні вже минуло – всі чекають. Коли будуть санкції?
Я розумію, що суспільство українське звикло, що коли постають питання про санкції, це означає, що вони мають бути найближчим часом. Але ми рухаємося дуже етапно: у нас є прості базові речі.
Ми обіцяли, що повернемо землю народу – ми це зробили. Ми сказали, що проведемо аудит, подивимося, скільки в нас на балансі державної землі – провели аудит, сказали, скільки землі вивели з державної в приватну власність. Ви знаєте, що було 10,4 мільйона гектарів, це офіційні дані. На балансі – ми порахували – мінус 5 мільйонів. Ми офіційно на земельному форумі всі ці цифри показали, кожна цифра підтверджена. Тепер ми маємо розуміння: хто володіє, скільки, де – все це є.
Зараз відкривається ринок землі, у нас на рівні закону, який передбачає земельну децентралізацію (№2194 «Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» – ред.), є поняття моніторингу ринку земель.
Уся інформація про землю України тепер є у відкритому доступі на порталі. Всі, хто купують землю, – у відкритому доступі. За скільки купують, хто скільки платить податків – усе це відкривається. Так само зрозуміло, яка земля набута у власність у різні періоди сотнями тисячами гектарів. У нас уже є ці списки, люди – ми все розуміємо для себе.
Але для того, щоб не було так званої підкилимної історії, ми рухаємося в частині реалізації міжнародного аудиту Держгеокадастру. І Єврокомісія, і представники Великої сімки наголошують, що земельна реформа – це зокрема і аудит. Ми зі Світовим банком уже маємо відповідну угоду.
Тобто, влітку чекати на санкції?
Дивіться, Держгеокадастр більше не розпорядник земель – закінчилася ця історія. Всі були «в рамках закону», всі прагнули отримати по 2 гектари. Всі бігали розказували, як їм земля треба. Немає Держгеокадастру. Все.
Успіх нашої трансформації полягає у тому, що ми знищили корупційну гідру шляхом ліквідації функції розпорядження, шляхом ліквідації таких понять, як державна експертиза землевпорядної документації, погодження, дозволи – все, що формувало корупцію.
Раніше Державний земельний кадастр і Реєстр речових прав на нерухоме майно Міністерства юстиції жили у різних площинах, не було обміну даними. Припустімо хтось скористався правом безоплатної приватизації 5 разів, а система в Мін’юсті не бачить цього. Система навіть не блокувала цю реєстрацію.
Зараз, коли ми зводимо дані ДЗК і ДРП, ситуація виходить просто критична: є викривлення по 800 гектарів, по 1000 гектарів. У нас є громадяни, які 10 разів скористалися правом безоплатної приватизації в періоді одного року, в одній області, у різних районах.
Тобто, наша логіка така: консолідація інформації, відкриття земельно-кадастрової інформації та інформації права, відкриття Національного порталу геопросторових даних, незалежний міжнародний аудит, – щоб не говорили про якісь політичні аспекти, – і після цього оприлюднення списків, робота правоохоронних органів, аналітика, передача на РНБО і ухвалення відповідних рішень.
Я поверну вас до запитання «коли?».
Ми плануємо це зробити в найближчі місяці.
Літо? Осінь?
Ну дивіться, щодо проведення аудиту, я думаю, що на осінь – так, це уже відбудеться, ми уже будемо реалізовувати відповідні механізми.
Причина впровадження механізму санкцій банальна – набуття власності відбувалося з величезною кількістю порушень. Ми хочемо заморозити активи, які носять питання національної безпеки.
Передусім, мова йде про земельні ділянки, які приватизувалися під надрами України. Тобто, коли є родовище літію чи ільменіту, чи газове родовище, яке ще не розроблене. З формальної точки зору, це просто земля. Так от, під цією землею уже все вилучено в приватну власність.
Тобто, якісь дивні «порядні» люди або мертві душі приватизували 300 гектарів земель під родовищем літію шматочками по 2 гектари, а потім успішно продали всю цю землю в одні руки, бо це не підмораторна форма. Ця особа внесла внесок на офшорну компанію і позиціонує себе як міжнародна компанія «Барашка лімітед», яка розробляє родовища літію.
