Про запобіжні заходи у справі про напад на журналістів в Укрексімбанку. Про пенсійну реформу та перспективи накопичувальної пенсійної системи в Україні. Про політв’язнів та переслідуваних окупаційною владою Росії осіб в українському Криму. Та про кандидатів на посаду міського голови Харкова. «Слово і діло» пропонує огляд найважливіших новин і власної аналітики в аудіоформаті - в подкасті «Словом».
Напад на журналістів в Укрексімбанку: кому з підозрюваних обрали запобіжний захід
Голосіївський районний суд Києва обрав запобіжні заходи директору департаменту інформаційної політики Укрексімбанку Володимиру Пікалову та керівнику служби безпеки цього ж банку Ігорю Тельбізову, яких підозрюють у перешкоджанні роботі журналістам програми «Схеми», - повідомляє «Радіо свобода».
Як стверджує ЗМІ, Голосіївський райсуд Києва відправив Пікалова під нічний домашній арешт. Начальника служби безпеки Укрексімбанку Тельбізова, відпустили під особисте зобов'язання.
Раніше суд так само відправив під нічний домашній арешт голову правління Укрексімбанку Євгена Мецгера. Перед цим Мецгера за його ж заявою наглядова рада відсторонила від посади.
Напередодні проєкт «Схеми» опублікував розслідування щодо Укрексімбанку. За даними журналістів, державний Укрексімбанк видав 60 мільйонів доларів кредиту підприємцю, який веде бізнес і платить податки на тимчасово окупованій території Донецької області. До того ж зазначену позику банк видав під заставу скандального торгового центру SkyMall в Києві.
Напередодні Мецгер написав заяву про звільнення з посади.
Після чого номінаційний комітет надав негайну рекомендацію, на основі якої було прийнято рішення про негайне розірвання трудового договору з Мецгером. Без виплати вихідної допомоги.
Тимчасово виконуючим обов'язки голови правління став Сергій Єрмаков. А нового голову держбанку оберуть на конкурсі в термін до 12 квітня 2022 року.
Пенсійна реформа та накопичувальна пенсійна система в Україні
Щоразу перед виборами і одразу після них нова влада говорить про важливість пенсійної реформи та потребу запровадження накопичувальної пенсійної системи в Україні. Однак дата запуску постійно відкладається – Рада досі не ухвалила необхідних законодавчих змін.
У світі існує кілька видів пенсійної системи: солідарна, накопичувальна та змішана.
У солідарній системі громадяни, які працюють утримують пенсіонерів за рахунок пенсійних внесків. У класифікації Світового банку така система називається І рівнем.
Накопичувальна система, або ІІ рівень – це наявність пенсійних фондів, де накопичені кошти є власністю пенсіонерів. Тобто внески туди сплачують самі громадяни (або їхні роботодавці).
ІІІ рівень – це добровільні внески, які громадяни сплачують самостійно і можуть самі визначати відсоток.
Як і в багатьох країнах, в Україні працює змішана пенсійна система, але все-таки домінує саме солідарна.
Проблема солідарної системи у тому, що в Україні стає менше тих, хто працює (принаймні тих, хто робить це офіційно), відповідно коштів, які можна направити на пенсії, також меншає.
До того ж роботодавці іноді вдаються до зменшення рівня офіційної заробітної плати – щоби платити менше податків.
В інтерв'ю «Слово і діло» міністр соціальної політики Марина Лазебна пояснила, що солідарна система залежить від демографії, а перевагою накопичувальної системи є саме те, що люди зможуть самостійно розпоряджатися своїм рахунком та контролювати його.
Нині у Верховній раді зареєстрований законопроєкт про загальнообов’язкове накопичувальне пенсійне забезпечення, на який спирається уряд. За словами Лазебної, його планують ухвалити у першому читанні восени цього року.
Загалом, законопроєкт передбачає, що 1% зі сплачених людиною податків йтиме на її особистий рахунок, ще 2% – будуть від Єдиного соціального внеску, який сплачує за працівника роботодавець.
