У червні минув рік, як Міжнародний валютний фонд відновив співпрацю із Україною на нових умовах та видав у рамках нової програми перший транш кредиту. Україна отримала 2,1 мільярда доларів, до закінчення 2020-го мала отримати ще два транші на загальну суму у 3,5 мільярди доларів, і ще один транш у 2021-му. Проте місія МВФ ані у грудні 2020-го, ані у січні-лютому поточного року – так і не дійшла позитивних висновків щодо того, аби надати нашій державі чергові кредити.
Поки що Нацбанк та Мінфін вигадують різноманітні способи, аби залучити додаткові кредитні ресурси – проте під значно вищі відсоткові ставки, аніж пропонує МВФ. Так у травні-червні поточного року було продано ОВДП на загальну суму у понад 50 мільярдів гривень. Дохідність 6-місячних ОВДП становить 9% річних, а більш довготривалі інвестиції торгуються за ще більшими відсотковими ставками – 12,59% за 5-річні контракти. Тобто Україна приваблює інвесторів високими відсотками від продажу ОВДП, проте ці кошти рано чи пізно доведеться повертати із суттєвими «надбавками», що передусім може негативно позначитися на валютному ринку та стабільності гривні.
Для того ж, щоб отримати кредит від МВФ, потрібно продемонструвати прогрес у реформах, зокрема і ухвалити низку законопроєктів ще до закінчення поточної сесії Верховної ради. Напередодні візиту Володимира Зеленського до США, де окрім інших важливих геополітичних та питань нацбезпеки, обговорюватимуться і питання прогресу реформ, 36 народних депутатів, серед яких 26 обранців від фракції «Слуги народу», зареєстрували проєкт постанови № 5607 «Про комплекс невідкладних заходів щодо практичної реалізації реструктуризації зовнішнього державного боргу України перед Міжнародним валютним фондом».
Схоже, документ має подвійну мету: або створити нове тло для перегляду програми співпраці із МВФ, на чому також нещодавно наголошував президент Володимир Зеленський, або готують нашу фінансову систему до «плану б» на той випадок, якщо домовитися про відновлення кредитування не вдасться.
Взяти на своїх умовах
І народні депутати, і президент натякають на можливість перегляду програми співпраці із МВФ. Щоправда, в обох випадках мова йде про досить різні стратегії.
Так, народні обранці у вище зазначеному проєкті постанови вказують на потребу реструктуризації державного боргу перед МВФ зважаючи на величезну кількість коштів з держбюджету, необхідних для його обслуговування. У пояснювальній записці депутати називають цифру у 627 мільярдів гривень – а це «майже половина усієї видаткової частини державного бюджету, і на третину більше показника 2020 року».
Більше того, народні депутати сподіваються навіть на «план максимум» ‒ йдеться про можливість списання всього або частини боргу перед МВФ за прикладом деяких найбідніших держав світу – мовляв, вітчизняна економіка значно постраждала від наслідків коронавірусу. Щоправда, варто згадати, що деякі найрозвиненіші держави світу постраждали навіть більше, ніж Україна, і даний чинник варто було б враховувати. Тим паче, про те, що нашій державі доведеться платити найбільші суми за кредитними зобов’язаннями у 2020-2022 роках – було відомо давно.
Президент, своєю чергою, наголошує на тому, що Україна таки виконає всі умови для співпраці із МВФ, проте водночас вважає, що наша держава перебуває в особливій ситуації війни з Росією, тож на цей фактор варто було би зважати і у питанні виділення кредитування. «Я вважаю, не можна порівнювати стратегію поведінки МВФ з Україною з іншими країнами. Нашу країну просто не можна ставити в один ряд з іншими. Тому що у нас є ускладненість, тому що йде війна. Тому що витрачаються гроші не на пріоритети з точки зору економіки, а з точки зору безпеки. Спочатку військові, спочатку медицина, потім усе інше», – наголосив Володимир Зеленський в одному зі своїх нещодавніх інтерв’ю іноземним ЗМІ.
Вочевидь, глава держави натякає на зміни у виконанні плану так званих «структурних маяків», серед яких пріоритетними на Заході вважають збереження незалежності Національного банку України та антикорупційних установ. Крім того, зміни очікуються у питаннях пенсійної системи та формуванні тарифної політики. І, звісно ж, неоднозначною є ситуація зі зміною керівника НАК «Нафтогазу», на що точно звернули увагу в МВФ.
Поки що пріоритети, на яких пропонує сконцентруватися Володимир Зеленський, а саме посилення обороноздатності України та медична реформа, вочевидь, виглядають не надто переконливими для Заходу. Тож сподіватися на суттєвий перегляд умов кредитування наразі не варто.
А якщо відмовимося?
Хай там як, проте аналітики JPMorgan та Bank of America із високою вірогідністю прогнозують відновлення кредитування від МВФ вже до кінця поточного року. І обережно прогнозують «вікно можливостей» для України в питанні подальшої співпраці з Фондом протягом всього 2022 року.
Експерти позитивно оцінюють динаміку роботи парламенту на шляху до ухвалення необхідних законопроєктів для виконання умов співпраці із МВФ. Проте диявол криється у деталях: по-перше, не всі необхідні документи Верховна рада може встигнути ухвалити до кінця поточної сесії, а по-друге, не завжди ухвалені законопроєкти свідчать про намір стрімко реформувати ту чи іншу галузь. В деяких випадках у законах вносяться правки, які спотворюють їхню мету – як це сталося із законопроєктом про неправдиве е-декларування.
Більше того, аналітики наголошують на тому, що ризик припинення співпраці із МВФ буде посилюватися із наближенням чергових виборів до парламенту у 2023 році.
Що відбуватиметься, якщо Україна таки припинить співпрацю із МВФ?
Насамперед, співпраця з Фондом є важливим маркером надійності країни для інших інвесторів та кредиторів. Тож відмова від співпраці із МВФ може свідчити або про «одужання» економіки, або про наближення суцільного колапсу. Враховуючи низку факторів, Україна є ближчою до другого сценарію, тож відсутність співпраці з Фондом викличе занепокоєння з усіх сторін – зокрема, наприклад, і вкладників в українські ОВДП.
По-друге, борги все одно потрібно буде обслуговувати, тож уряду та НБУ не залишиться інших варіантів, аби поступово зменшувати золотовалютні резерви. А враховуючи ймовірність валютної паніки, регулятору доведеться діяти у режимі «рятувальника», витрачаючи усі можливі зусилля для гасіння «пожеж». Безумовно, ця ситуація негативно позначиться на курсових коливаннях із новими негативними наслідками для більшості українців.
По-третє, в політичній площині ситуація може призвести до низки волюнтаристських рішень, які можуть спричинити черговий етап економічної кризи.
Найімовірніше, МВФ таки надасть черговий транш вже у 2021-му році. Виглядає так, що він може стати хоч і не останнім, проте у Фонді завдяки цьому кредиту намагатимуться «витиснути» якомога більше із нових умов співпраці з нинішньою владою. Адже якщо значного успіху у реформах досягти не вдасться, МВФ може повернутися до перемовин вже із оновленою конфігурацією політичних гравців у 2023-2024 роках.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і діло»