Тобто, оці всі новини, які зараз з'являються, із назвами компаній, що фігуруватимуть у санкційних списках (наприклад, Кернел) – це спекуляція?
Те, що стосується таких новин, ми не коментуємо. Зараз замовні ідуть кампанії одних проти інших: ви – потрапите в санкційні списки, ви – не потрапите…
Потраплять за простими критеріями: незаконне набуття, вилучення надр України через схеми безоплатної приватизації, схеми відчуження прибережних смуг, земель лісогосподарського призначення, протиправні рейдерські захоплення, які фактично «обнуляли», змінювали реєстрацію... Ну і так далі.
Санкційна механіка – це те, що лише заморожує актив, а не вилучає. Щоб не відбувалося подальше відчуження, перепродаж, формування концепції добросовісного набувача, оці всі речі. А далі, через взаємодію правоохоронних органів та відповідних судових рішень, треба повертати ці активи державі.
Нещодавно ви розповідали, що фіктивні компанії в Україні продають зерно фіктивним компаніям за кордон, щоб там валютну виручку залишити, не повертати її в Україну.
Так.
Чи правда, що в таких експортних операціях залучені міжнародні трейдери, як розповідають нардепи Гетманцев, Заблоцький?
Я не робив дослідження з точки зору міжнародних трейдерів або інших компаній – я відпрацьовував механізми, пов'язані безпосередньо із більше ніж вісьмома мільйонами гектарів земель, які перебувають поза зоною оподаткування.
У нас в кадастрі зафіксовано, що це вільні землі. Тобто, їх немає в обліку податкової – довідки немає, що вони обробляються. Але ми через супутниковий моніторинг бачимо, що це невільні землі: на них вирощується сільськогосподарська продукція. Ми виїжджаємо у поля – дійсно. З точки зору власності – це буцімто якийсь один власник. Окей, є продукція. Системи земельного супутникового моніторингу показують, що там має бути урожайність 8-9 тонн. Ми дивимося: куди ж рухається це зерно?
Це зерно рухається на продаж за готівку. Потім ми дивимося: а де ж на балансі воно має з'явитися? Воно з'являється на балансі компаній-одноденок, які створюються, які прокачуються податковим кредитом. Тобто, податковий кредит заходить від імпорту сигарет, бананів – речей, які за готівку продаються. І потім ці компанії через податковий механізм, з точки зору трансформації, стають торговцями зерна. При цьому на балансі вони не мають землі, але торгують зерном.
Ми починаємо відстежувати, куди вони продають те зерно. Продають таким самим в ланцюгу контрагентів компаніям-одноденкам. Потім вони отримують статус експортера і експортують відповідне зерно, а потім подають заявку на відшкодування ПДВ. Але при цьому валютна виручка не заводять в країну, тому що є лазівка у податковому законодавстві.
У рамках податкових змін, так званого Великого пакету змін, який зараз внесли щодо руди (законопроєкт №5600 «Про внесення змін до Податкового кодексу та деяких законодавчих актів щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень», – ред.) передбачено, щоб спочатку валютна виручка поверталася в державу, і тільки потім можна було подаватися на відшкодування ПДВ.
Ми бачимо, що в такий спосіб не платяться податки. Вирощується продукція, вона перепродається, щоб зробити ланцюг живих контрагентів, потім експортується, потім відшкодовується.
Долі цих компаній завжди однакові: після того, як вони отримують відшкодування ПДВ, проводять сотні мільйонів оборотів, швидко змінюються юридична адреса, засновники і запускається процедура банкрутства.
Зараз податкова їх почала затискати: регуляції пішли, блокування накладних… Прогрес за останній рік є дуже серйозним. Але країна все ще втрачає мільярди доларів на цих схемах.
Рішення – запровадити податок на кожний гектар землі, незалежно від форми господарювання. Тільки ставкою є мінімальне податкове зобов'язання.
