Візит президента Володимира Зеленського до Вашингтона на запрошення його американського колеги Джо Байдена – безумовно, ключова подія у міжнародній політиці для України у 2021-му році. До цього президенти мали лише телефонні розмови.
Активізація американо-українських відносин за останні кілька місяців свідчить про бажання адміністрації Білого дому відновити тіснішу співпрацю між Україною та США. Щоправда, очільники обох держав бачать різний порядок денний та мають діаметрально протилежні очікування від майбутньої зустрічі.
Для України – зустріч двох президентів є шансом вирішити цілу низку питань у міжнародній політиці, зміцнити свої позиції та заручитися підтримкою впливового партнера.
Для США – чергова спроба пояснити українській стороні важливість і цінність внутрішніх змін, без яких розраховувати на підтримку США на міжнародній арені не варто.
Обидва президенти вже обмінялися «меседжами». США продемонстрували готовність налагодити співпрацю, спорядивши до України високопоставлений «десант» на чолі із держсекретарем Ентоні Блінкеном. Український глава держави висловив цілу низку не надто приємних для лідера США меседжів в своїх нещодавніх інтерв’ю міжнародним ЗМІ.
Ключове питання наразі – узгодження дати візиту Володимира Зеленського до Вашингтона. У вітчизняному МЗС наголошують на тому, що зустріч готується, проте чіткої дати очікують саме від американської сторони. Подейкують, що в США не поспішають із визначенням дати візиту, натякаючи на низку «домашніх завдань», які поки що не виконала українська сторона.
Порядок денний по-українськи
Українська сторона зосереджується на питаннях національної безпеки та сподівається на підтримку США на міжнародній арені. В топтемах інтерв’ю Володимира Зеленського – вступ України в НАТО, можливість участі США у новому переговорному форматі щодо деокупації тимчасово окупованих територій Донбасу і Криму, збільшення військової допомоги.
Крім того, українська сторона розраховує на покращення економічних відносин із США та відновлення співпраці із МВФ. При цьому, Володимир Зеленський в одному зі своїх інтерв’ю вже висловив розчарування позицією США стосовно зняття Вашингтоном санкцій з оператора газопроводу «Північний потік-2». Загалом експерти пов’язують факт того, що зустріч Зеленського і Байдена не відбулася до зустрічі американського президента із Володимиром Путіним саме через несподівану для США відставку Андрія Коболєва та нібито втручання держави у сферу корпоративного управління.
Безумовно, одним із успіхів, з яким у Вашингтон поїде українська делегація – є ухвалення у першому читанні законопроєкту щодо деолігархізації. Щоправда, нинішня адміністрація Білого дому добре розуміє український контекст, і одними лише законодавчими ініціативами переконати Джо Байдена у щирості української сторони у поступі до реформ буде нелегко.
Американські «акценти»
З боку США лунає більш ніж чіткий меседж – звернути увагу на внутрішню політику і, безпосередньо, на сферу боротьби із корупцією, судову та правоохоронну реформи, продемонструвати конкретні кроки із тої ж самої деолігархізації.
Попри це, американська сторона запевняє у цілковитій підтримці євроатлантичної інтеграції України та важливості надання Українській державі Плану дій щодо членства в Альянсі. Звісно, вступ до НАТО, як і можливе розширення участі США у Нормандському форматі – вимагатимуть від української влади рішучих змін у внутрішній політиці.
Ще один важливий маркер для США – можливість притягнути до відповідальності колишнього очільника Дніпропетровської ОДА, ексвласника «Приватбанку», бізнесмена Ігоря Коломойського. На думку американської сторони, в його діях є ознаки корупції не лише на території України, але й у США. Тож у напрямку процесу деолігархізації українська правоохоронна система мала б показати цілком конкретні результати саме на «кейсі» Коломойського.
Схоже, на позицію очільника США з ключових питань в українсько-американських відносинах впливатимуть цілком конкретні результати у внутрішніх реформах. І щоб досягти успіху, українській стороні варто було б звернути особливу увагу на свій візит саме з цієї точки зору.
Зависокі очікування?
Враховуючи такий «позиційний дисонанс» напередодні зустрічі двох президентів, цілком очевидно, що її результати будуть суттєво відрізнятися від очікувань саме української сторони.
Із реальних результатів – українська сторона може привезти із Вашингтона черговий список покрокових «домашніх завдань», які потрібно буде виконати для того, аби в США і справді переконалися у незмінності реформування України та взяли курс на більш глибоке партнерство.
Якщо з боку української сторони пролунає умовна згода на такий сценарій – очевидно, що для його реалізації потрібен буде час та гроші. Тому ймовірно, що в такому випадку одним із успіхів президентської команди може стати відновлення співпраці із кредитування від МВФ.
Джо Байден та його адміністрація аж надто ретельно знають про особливості української політики, аби вибудувати ефективну систему взаємовідносин. Питання лише в тому, чи переконає Володимир Зеленський у щирості намірів і прагнень до змін свого американського колегу. Якщо Вашингтон запідозрить «нечесну гру», сподіватися на відновлення діалогу за цієї президентської каденції Володимиру Зеленському не варто.
З іншого боку, після зустрічі із Володимиром Путіним, Джо Байден має більше інформації та можливих сценаріїв розвитку подій у глобальному масштабі. Вочевидь, у реалізації американських інтересів саме Україна та її майбутній статус матимуть ключове значення. Тож не виключено, що у підсумках візиту Володимира Зеленського до США буде міститися додатковий «секретний» протокол.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і діло»