Наприкінці минулого тижня президент України Володимир Зеленський в одному з інтерв’ю не виключив ідеї проведення референдуму про статус Донбасу та Криму. А ще глава держави допустив одну цікаву ініціативу ‒ проведення референдуму про припинення війни.
Усі ці пропозиції Володимира Зеленського були оприлюднені саме після його розмови із президентом США Джо Байденом та на тлі кризи із військами Росії на кордонах з Україною. У своєму щорічному зверненні до Верховної ради Володимир Зеленський наприкінці свого виступу також нагадав нардепам, що питання Донбасу може бути розв’язане навіть у результаті прямих переговорів із російським президентом Володимиром Путіним.
У всіх цих подіях, які пришвидшеними темпами відбуваються останні 2 місяці, саме питання про ймовірне проведення всеукраїнського референдуму може дати ті самі необхідні для влади аргументи та важелі для ухвалення рішень і активізації переговорного процесу.
Цього тижня тема референдуму щодо статусу Донбасу набула медійного забарвлення – її вже коментують у фракції монобільшості «Слуга народу», опозиційні політики, експерти та у ЗМІ. Про що саме можуть запитати українців в рамках всеукраїнського референдуму, звісно, якщо він відбудеться. Які наслідки може мати такий референдум?
Реалізація плану Кремля?
Ідея із проведенням референдуму щодо статусу Донбасу вже лунала цього року з вуст президента України. І знову ж таки – після весняної ескалації із скупченням російських військ на кордонах із Україною. Тоді Володимир Зеленський заявив, що питання розв'язання конфлікту на Донбасі винесуть на перший всеукраїнський референдум, який пройде за новим законом.
Ще раніше – на початку 2021-го року, ідею про всеукраїнський референдум з питань тимчасово окупованих територій Криму та Донбасу озвучив голова української делегації в Тристоронній контактній групі з врегулювання ситуації на Донбасі, перший президент України Леонід Кравчук. «Має бути на референдумі так сказано, що народ за те, щоб Україна була цілісною, незалежною, з поверненням її територій. Ось головне запитання референдуму, а не яким способом це робити. Спосіб має запропонувати вже держава, влада, Верховна Рада. А народ має сказати: «Ні, цього не може бути, вся територія України є цілісною і незалежною, і вона має належати Україні», ‒ зазначав Леонід Кравчук.
Принципове питання – чи не можуть подібні ініціативи бути складовими якогось більш продуманого плану, який ворог міг би використати для загроз національній безпеці України? Адже, відповідно до Конституції, питання цілісності території України може виноситися на референдум тільки в частині ратифікації міжнародних договорів, підписаних країною.
Тоді як у нинішньої ідеї є декілька важливих аспектів, до яких вже можна поставитися із пересторогою. Наприклад, чи зможуть взяти участь у такому референдумі громадяни України, які зараз проживають на непідконтрольних Україні територіях ОРДЛО та в окупованому Криму?
Так, спікер Верховної ради Руслан Стефанчук заявив, що мешканці тимчасово окупованих територій ОРДЛО та Криму повинні отримати змогу, у разі проведення референдуму, проголосувати, але на підконтрольній території України. «Всі питання, які вирішуються в Україні, це питання України – не окремо тимчасово окупованих територій, не Криму, не Донбасу. Це питання всієї України. І тому абсолютно логічно, що якщо ці питання будуть ставитися, думку щодо них повинна висловлювати вся Україна. Зокрема і люди, які були вимушені залишити тимчасово окуповані території, АР Крим. Їхня думка теж буде врахована», – зазначив Стефанчук.
Схожу думку висловив і глава фракції «Слуги народу» Давид Арахамія. За його словами, якщо мова йде про українських громадян, «які не порушили закон, не отримали громадянство Росії, теоретично це може бути влаштовано на КПВВ».
Так чи інакше, але будь-яке питання щодо територіальної цілісності України, яке може бути винесене на референдум, вже становить ризики для внутрішньої та зовнішньої політики та національної безпеки нашої держави. Втім, є одна лазівка, якою можуть скористатися для реалізації ідеї із референдумом – а саме формулювання самого запитання таким чином, щоб воно стосувалося ратифікації певного документа, який би міг бути винесений владою під час чергового раунду мирних перемовин у тому ж самому Нормандському форматі.
Про що запитувати в українців?
Насправді, така логіка може формально вкластися відповідно до норм Конституції України. З одного боку – це може призвести до чергових ризиків для української державності. З іншого – стати єдиним можливим на даний момент виходом для нинішньої влади у питанні завершення мирних перемовин щодо Донбасу.
Те, що сам зміст формулювання запитання на всеукраїнський референдум матиме вирішальне значення опосередковано підтверджується і позицією, яку висловлює російська сторона. В Кремлі роблять вигляд, що дане питання – стосується суто внутрішньої політики України, проте наголошують, що особливу цікавість викликає саме зміст сформульованого на референдумі питання.
«Проведення референдуму щодо Донбасу — це внутрішня справа України. Там, звичайно, цікаво б зрозуміти, як могло б бути сформульоване питання для цього референдуму», ‒ прокоментував дане питання прессекретар президента Росії Дмитро Пєсков.
Один із варіантів формулювання запитання – воно може стосуватися не територіальної цілісності, а, наприклад, економічної автономії територій ОРДЛО після їхньої деокупації. Може постати питання введення миротворчого контингенту – втім, і в даному разі є підводне каміння, адже Росія захоже також взяти участь у формуванні складу миротворчої місії.
Ще одна ймовірна користь від референдуму – він допоможе владі сформувати кращу переговорну позицію під час перемовин й підвищить легітимність рішень.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і діло»