З приводу міжнародних компаній, я аналітику відповідну не проводив. Відверто кажучи, мене цікавить земля з точки зору детінізації, тому що ми земельну реформу бачимо через призму детінізації. Ми хочемо, щоб ми бачили кожен гектар землі, щоб з нього платили податки, і ці податки йшли в об'єднані територіальні громади.
Земля – це податки, це інвестиції, це, відповідно, раціональне використання. А як може громада накопичувати фінансовий ресурс, якщо в неї є ті, хто легалізовані, і ті, хто не легалізовані. А ті, хто легалізовані, платять 200 грн податку і взагалі – поза межами системи координат. Так само на території деяких ОТГ знаходяться землі Академії наук, Міністерства оборони, тощо, які взагалі не платять податки.
Тобто, ваша роль – подати відповідний законопроєкт?
Наша роль – в детінізації, шляхом внесення змін до податкового законодавства, земельного законодавства, сприяння в мінімізації податкових скруток.
Наше завдання – щоб податкова ввела в облік всі землі сільськогосподарського призначення в оподаткування. Бо сьогодні країна оподатковує близько 24 мільйонів гектарів. Більш ніж 8 мільйонів гектарів – просто не в базі оподаткування, тобто податкова їх не бачить взагалі.
Всі мають платити податки і ці податки мають іти до місцевого бюджету. А держава заробляє на тому, що вона ліквідує поняття «податкова скрутка», ліквідовує фіктивне відшкодування ПДВ – тоді валютна виручка повертається в Україну, а не залишається десь на офшорах. Бо потім ці офшорні гроші заходять в Україну як іноземні інвестиції, яким ми даємо податкові пільги. А це ті гроші, які вже давно мали бути в Україні, з яких мали бути сплачені податки.
Рівно рік тому президент говорив, що в разі, якщо не будемо встигати, відтермінуємо запуск ринку землі. Зараз щось може завадити вчасно розпочати?
У штатному режимі запускаємо ринок землі, 1 липня. Закони ухвалені, зараз ухвалюємо підзаконні акти.
А як щодо Фонду часткового гарантування кредитів?
Цей закон буде проголосований Верховною радою України.
Ох, як ви точно все знаєте.
А ми просто працюємо з депутатським корпусом.
Законопроєкт № 2194 – нашу нову земельну Конституцію – підтримали 284 депутати, депутати п’яти фракцій. Ми консолідуємо людей.
Ми просто ставимо депутатам запитання: ви за те, щоб у Держгеокадастрі ліквідувати корупційний компонент? Так. Ви за те, щоб громади стали повноцінними власниками землі? Так. Ви за те, щоб в Україні було володіння, користування, розпорядження землею? Так. Ви за те, щоб були ліквідовані бюрократичні процедури, які ускладнювали життя людям, і зміна цільового призначення займала не два роки, а, умовно кажучи, два тижні? Всі кажуть: підтримуємо.
А як же «Батьківщина» і їхні оскарження в Конституційному суді?
Отримую велике фахове задоволення від юридичного предмета дискусії з Сергієм Власенком, як у старі добрі часи в рамках судових дебатів Конституційної дискусії. Дуже фахова предметна йде розмова.
Замість слухання питання по суті наші опоненти почали заявляти різноманітні клопотання. Суд розглянув 13 клопотань на останньому засіданні Конституційного суду. Ми сподівалися, що справа буде розглядатися по суті, готувалися до фахової дискусії по кожному пункту, який оскаржується...
Ми з великою повагою ставимося до партії «Батьківщина». Це історія боротьби за землю.
Тобто, ви маєте свої контраргументи?
Безумовно. Якби нам дали слово і мав можливість виступити міністр аграрної політики, якби дали можливість виступити команді, яка рухала земельну реформу… У нас є дуже багато чого сказати в суді.
Зверніть увагу, ми ж не уникаємо засідання, ми не затягуємо процес. Ми прийшли в Конституційний суд розглядати справу по суті, а наші опоненти заявили 13 клопотань. Суд 13 разів виходив в нарадчу кімнату. Ми цілий день: з нарадчої кімнати – на засідання, із засідання – до нарадчої кімнати. Вся ж країна бачила ці всі речі онлайн.
