В Україні зі зрозумілих причин склалася практика розглядати чимало політичних процесів в оптиці помітних відмінностей між сходом країни і заходом. Вони зрозумілі і обумовлені культурно-мовною специфікою і різницею в історичному досвіді людей, які живуть там, і на цьому ґрунті не раз намагалися виростити «районовані» політичні проєкти, які наявну різницю часом роздмухували до непримиренних суперечностей.
Та оптика зберігається, як і відмінності, але за ними з поля зору вислизає та обставина, що з певного часу помітно став виділятися за своїми суспільно-політичними реакціями український Південь. По всьому виходить, що у нас вимальовується головний проблемний регіон. Про специфічність наших південців говорять всі соціологи, а в дослідженні, проведеному в лютому цього року Інститутом соціальної та політичної психології НАПН України, вона проявилася дуже явно. Як південний регіон тут виділили, традиційно, Одеську, Херсонську і Миколаївську області.
По-перше, на півдні найгірше оцінюють соціально-економічну та політичну ситуацію по тому, як вона відбивається на житті опитуваних, їхніх рідних і близьких. Якщо в середньому по країні відповідають, що ситуація погана 37,3%, дуже погана – 11,5%, то серед жителів півдня 53% і 14,2% відповідно. Навіть Схід не так засмучений – 40,4% і 8%.
При цьому 71,6% на Півдні вважають, що раніше було краще, і 47,8% не сподіваються, що стане краще в доступному для огляду майбутньому. 66% незадоволені наявними можливостями щось змінити (на Сході таких 59,6%). В цілому незадоволені своїм життям 62,2% тутешніх жителів, тоді як в інших регіонах ця цифра 32-35%.
Вельми суперечливі політичні погляди жителів півдня. Тут, багато хто здивується, найбільше людей вважають, що Україна повинна бути незалежною – 79,9%, це навіть більше, ніж на українському Заході – 77,7%. У той же час 38,8% не бачать нічого хорошого, що ця незалежність принесла (в середньому по країні таких відповідей 21,2%, на Сході – 24,5%). І саме тут найбільше не сприймають націоналізм, який вважають «найнебезпечнішим ворогом народу України, його державності і демократії»: 53,4% (в середньому по країні 26,8%, на Сході 38,8%).
На Півдні більшість виступає за те, щоб в Конституції була закріплена українсько-російська двомовність – 50,7%, проти лише 9,7%, 39,6% задумалися. Причому конституційне закріплення двомовності тут традиційно популярно: у 2018 році за нього виступало 65,2%, а в 2019-му – 71,9%.
Тут зовсім не вірять в європейське майбутнє, 67,9% вважають, що «ЄС – красивий міраж, до якого нам не дійти» (в інших регіонах цієї точки зору дотримуються 27-29%).
Жителі півдня скептичніше за всіх оцінюють успіхи влади: 84,2% говорять, що реформи залишилися на папері, при тому, що середній по країні показник 54%. На Півдні терпіти не можуть Порошенка, 73,9% звинувачують особисто його в розв'язуванні війни на Донбасі (35% в середньому по Україні), але і Зеленський виявився не краще, і йому треба йти у відставку – 47% (35% по країні).
З одного боку, тут найбільше опитаних виступають за третій Майдан, щоб знести корумповану владу: 28,4%. Навіть на Заході, де особливо сильні позиції «промайданних» супротивників Зеленського, так вважають лише 20,7%. Але одночасно, причому, схоже, і частина тих, хто за новий Майдан, жителі Півдня більше, ніж інші українці, схильні вважати, що «масові виступи позбавлені сенсу, тому що їхніми результатами користуються тільки політикани і олігархи» – 75,8% при 46% в середньому по Україні.
Загалом, особливість настроїв на Півдні в наявності, і це виражене невдоволення регіону, в якому Володимир Зеленський отримав в 2019 році найвищу підтримку. За даними екзитполу Центру Разумкова і Київського міжнародного інституту соціології, в першому турі Південь дав йому 42% голосів (Схід – 30,7%, Захід – 21,2%, Центр – 28,6%). У другому турі в Одеській області за нього проголосувало 87%, в Миколаївській – 85,5%, в Херсонській – 83%. Якщо десь і є ошукані виборці «зеленої» влади, то ось же вони.
У нас прийнято втішатися середніми цифрами по палаті і по ним вигадувати якийсь загальний вектор розвитку, начебто навіть позитивний. Здавалося б, 2014 рік мав навчити, що за втішними загальнонаціональними трендами можуть загубитися різкі регіональні відмінності, які, при відповідній роботі ззовні і відсутності належної уваги центру, переростають в проблему національної безпеки і територіальної цілісності. Опитування не фіксують небезпеки сепаратизму на Півдні, але тамтешні настрої дуже показові: люди вчергове почуваються обдуреними владою, і не сказати, що у них для цього немає підстав.
Виразно незадоволений Південь – серйозний привід подумати про причини невдоволення, і не тільки для президента, який за набагато менш серйозним приводом скликає засідання РНБО. Якісно міняти можна тільки реальну Україну, а не нафантазовану, нехай і під впливом чудових прогресивних ідей.
Леонід Швець, спеціально для «Слово і діло»
Найкращі інфографіки від аналітиків «Слово і діло» щодня без зайвого тексту – у телеграм-каналі Pics&Maps