Обирати, бути обраним та мати можливість вплинути на свій вибір – одні із базових принципів народовладдя. В більшості своїй українці активно беруть участь у виборах – як на місцевому рівні, так і на всеукраїнському. При цьому, багато хто спробував себе не лише у ролі виборця, але й кандидата.
А от із застосуванням механізму впливу на свій вибір у подальшому – досвіду небагато. В Україні вкрай нечасто використовують механізми відкликання депутатів – або відповідної процедури немає, або вона вкрай складна. І навіть механізм імпічменту – найбільш «відпрацьований» у демократичних суспільствах процес усунення президента з посади – в Україні був ухвалений лише восени 2019-го, і його досі ні разу не наважувалися застосувати.
Наразі в стінах парламенту триває процес розробки й інших законопроєктів про народовладдя. Нещодавно віцеспікер Верховної ради Руслан Стефанчук розповів про розробку законодавства про «можливість відкликання того чи іншого посадовця, який призначений народом». Детальнішої інформації Стефанчук не надав, згадавши лише, що в світі така процедура називається recall.
Яка ситуація із відкликанням депутатів та інших посадовців зі своїх посад? І чи справді українці зможуть скористатися подібним механізмом, аби вплинути на своє попереднє рішення, і у демократичний спосіб замінити того чи іншого депутата або чиновника?
Народовладдя у партійних руках
Насправді процедура відкликання депутатів місцевих рад вже давно діє в Україні. Ба, більше, її неодноразово застосовували.
Проте, якщо не заглиблюватися у юридичні «нетрі», всі ці випадки об’єднані єдиним знаменником – рішення про відкликання того чи іншого депутата має ухвалити керівництво партії, від якої він був висунений. Тобто, громадяни-виборці і справді можуть ініціювати процес відкликання, однак за процедурою фінальне рішення навіть не за ТВК, а саме – за партійними босами. Тож позбавити мандата депутата місцевого рівня за народною ініціативою можна лише тоді, коли він, окрім зазначених у законі підстав, ще й побив горщики із керівництвом своєї ж партії.
Звісно, такий метод відкликання зовсім не сприяє активній позиції виборців у тій самій «народній» ініціативі. А от партії подібним інструментом позбавлення мандатів «незручних» для партійного керівництва депутатів можуть цілком вдало користуватися.
Втім, цей механізм, принаймні, все ж, існує. А от відкликати народного депутата, до прикладу, українці так і не можуть. У серпні 2020 року був зареєстрований черговий законопроєкт №3972 «Про відкликання народного депутата України за народною ініціативою», проте вже наприкінці грудня минулого року був повернутий суб’єкту ініціативи на доопрацювання. Законопроєкт мав передбачити можливість відкликання народного депутата, обраного на мажоритарному окрузі. Проте, у юридичних висновках парламентського комітету з питань Регламенту, депутатської етики та організації роботи ВРУ, куди потрапив законопроєкт, було виявлено невідповідність його норм Конституції України.
І подібна аргументація направлення документу на доопрацювання оприлюднювалася вже не вперше: для відкликання нардепа і справді потрібно вносити зміни до Основного закону. Тільки от у ситуації із мажоритарниками зміни можуть наступити самі собою, адже наступний парламент українці мають обирати вже за новим Виборчим кодексом за стовідсотковою пропорційною системою із відкритими списками.
Інструмент політичних протистоянь?
В багатьох демократичних країнах світу і справді передбачена процедура recall. В Сполучених штатах Америки – в залежності від штату – відкликати можна і місцевих чиновників, таких як комісари округів, мерів чи навіть членів шкільної ради та місцевих суддів.
Ці процедури мають дещо спільне – в більшості штатів їх можна ініціювати після певного строку роботи чиновника (в різних штатах це може бути і 90, і 120, і 180 днів), зібравши певну кількість голосів виборців (цифри також суттєво відрізняються, проте у більшості штатів ініціювати відкликання можуть лише за підписами від 20 до 30% виборців, зареєстрованих та кваліфікованих для голосування на останніх чергових виборах). Крім того, дуже різняться підстави, за якими можна розпочати процедуру відкликання депутата, чиновника, мера – це може бути і важкий злочин, і адміністративна відповідальність, зловживання службовими обов’язками, і порушення присяги, і некомпетентність, і навіть пияцтво.
Проте є ще дещо спільне: після реалізації процедури відкликання чиновника чи депутата, мають бути організовані нові вибори. Тобто, після відкликання одного депутата просто замінити його на наступного у партійному списку, як зараз відбувається в українських реаліях, не можливо.
Що ж стосується такої специфічної посади, як мер міста, то в цій ситуації все ще складніше. Наразі передбачена можливість відкликання мера через процедуру місцевого референдуму, яка поки що не прописана.
У висновку Ради Європи щодо проєкту закону про внесення змін до закону «Про місцеве самоврядування в Україні» щодо підстав дострокового припинення повноважень сільської, селищної, міської ради», наголошується на тому, що «процедура відкликання мерів (голів), у випадку якщо вона не належним чином виписана, створює небезпеку становлення чогось близького до імперативного мандату (спеціально вилученого з багатьох європейських конституцій) і не є поширеною європейською практикою». В Раді Європи також посилаються і на відповідні висновки Венеціанської комісії з даного питання.
Ймовірно, що нова процедура відкликання мерів може стати додатковим політичним інструментом у протистояннях між центральною та місцевою владою. Після місцевих виборів-2020 стало цілком зрозумілим, що впливовість деяких місцевих еліт може стати цілком реальною конкурентною перевагою на всеукраїнському рівні. І в переддень парламентських виборів політична напруга на рівні «центр - регіони» зростатиме й створюватиме нові конкурентні еліти та альянси.
Якщо пригледітися, то в кожному регіоні України є мер, який може на всеукраїнському рівні цілком реально претендувати на збільшення своєї електоральної маси й присутності вже у центральних органах влади. І у випадку, якщо процедура відкликання буде ухвалена Верховною радою, з’явиться чудовий інструмент тиску на найбільш рейтингових регіональних політиків. Та чи будуть такі ініціативи реалізовані, і навпаки – чи не додадуть популярності мерам, яких намагатимуться відкликати, - нова тема для роздумів.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і діло»
Найкращі інфографіки від аналітиків «Слово і діло» щодня без зайвого тексту – у телеграм-каналі Pics&Maps