Це політична позиція, ми розуміємо це. Але фракція «Батьківщина» сьогодні – це маленька частина парламенту.
Тобто ви навіть не припускаєте, що буде судове рішення, яке вам не сподобається?
Ми з великою повагою ставимося до Конституційного суду, ми підтримаємо рішення, яке він ухвалить. Але ми хотіли б, щоб це було якомога раніше, тому що в нас є вимоги Європейського суду з прав людини – рішення у справі Зеленчук і Цюцюри проти України, де європейська інституція вимагає від України забезпечити реалізацію Європейської конвенції з прав людини щодо права власності на землю 7 мільйонів наших співгромадян. Тобто, це є первинне право людини, природне, яке в Україні порушується. Є десятки судових справ на користь громадян України, в яких забрали це право.
Я особисто представляв Україну у Страсбурзі в 2019 році і брав зобов'язання перед Європейським судом про те, що в процесі реалізації земельної реформи – я тоді був у ролі уповноваженого президента з земельних питань – ми це реалізуємо. Ми виконали вимоги Європейського суду. Рада Європи визнала прогрес в реалізації виконання реформи. Весь світ визнав, що ми вийшли зі списку країн на зразок Нікарагуа, Венесуели, Північної Кореї, з точки зору країни, де не визнається право власності на землю.
Ви знаєте, було б доречно про все це дискутувати, якби в Україні не було ринку землі. А так – за 20 років існування мораторію п’ять з десяти мільйонів гектарів вивели у приватну власність. Зайдіть зараз на olx, напишіть «куплю землю», 2 гектари, ОСГ. Можете продати фізичній особі, можете юридичній особі – нема ніяких обмежень. Хоч 20 тисяч гектарів. Закон, який діяв, був так виписаний чиновниками, що все працювало.
Квазіринок існує в Україні. Ми ще не говоримо з вами про емфітевзис... Міна, дарування... Квазідоговори, які фактично були договорами купівлі-продажу.
Я вам ексклюзивом скажу: більше мільйона гектарів землі в Україні було відчужено через нотаріусів у режимі транзакцій по землях особистих селянських господарств (ОСГ). Тобто, землі купували – ринок існує. Коли ви запитуєте: «Чи ми готові до ринку?» – я відповім: «А чому нам не бути готовими?». В нас нотаріуси посвідчують угоди купівлі-продажу земельних ділянок. Мільйон транзакцій пройшло за рік. Довіреності на 5000 громадян, які відчужували області, поля, фасади, Конча-Заспи, усі об'їзні дороги при містах…
Спробуйте побудувати об’їзну дорогу сьогодні під Києвом – все по 2 гектари. Всі три версії об'їзної дороги – всі приватизовані. Тільки кажуть, що тут будуть будувати дорогу, зразу – раз, і по 2 гектари все приватизовується.
Тому Конституційний суд – не проблема. Якщо Конституційний суд скасує закон, я вам даю слово, що Верховна рада ще раз проголосує. Причина – процес незворотній. Праву власності на землю бути.
Ви ж не бачите мітинги, перекриті траси...
Ну, ви ж знаєте, що не проблема влаштувати мітинг…
Ми говоримо про всеукраїнський. Була дискусія з суспільством, коли уряд Гончарука пропонував концепцію ліберального ринку – 200 тисяч гектарів в одні руки і продаж іноземцям, – суспільство сказало свою думку. Ви пам'ятаєте тоді трактори в центрі Києва, траси перекриті… Треба думку народу враховувати і поважати. Президент реагував на ці процеси, і ми прийняли компромісну редакцію, консервативну редакцію земельної реформи: комунальна і державна земля не є об'єктом купівлі-продажу, купівля – до ста гектарів, іноземці – через референдум. Це, власне, про діалог між владою і суспільством.
Коли повністю завершиться інвентаризація земель державної власності?
В цьому році повністю.
А коли будуть перенесені відомості про ділянки, зареєстровані до 2013 року?
До 2024 року. Це паперові носії, які ми оцифровуємо і вносимо в базу.
