У Києві в суботу після акції протесту на Банковій побили фотокореспондента Олександра Кужельного. До журналіста підійшла група молодиків, які зажадали видалити фотографії із заходу, а потім побили його. «Національний корпус», який організував протест, повідомив, що нападники вже «вибачилися» перед Кужельним. Однак поліція все одно повідомила їм про підозру.
За даними Інституту масової інформації, за сім місяців цього року щодо журналістів зафіксували майже 90 випадків фізичної агресії. Завтра, 17 серпня, столичні фоторепортери вирішили провести «мовчазний протест» під будівлею МВС. А «Слово і діло» сьогодні пропонує подивитися, чи обіцяють політики якось захищати ЗМІ.
Резонансні вбивства журналістів: політики обіцяють знайти винних
Володимир Зеленський у липні 2019 року обіцяв, що обов'язково знайдуть вбивць Павла Шеремета. Троє обвинувачених у цій справі є – Юлія Кузьменко, Яна Дугарь і Андрій Антоненко – але їхня винуватість під великим питанням. У будь-якому разі, суд у справі йде.
У травні 2019-го в Черкасах невідомі побили місцевого журналіста Вадим Комарова. Після 46 днів коми Комаров помер в лікарні. Знайти його вбивць обіцяв депутат від «Опозиційної платформи», голова парламентського комітету з питань свободи слова Нестор Шуфрич. «І зараз, в цей складний час я щиро бажаю всім вам, виходячи на роботу, обов'язково повертайтеся додому. І нехай Вадим Комаров, а ми знайдемо його вбивць, буде останнім серед нас з вами, хто загинув за свободу слова», – сказав депутат. На сьогодні вбивство не розкрите, серед основних версій злочину поліція називає помсту, неприязнь або пограбування. Таким чином, обіцянка в процесі виконання.
Багато разів політики обіцяли розкрити вбивство журналіста Георгія Гонгадзе, яке було скоєно ще в 2000 році.
Обіцянку притягнути до відповідальності винних у вбивстві Гонгадзе давав генеральний прокурор Віталій Ярема в 2014 році. Поки він був на посаді Генеральна прокуратура встигла тільки відновити досудове розслідування.
Аналогічну обіцянку давав також Віктор Шокін. При ньому розслідування тривало, але реального результату не було. Так що він теж провалив обіцянку.
Юрій Луценко на посаді генпрокурора обіцяв за пів року завершити розслідування справи Гонгадзе. «Щодо того, чи завершено справу – ні. У нас є важливі докази, які не всім сподобаються, але вони є. Це справа також під моїм особистим контролем», – запевняв Луценко в травні 2017 року. На питання, чи встигне завершитися розслідування за півроку, глава ГПУ відповів ствердно. Але завершити його за таке термін не встиг.
Не закривати телеканали і створити журналістський пул: що обіцяє Зеленський і його Офіс
У серпні 2020-го після того, як невідомі спалили автомобіль програми «Схеми», Володимир Зеленський обіцяв не допустити «переслідувань або залякувань» за «будь-яку критику влади»: «Моя творча діяльність завжди була пов'язана з досить гострою критикою чинної на той момент влади. Не раз це створювало нашому колективу проблеми. Від неофіційних натяків «хлопці, ви дожартувалися» – до прослушки, стеження, реальних перешкод і заборон в проведенні концертів або знімань. Я пройшов весь цей, знаю, як це, і ніколи не допущу, щоб під час мого президентства будь-яка критика влади спричиняла переслідування або залякування».
Обіцянку не закривати телеканали президент вже провалив. «Я ніколи в своєму житті не буду закривати жодні канали, не маю права, не маю повноважень», – говорив він у вересні 2019-го. А в лютому цього року ввів у дію рішення РНБО про застосування санкції проти народного депутата Тараса Козака. В результаті три телеканали – «112 Україна», Zik і NewsOne – припинили мовлення.
Керівник Офісу президента Андрій Єрмак гарантував, що в Україні не ухвалять жодних законів для обмеження свободи слова: «Я вам можу гарантувати і сказати від імені президента України, що він є гарантом свободи слова та незалежних медіа. Тому ніякі закони, які будь-яким чином обмежили б сьогодні свободу слова, прийняті не будуть».
Заступник Єрмака Кирило Тимошенко в липні 2019-го обіцяв, що регулярно буде збиратися Рада з питань свободи слова. До його складу увійшли представники деяких центральних ЗМІ. У 2020 році рада збиралася більш-менш регулярно, щодо 2021-го – чекаємо відповіді на запит.
У минулому році Тимошенко обіцяв створити в ОПУ кілька пулів журналістів. «Думаю, нам необхідний пул журналістів, які ходять на пресконференції або брифінги. У ньому має бути 20-25 представників ЗМІ, не більше – так робиться в різних країнах Європи, в США», – говорив він. Ідея обговорювалася, але поки не була реалізована на практиці.
У Верховній раді обіцянок, які стосувалися б представників ЗМІ, зовсім мало. Спікер парламенту Дмитро Разумков у вересні 2019-го запевнив, що у журналістів завжди буде вільний доступ до роботи на території Ради. Глава фракції «Слуга народу» Давид Арахамія теж обіцяв, що кулуари і балкон будуть відкриті для журналістів.
На даний момент діють тимчасові (сподіваємося) обмеження, пов'язані з карантином і коронавірусом.
Нагадаємо, на інфографіці можна подивитися, яке місце в рейтингу свободи преси посідала Україна в останні 10 років, а також хто був лідером і аутсайдером рейтингу.
Найкращі інфографіки від аналітиків «Слово і діло» щодня без зайвого тексту – у телеграм-каналі Pics&Maps