Цього тижня Україна отримала новий транш кредиту від МВФ у рамках 18-місячної програми stand-by, яка була започаткована у червні 2020-го року. За цією програмою Україна у 2020-му отримала 2,1 мільярда доларів, після чого – співпраця з Фондом знову була під загрозою зриву через невиконання нашою державою низки умов з реформування економіки та вчасного проходження так званих структурних маяків.
У серпні Україна отримала «бонус» у 2,7 мільярда доларів від МВФ – в рамках боротьби із наслідками коронавірусу COVID-19 Фонд розподілив понад 600 мільярдів доларів безповоротної допомоги між різними державами світу.
Нині ж МВФ надав транш у 700 мільйонів доларів та підтвердив співпрацю із Україною до червня 2022-го, в рамках якої наша держава може сподіватися отримати ще близько 2 мільярдів доларів кредиту.
Чого очікувати від подальшої співпраці із МВФ та як надані кошти вплинуть на економіку України?
Реформи «для галочки»?
Президент Володимир Зеленський подякував Міжнародному валютному фонду за позитивне рішення на користь України, й запевнив, що кредитні кошти будуть спрямовані на підтримку фінансової системи й боротьбу з наслідками COVID-19.
Цікаво, що позитивне рішення МВФ збіглося у часі із двома важливими подіями, які стосуються внутрішньої та зовнішньої ситуації стосовно України. По-перше, загрози повномасштабного наступу на територію України з боку Росії. А по-друге, ухвалення державного бюджету України на 2022-й рік.
Кошти МВФ явно підсилять нинішню українську владу у всіх проблемних питаннях. З одного боку – дещо знизять панічні настрої потенційних та наявних зовнішніх інвесторів стосовно фінансової ситуації в Україні. З іншого – нададуть впевненості українській владі в процесі ухвалення державного бюджету на наступний рік. До того ж, Фонд своєю підтримкою дає чіткий сигнал інвесторам про те, що впевнений у позитивних перетвореннях в Україні щонайменше до червня наступного року.
А от нинішня влада, здається, поки що не надто зрозуміла той обсяг робіт із реформування, які вчергове взяла на себе як зобов’язання для подальшого продовження співпраці із МВФ. Це і зміцнення незалежності антикорупційних органів, зокрема йдеться про зміни до антикорупційного законодавства з метою посилення незалежності САП. Також низка зобов’язань стосуються суттєвих перетворень у банківській сфері – наприклад, має бути розроблений план повернення активів, виведених із збанкрутілих банків.
Низка вимог стосується питань судової реформи, ефективної приватизації державних підприємств, аудиту Фонду боротьби з коронавірусом та багато інших зобов’язань, необхідних для проведення якісних реформ в Україні. Наразі складається враження, що Фонд дещо «авансом» надав Україні чергові 700 мільйонів доларів кредиту, адже багато із заявлених реформ наша держава зобов’язується проводити з року в рік – і ситуація не надто змінилася і після обрання нової влади на чолі із президентом Володимиром Зеленським.
Вплив на економіку
За оцінками економістів, наступний рік для України буде більш турбулентним, аніж поточний. Одна з головних причин – зміни у монетарній політиці, пов’язаній із пришвидшенням інфляції, збільшенням ризиків для іноземних інвесторів для купівлі українських ОВДП, а значить залучати запозичення стане важче.
До того ж, вплинути на економіку може падіння цін на залізну руду, а також зростання цін на енергетичні ресурси. Невідомо поки що, яким буде наступний урожай зернових. А ще – експерти МВФ вже натякають на економічні втрати України в контексті запуску «Північного потоку-2»: за їхніми підрахунками, доходи від транзиту можуть знизитися до 1,2 мільярда доларів щороку.
Усі ці економічні та геополітичні фактори можуть вплинути на стабільність національної валюти, тож, ймовірно, Нацбанку доведеться докласти більше зусиль для зменшення темпів девальвації гривні.
Крім того, залишається актуальним питання фінансування дефіциту держбюджету, та й самі нові кредити й запозичення – знову ж таки, створюють тиск на державний бюджет.
Як бачимо, вже понад 20 років в Україні кілька разів змінилася влада, проте ключові проблеми та виклики в економіці залишаються такими самими. І хоч як іноземні партнери, донори та кредитори не намагалися бодай якось вплинути на процеси змін в Україні, більшість із необхідних реформ залишаються на початковому рівні, а проблеми лише накопичуються. У наступні кілька років, окрім війни, корупції та складної ситуації у фінансовому секторі, додадуться ще й такі питання як пенсійна та енергетична реформи.
І для того, щоб співпраця із МВФ була ефективною, потрібно змінити сам підхід до запозичень. Тому кредит має стати інструментом можливостей, а не черговим рятувальним колом для вітчизняної економіки.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і діло»