Нарешті Держгеокадастр може зайнятися своєю основною функцією. Їхня основна функція – це кадастр, картографія, геодезія і оцифрування тих паперових носіїв, які накопичилися за роки.
Мін’юст очікує збільшення кількості скарг на рейдерство. Як ви оцінюєте потенційні масштаби рейдерства землі упродовж цього року?
Ми не передбачаємо великої кількості скарг з однієї причини: основне питання – це правозастосовча практика і ми пів року взагалі не очікуємо якогось дуже активного руху.
Питання інституційні: імплементація, закони, практика, відпрацювання інституту переважного права… Нотаріуси повинні адаптуватися. Основний масив транзакцій буде здійснюватися з точки зору легалізації тих договорів, які були фактично підміною купівлі-продажу. Тобто, мова буде йти про емфітевзис.
Я закликаю всіх громадян сьогодні, які є набувачами права емфітевзису, міни чи дарування, легалізувати своє право власності. Тому що це насправді дуже серйозне питання. Люди відчужували свої права через емфітевзис 5 років тому, вартість землі, її оцінка, була зовсім іншою. Право власності стабілізує ціну на рівні не менше двох тисяч доларів за гектар у середньому по Україні, а людина відчужувала гектар за 800 доларів.
Треба буде повернутися до діалогу (з продавцем – ред.) і оформити належно землю. А щоб її оформити, треба знайти справедливу ціну. Щоб особа, яка відчужила обмежене речове право, відчужила вам право власності. Тому ми очікуємо, що основний акцент буде саме в частині легалізації тих правочинів, які були реалізовані за період мораторію. Ми не очікуємо якогось надмірного ажіотажу, тому що ми виписали земельну реформу таким чином, щоб була величезна кількість запобіжників.
Нам не треба спекулятивного капіталу. Нам потрібна стабільна правозастосовча практика, щоб люди пересвідчилися, що все нормально працює, що є механізми, що працюють реєстри, що все відчужується прозоро, що все відображається на геопорталі, відображається в моніторингу – нам треба довіра суспільства. Тому в нас немає ніякого поспіху.
Земельна реформа – живий організм. Вона в перспективі буде рухатись, вдосконалюватись. Ми дуже детально вивчили досвід наших європейських колег – в першу чергу, Польщі. Там постійно щось доопрацьовується.
Якщо будуть хоч якісь мінімальні ризики в рейдерстві – зразу будемо вносити зміни до законодавства. Антирейдерський пакет, який ми внесли за минулий рік, уже мінімізував кількість рейдерських проблем, порівняно з тим, що було у період правління Петра Олексійовича, коли – ви знаєте, – активні рейдерські були захоплення, незважаючи на антирейдерські комісії, які існували...
Але тут постійно треба вдосконалювати, тому що махінатори постійно вигадують якісь нові схеми.
Ексміністр Милованов, який починав цю реформу, говорив мені в інтерв'ю, що один зі способів убезпечити себе від рейдерства – не реєструвати землю в кадастрі взагалі. Мовляв, так її не зможе перереєструвати чорний нотаріус. Як вам такий варіант?
Насправді чорні нотаріуси не є кінцевою інстанцією. Є антирейдерська комісія, є відповідні механізми.
Я вважаю, що треба, навпаки, реєструвати у державному земельному кадастрі свою землю, отримувати всі належні правоустановчі документи. У рамках земельного моніторингу громадяни матимуть змогу отримати сервіс, який буде інформувати їх про будь-яку зміну земельної ділянки. Будь-яка зміна, будь-яка транзакція буде громадянину направлятися на телефон, на кшталт того, як сьогодні працюють сервіси з корпоративними правами.
Якщо ми вийдемо на той масштаб оцифровування, який ми собі сформували, через публічні прозорі механізми (враховуючи, що геопортал відкритих даних доступний, державний земельний кадастр доступний, це все безкоштовне, кожен може зайти перевірити), то адресна комунікація буде працювати.
Ми цей механізм, зокрема, плануємо реалізувати через програмно-технічний комплекс «Дія».