Передбачається, що людина зможе сама обирати пенсійний фонд, а під час виходу на пенсію обирати, як саме отримувати накопичені кошти – забрати все чи отримувати рівними частинами.
У чому суть накопичувальної пенсійної системи, чому її важливо впроваджувати та які труднощі виникають - про це читайте у матеріалі «Слово і діло».
Політичні переслідування у Криму: кого та за що «кошмарять» окупанти
Від початку російської окупації силовики проводять масові обшуки у представників кримськотатарського народу. За даними Кримськотатарського ресурсного центру, за сім років зафіксували 233 переслідуваних у кримінальних справах, більшість ‒ стосується саме кримських татар.
За роки окупації влада країни-агресора засудила 40 представників кримськотатарського народу, 19 осіб мають обмеження або випробувальний термін, ще 48 людей нині перебувають у СІЗО.
За даними Кримськотатарського ресурсного центру, із 32 осіб, яких переслідує російська влада, 26 є кримськими татарами. 9 представників кримськотатарського народу були оголошені у розшук. За 7 років кількість загиблих із політичних мотивів сягнула 57 осіб. З них жертвами політичних репресій стали двоє кримських татар, жертвами терору – 8 осіб, жертвами поліцейського свавілля ‒ 6 представників кримськотатарського народу.
Одна з найгучніших справ за період окупації Криму ‒ справа «Хізб ут-Тахрір». Це міжнародна ісламська політична організація. Її представники називають своєю місією об’єднання всіх мусульманських країн, водночас не підтримують терористичні методи досягнення мети.
У 2003 році Верховний суд Росії заборонив «Хізб ут-Тахрір», віднісши її до списку терористичних об’єднань. Представники організації заявляють, що вони зазнають несправедливого переслідування в Росії та в окупованому Криму. Захисники заарештованих і засуджених у «справі Хізб ут-Тахрір» кримчан вважають їхнє переслідування мотивованим за релігійною ознакою. Більшість заарештованих є учасниками правозахисного об'єднання «Кримська солідарність». Російська влада інкримінує заарештованим організацію діяльності терористичної організації та участь у ній.
Про те, скільки за час анексії Криму на півострові з'явилося політв’язнів та переслідуваних окупаційною владою Росії осіб - читайте у нашому матеріалі з інфографікою на сайті.
Вибори у мера Харкова: хто хоче бути міським головою
Реєстрація кандидатів на посаду мера Харкова вже завершилася, тому список претендентів вже сформований. На посаду претендують 12 кандидатів. Самі вибори призначили на 31 жовтня.
Серед кандидатів переважна більшість – самовисуванці. Також є висуванець від «Партії Шарія» адвокат Володимир Плетньов, висуванець від «Європейської солідарності», гендиректор ТОВ «МК М’ясний» Олександр Скорик, від «Блоку Кернеса – успішний Харків» на посаду мера претендує виконувач обов’язків міського голови, секретар Харківської міськради Ігор Терехов.
Наймолодшому кандидату – 25 років – це голова Харківської облорганізації партії «Національний корпус» Костянтин Немічев. Також у кандидати зареєстрували 28-річну Аліну Мустафаєву – директорку ТОВ «ЕКОКАР».
На посаду мера також претендує радник ГО «Наш дім Харків» Михайло Добкін, який був головою Харкова у 2006-2010 роках. Також він балотувався на місцевих виборах 2020 року.
Офіційно був зареєстрований кандидатом самовисуванець Валерій Говоров, однак він відкликав свою заяву про участь у виборах. Також свою кандидатуру зняв голова Партії пенсіонерів України Микола Кукуріка.
Повний список кандидатів у мери Харкова - дивіться на інфографіці «Слово і діло».
Нагадаємо, вибори мера Харкова призначили у зв'язку зі смертю міського голови Геннадія Кернеса, який помер незабаром після переобрання.
Більше цифр, більше фактів, матеріалів і аналітики — знаходьте на slovoidilo.ua
Найкращі інфографіки від аналітиків «Слово і діло» щодня без зайвого тексту – у телеграм-каналі Pics&Maps