За останній рік в Україні суттєво змінився підхід до боротьби із коронавірусом COVID-19. Якщо торік посилення обмежувальних заходів та повний локдаун, який природно призвів до негативних наслідків в економіці, було мало не єдиним способом зупинити поширення небезпечного вірусу, то у 2021-му з’явилися вакцини й акценти у боротьбі з пандемією змінилися.
Уже цього року прем’єр-міністр України Денис Шмигаль говорить про те, що обмежувальні заходи потрібні, проте на запровадження нових локдаунів уряд не піде. Головна причина – аби знову штучно не знижувати оборотів економіки, яка лише почала відновлюватися після локдаунів 2020-го та початку 2021 року.
Основний акцент в уряді роблять на вакцинації – про це регулярно говорить очільник МОЗу Віктор Ляшко разом із головним санітарним лікарем. Очільник уряду Денис Шмигаль заявляє про те, що в Україні можна буде скасувати карантинні обмеження через коронавірус лише за умови, якщо буде вакциновано щонайменше 70% українців. Йдеться про не менш ніж 20 мільйонів вакцинованих українців. Нині щеплено однією дозою близько 10,5 мільйонів українців, а двома дозами - 7,5 мільйонів осіб. Темпи вакцинації пришвидшилися, проте досі є недостатніми, щоби зупинити стрімке поширення пандемії.
Змінилося ставлення до вакцинації та обмежувальних заходів і серед самих українців. Відповідно до даних опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» наприкінці жовтня поточного року, 36% опитаних зазначили, що вже вакцинувалися (першою або другою дозою вакцини), 18% зазначили, що готові вакцинуватися, 43% – не готові. Загалом, порівняно із липнем поточного року, лояльність до вакцинації зросла.
Крім того, якщо порівнювати з весняними дослідженнями, кількість прихильників «жорсткого карантину» дещо зменшилася. Так, підтримують запровадження локдауну 54% (у квітні – 65%), не підтримують – 44%. Таким чином, українці дедалі частіше демонструють готовність вакцинуватися та вести звичний спосіб життя, враховуючи усі види економічної та соціальної активності.
Інший локдаун
Саме на пришвидшення темпів вакцинації нині спрямовані всі зусилля влади. В уряді попередили бізнес про те, що на пряму допомогу, як у локдаун минулого року – сподіватися не варто. Натомість в Кабміні розглядають варіант допомоги у контексті покращення доступу до кредитування та зниження навантаження за оренду комунального та державного майна.
Ключовим же фактором для пришвидшення темпів вакцинації є запровадження суттєвих обмежень в «червоних» зонах для нещеплених осіб. Таким чином, експерти вже називають запровадження нинішніх обмежувальних заходів «локдауном для невакцинованих».
І справді, після запровадження суворих обмежувальних заходів – потік людей на пункти вакцинації зріс. Питання лише в тому, чому уряд не зміг, а громадяни не захотіли без крайньої потреби вакцинуватися. Вочевидь – на заваді вкотре стала відсутність ефективної комунікації та взаємодії. Принаймні, до недавнього періоду влада не була готова ані до застосування умовних «батогів», ані до запровадження мотивувальних кампаній – умовних «пряників».
Безумовно, нові обмежувальні заходи вплинуть на економічне зростання України – проте цей вплив буде важко оцінити у конкретних кількісних показниках. Однозначно цьогорічні карантинні обмеження не матимуть такого глибокого несприятливого ефекту на економіку у короткостроковій перспективі, натомість поки що важко оцінити, наскільки вплинуть недоліки у дистанційній освіті на подальшу конкурентоспроможність українців, зменшення надходжень від туризму та можлива нова хвиля скорочень робітників.
Почати не із заборон
Після неефективної інформаційної кампанії із проведення вакцинації, уряд замість того, аби пришвидшити процес щеплення українців за рахунок умовних «пряників», таки вирішив одразу діяти «батогами». Наприклад, наприкінці жовтня, відповідно до постанови Кабінету міністрів №1236, в Україні почали діяти нові карантинні правила перевезення пасажирів, які поширюються на регіони різними рівнями епідемічної небезпеки.
Так, щоб потрапити в «червону» зону, пасажирам автобусів та міжміських маршруток потрібно мати із собою сертифікат про вакцинацію або документ, що засвідчує наявність антитіл у людини, яка перехворіла на COVID-19. Без таких документів – на людину складається адмінпротокол, після чого загрожує штраф у розмірі від 17 до 34 тисяч гривень.
Натомість Верховна рада лише на поточному тижні ухвалила законопроєкт щодо посилення покарання за підроблення документів про проведення профілактичних щеплень. Тобто проблема знову вирішується постфактум – коли українці вже певний час купували підроблені сертифікати, а деякі країни-сусіди України засвідчують значний відсоток «підробок» серед українців під час спроби перетину кордону. Якщо про підроблені українські сертифікати писатимуть у західних ЗМІ – це може мати наслідком те, що в ЄС та інших цивілізованих державах світу банально перестануть їх визнавати. Таким чином, постраждають всі: і хто сумлінно вакцинувався, і хто хотів «перехитрити» систему.
Так само лише цього тижня народні обранці проголосували за документ, який обмежує доступ до будівлі Верховної ради для невакцинованих народних депутатів, працівників апарату та журналістів – хоча саме із себе мали б почати першими ще напередодні самого процесу вакцинації.
Принцип «краще пізно, ніж ніколи» – навряд чи ознака ефективного планування та успішного суспільства. У соцмережах та ЗМІ наведено багато прикладів про те, як стимулювати громадян робити щеплення: позитивні кейси застосовані як окремими підприємствами та бізнесменами всередині України, так і за кордоном. Вигадувати велосипед у даній царині не має сенсу – головне завдання було досягти якомога швидшого ефекту від вакцинації, а саме зменшення захворюваності та летальних випадків. На жаль, Україна з цим не впоралася – і лише наздоганяє процес вакцинування, щодня втрачаючи сотні померлими та розплачуючись здоров’ям десятків тисяч громадян від наслідків пандемії COVID-19.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і діло»