Коли запрацюють кредити для українських фермерів? Чи правда, що середньозважена ставка за користування кредитами у галузі сільського господарства становить 13,9% річних? А відсотки за користування кредитами для підприємств малого та середнього бізнесу в середньому дорівнюють 20-22% річних.
Це звідки у вас такі дані?
Перша цифра – Нацбанк, друга – дані суб'єктів господарювання. Це не так? Які зараз ставки? (Дані НБУ та суб'єктів господарювання наводяться в пояснювальній записці до законопроєкту про Фонд часткового гарантування кредитів у сільському господарстві №3205-2 – ред.).
У нас є програма 5-7-9, в якій видали понад 49 мільярдів. З них половину забрали аграрії. Ми хочемо вийти на фактичну компенсацію сплати базової процентної ставки.
У державному бюджеті 1,2 млрд грн передбачено на компенсацію кредитної ставки по «агро».
Але щоб це отримати, треба мати прозору бухгалтерську основу, вести господарську діяльність з точки зору відповідності до законодавства. В частині, що стосується малих фермерів, – це портфельні гарантії щодо кредитів. Це Фонд часткового гарантування кредитів, це компенсація кредитної ставки. Наше завдання – дати дешевий фінансовий ресурс у довгостроковій перспективі. Для цього ми на 2022 рік плануємо суттєво збільшити державну підтримку. Бюджетна декларація, затверджена до 2024 року, передбачає в середньому кумулятивно близько 13-14 млрд на «агро» видавати.
Наша філософія полягає в тому, що люди, які працюють на землі, мають і купувати цю землю. Для чого ми ухвалювали консервативну редакцію реформи? Щоб зберегти малого і середнього фермера, щоб вони могли отримати ресурс для купівлі землі. Тому ніхто не робив великих лімітів і концентрації.
Ми впевнені, що з точки зору фінансового ресурсу ми зможемо надати відповідну підтримку. Але господарська діяльність фермерів для цього має бути прозорою: це легалізація відносин, пов'язаних із офіційним працевлаштуванням, офіційним, не за готівку, продажем сільськогосподарської продукції, неформування штучних збитків та інших речей, пов'язаних з «податковою хімією». У цьому сенсі ми впевнені, що зможемо дати підтримку. Плюс підтримка на фермерські господарства, безвідсоткові кредити до 500 тисяч гривень до 5 років…
Але фермери стверджують, що землю вони купити не зможуть, бо не можуть отримати ці кредити.
Тут питання індивідуального характеру.
Основне, що ми робимо для тих фермерів, які мають проблеми з документацією – це Фонд часткового гарантування кредитів. Ми в цей Фонд сформуємо кілька мільярдів гривень. Держава візьме на себе ризики непогашення 50-60% кредитів, решту кредитного ризику вони братимуть на себе.
Це те, що ви наступного тижня розраховуєте ухвалити?
Так. Взагалі амбіція така, що ми на 2022 рік закладемо набагато більшу державну підтримку, яка буде розрахована саме на кредитування. Тобто, основний акцент з точки зору державної підтримки буде йти саме на кредитування. Фонди коштів під ці програми ми вже формуємо. І Міністерство фінансів нас у цьому підтримує – це дуже важливо.
Чи є перспективи не допустити введення квот на імпорт мінеральних добрив? Ви обіцяли особисто бути присутнім на апеляційному суді стосовно рішення ОАСКу.
Чекаємо коли буде засідання.
Який результат прогнозуєте?
Це ж питання Феміди.
Ну а ви впевнені у своїй позиції?
Я вважаю, що суд фактично підмінив собою функцію міжвідомчої комісії. Тобто, замість того, щоб встановити правомірність, він зобов'язав вчинити дію, яку взагалі від нього не вимагали. Це – підміна понять. Я вважаю, те, що винесла перша інстанція – взагалі не відповідає нормі закону. Тому я думаю, що в апеляції в них особливих перспектив немає. Плюс – громадський контроль... Я думаю, рішення буде правосудне.
Ми категорично проти будь-якого квотування, бо це знищення конкуренції. Це призведе до того, що українські аграрії, які і зараз переплачують за добрива, будуть переплачувати ще більше. Всі профільні асоціації повністю підтримують цю позицію. Щоб не було квотування.
Тобто, добрива можуть подешевшати?
Безумовно.
Тому що є в цьому певна спекуляція. Плюс – монопольне становище одного суб'єкта на ринку, який має досить непогану маржу. Ми маємо аналітику, за якою ціною вони продають на внутрішньому ринку і за якою ціною експортують. Там є питання, але це зона відповідальності антимонопольного комітету.
Як ви оцінюєте нинішній стан українських чорноземів? Чи правда, що останнім часом земля стає менш родючою через зміну клімату, якесь недбале ставлення аграріїв?
Про недбале ставлення не готовий сказати… Є певні проблеми з окремими землекористувачами: особливо тими, в кого закінчується оренда – використовують дуже агресивні сівозміни, із порушенням відповідних процедур.
А загалом найбільша проблема – це зміна клімату. ⅔ території України вже перебувають в зоні ризикованого землеробства. Тому тут є логічним питання реалізації Національного проєкту зрошення і дренажу. В нас сьогодні південь потерпає від складних кліматичних умов і є критична ситуація збільшення інвестицій саме у власну землю.
Коли аграрій вже викуповує землю, відповідно, він уже має можливість інвестувати і в зрошення. Для цього ми формуємо державні програми підтримки, компенсації купівлі обладнання. У найближчі місяці ми ухвалимо закон про об'єднання водокористувачів, який дасть можливість організовувати ОВК, об'єднуватися аграріям: інвестувати в насосну станцію, інвестувати в свою землю, збільшувати врожайність.
Пілотний проєкт ми плануємо реалізувати цього року в Одеській області – ввести в експлуатацію суттєву частину земель сільськогосподарського призначення. Після успішної реалізації експерименту, ми плануємо масштабувати це на всю країну.
Основна загроза, яку ми бачимо з точки зору деградації ґрунтів – безумовно пов'язана з глобальною зміною клімату. Недобір щодо опадів, ситуація, пов'язана з вітровою ерозією, водною ерозією – це дуже серйозні речі.
Зараз актуальним буде питання консервації земель (ми в рамках закону №2194 прийняли відповідні норми, щоб сінокоси, пасовища відновлювати). Питання заліснення земель, залуження земель, відновлення косогорів, які порозорювали, водозахисні смуги, які позасівали... Через супутниковий моніторинг ми в режимі реального часу будемо все це відстежувати і через рішення місцевої ради землю комунальної державної власності будемо вводити під консервацію, щоб зберегти родючий шар ґрунту і забезпечити захист цих земель.
У нас близько 6 мільйонів гектарів по Україні потребують використання екологічного нормування та консервації. Коли ми вийдемо на прозору систему моніторингу, довідка по сівозміні нам буде не потрібна, через IT-рішення буде набагато простіше відстежувати всі ці процеси.
Людям очевидно цікаво, якими будуть ціни на харчі у найближчі сезони. Чи не буде подорожчання певних категорій продуктів, у зв'язку, наприклад, з неврожайністю?
Ми не очікуємо цього. За нашими аналітичними даними, в України є передумова в цьому році мати дуже пристойний врожай.
Питання глобальне: світові ціни на продовольство ростуть просто космічними темпами. Сьогодні є питання збалансування ціноутворення. Позиція Міністерства аграрної політики – це треба балансувати через ставку податку на додану вартість. Ми вважаємо правильним пониження ставки ПДВ до 14% для цілої групи сільськогосподарських товарів.
Але наша позиція розходиться з позицією Міністерства фінансів, які вважають, що навпаки треба ПДВ піднімати, і повернути ставку 20%. А на нашу думку, ми тільки запустили цей експеримент і ми уже бачимо результати детінізації. Скрутки вже не такі цікаві, тому що ставка ПДВ понижена. Відповідно, в балансі цих відсотків не так багато заробляють.
На мою думку, уряду треба дати можливість робити відповідну регуляцію, тому що стоїть питання соціально значущих продуктів. На думку Міністерства аграрної політики, є передумови для подальшого інфляційного росту, в зв'язку із загальною інфляцією, яка є в світі, через екстра цінність грошової маси.
Наше бачення таке, що нам треба збалансувати дві речі: ухвалити цього року закон про внутрішню торгівлю і врегулювати діяльність торговельних мереж, тому що націнки, які вони формують по окремих групах товарів, виходять за рамки ринкового ціноутворення.
Тобто, це як з бензином фактично?
Ні, це не як з бензином, це просто питання унормування регуляції з постачальником і формування їхньої маржі.
І Польща, і Німеччина нещодавно ухвалили закони про внутрішню торгівлю, якими збалансували порядок ціноутворення, взаємодії з постачальником. Сьогодні в окремих торговельних мереж, скажімо, дуже специфічне ставлення до постачальників продукції. Розраховуються з ними по 180 днів, вертають товар, який не реалізували, створюють додаткові витрати за те, щоб потрапити на полицю магазину, різні комерційні доплати і так далі.
Тому треба збалансувати питання внутрішньої торгівлі, і таргетувати інфляцію через балансування ставки ПДВ, особливо щодо соціально значущих товарів. Ми не можемо допустити ситуації, яка була з олією, коли олія українського виробництва в Польщі коштувала на 10% дешевше, ніж в Україні. Це була абсолютно зрозуміла ситуація, через яку держава в пожежному порядку адміністративними методами намагалася збалансувати ціноутворення шляхом введення відповідного квотування та заборони експорту.
Це шлях в нікуди, це неправильний підхід, на нашу думку. Оптимальна формула – балансування через ПДВ. Тоді це дає можливість контролювати інфляцію через належні механізми. Міністерство аграрної політики бачить це через призму пониження ставки ПДВ на всю групу сільськогосподарських товарів.
Але ж Мінфін має, напевно, більший вплив на прийняття рішення?
Мінфін має показати свої розрахунки. Щоб предметно на цю тему дискутувати, треба провести відповідну аналітику тримісячного функціонування ставки ПДВ: що держава втратила, що виграла, якою була детінізація і так далі. Коли буде аналітика, тоді є предмет дискусії.
Ми найближчим часом будемо з Мінфіном це питання обговорювати.
Яка зараз фактична чисельність людей у Міністерстві аграрної політики?
Двісті осіб.
Уже двісті є? У вас же гранична – 203? Тобто, міністерство вже повністю укомплектоване?
Ні, функцію дуалізму в сільському господарстві прибрано. Міністерство економіки займається економікою. Функція сільського господарства повертається в повній мірі до Міністерства аграрної політики – відповідно, більше ста штатних одиниць з Міністерства економіки буде переведено в Міністерство аграрної політики, і функції, в тому числі, пов'язані з продовольчою безпекою, безпечністю харчових продуктів, питання торгівлі, експорту, інвестицій – все буде повернуто на історичну Батьківщину, на Хрещатик, 24. Тут буде лише Міністерство аграрної політики. Зараз ще три поверхи належать Міністерству економіки.
Після того, як ми приберемо дуалізм, відновимо історичну справедливість, Міністерство аграрної політики запрацює так, як має бути.
Буде 300+ людей у міністерстві?
Так, десь 300-310 посадових осіб.
Тобто, завдання – відновити повноцінну роботу Міністерства аграрної політики.
Коли це станеться?
У найближчі тижні. Постанова про реорганізацію Міністерства економіки вже ухвалена. Раніше це було Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства – тепер це Міністерство економіки. Відповідно, ми повертаємося до розширення функцій. Внесення змін до положення про Міністерство аграрної політики – це юридична складова, вона займе певний час. Плюс, безумовно, процедура, пов'язана з передачею як штатних одиниць, так і державних підприємств – те, що забезпечує державну функцію реалізації роботи Міністерства аграрної політики.
Текст: Катерина Пітєніна
Фото: Олен Тян
Найкращі інфографіки від аналітиків «Слово і діло» щодня без зайвого тексту – у телеграм-каналі Pics&Maps